Трансплантат — Вікіпедія

Трансплантат (від лат. transplantatio, transplanto — пересаджувати) — тканина, орган або його частини, які використовують для трансплантації.[1]

Також, інколи вживають помилково трансплантант.

Трансплантати мають відповідати багатьом вимогам, одна з яких — максимальне наближення генетичної та білкової структури до таких структур у реципієнта. Окрім того, забір, підготовку та збереження т. здійснюють відповідно до умов, які чітко визначені залежно від конкретного виду. Порушення таких умов веде щонайменше до невдалого кінцевого результату трансплантації.

Види[ред. | ред. код]

Трансплантати розрізняють за походженням:[2]

  • аутотрансплантат
  • аллотрансплантат
    • ізотрансплантат
  • ксенотрансплантат
  • експлантат (небіологічний, з не природних (штучних матеріалів): імплантат);
  • штучні: біоімплантат (генна інженерія)

Аутотрансплантат — власні тканини реципієнта. Використання таких трансплантатів не викликає імунної відповіді, так як донор і реципієнт максимально сумісні. Найчастішими аутотрансплантатами у людей є шкіра, судини, кістковий мозок.

Аллотрансплантат — матеріал для трансплантації від особини одного виду. Найбільш розповсюджений. Пересаджування супроводжується реакцією відторгнення(«трансплантат проти господаря») і вимагає постійної штучної імуносупресії. Підвид аллотрансплантату — ізотрансплантат, донором є однояйцевий близнюк.

Ксенотрансплантат — матеріал для трансплантації від особини іншого виду (наприклад: для заміни клапанів людського серця застосовують свинячі, бичачі тканини).

Імплантат (протез) — штучно створений трансплантат. Наприклад заміна кровоносних судин, використовують синтетичні протези з тефлону, політетрафторетилену та ін. Відомим є використання імлантатів в стоматології. Як клапани серця також використовують механічні трансплантати з металу, вуглецю і/або синтетичних матеріалів. Імпланти мають обмежений час «життя» в тілі реципієнта, тому є тимчасовим по своїй суті. Біоімплантат (клітинна інженерія та клонування) — органи або тканини, вирощені з власних клітин реципієнта, що дозволяє запобігти виникненню імунної реакції відторгнення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ярошенко Р. А., 2021, С.3
  2. Ярошенко Р. А., 2021, С.6

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ярошенко, Р. А. Трансплантологія. Класифікація трансплантантів. Особливості застосування різних видів трансплантантів. Деонтологічні аспекти, правові та юридичні основи при трансплантації (PDF). Процитовано 19 серпня 2021.[недоступне посилання з грудень 2021]
  • «O. H. Frazier, M.D., Distinguished Cardiopulmonary Transplantat Surgeon, Scientist, and Academician». Texheartsurgeons.com. Archived from the original on 2013-12-07. Retrieved 2013-12-26.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]