French
DeutschТоміслав Карамарко — Вікіпедія
.svg){kind=small}
То́міслав Карама́рко (хорв. Tomislav Karamarko) — хорватський політик, колишній міністр внутрішніх справ Хорватії, перший віце-прем'єр у правоцентристському уряді Тихомира Орешковича, керівник провідної правоцентристської партії країни — ХСП у 2012—2016 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Карамарко народився у місті Задар, що в Хорватії (на той час — Народна Республіка Хорватія у складі Федеративної Народної Республіки Югославія). Родом із села Крушево, що біля Задара, де і відвідував початкову школу. Закінчив факультет гуманітарних і соціальних наук Загребського університету в 1989 році, де вивчав історію. [1]
У 1992 році обійняв посаду керівника Канцелярії прем'єр-міністра Йосипа Манолича, а потім керував Канцелярією прем'єр-міністра Франьо Ґреґурича. З 1992 по 1993 рік очолював Адміністрацію тодішнього Голови хорватського парламенту Стіпе Месича.
З 1993 до 1996 року Карамарко перебував на посаді начальника поліції Загреба, а з 1996 по 1998 рік працював помічником міністра внутрішніх справ.
У 2000 році керував виборчим штабом кандидата в президенти Хорватії Стіпе Месича, а після перемоги останнього став радником президента з національної безпеки. Також обіймав посаду начальника Управління національної безпеки з 2000 по 2002 рік,[2] керівника служби контррозвідки з 2004 по 2006 рік,[3] та начальника Агентства безпеки і розвідки з 2006 по 2008 рік.[4] У вересні 2011 року знову вступає в ХДС. На XV з'їзді ХДС 20 травня 2012 у другому турі Карамарко перемагає Мілана Куюнджича і стає 4-м головою ХДС.
Володіє англійською і російською мовами.
Повторно одружений, батько двох дітей від першого шлюбу і однієї від другого.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ www.vlada.hr. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 22 вересня 2011.
- ↑ National Security Office. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 22 вересня 2011.
- ↑ Counterintelligence Agency. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 22 вересня 2011.
- ↑ Security and Intelligence Agency. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 22 вересня 2011.
|
