Томашпольський Дмитро Львович — Вікіпедія

Дмитро Томашпольський
	Дмитро Томашпольський на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
	Дмитро Томашпольський на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Ім'я при народженні	Дмитро Львович Томашпольський
Дата народження	1 липня 1958 (65 років)
Місце народження	Київ, УРСР
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер, сценарист, продюсер
Членство	НСКУ
IMDb	ID 1191296
	Томашпольський Дмитро Львович у Вікісховищі

Дмитро́ Льво́вич Томашпо́льський — український кінорежисер, сценарист, продюсер.

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 липня 1958 року в Києві. У 1980 році закінчив Київський державний інститут культури імені Корнійчука, згодом у 1989 році — Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (Майстерня А. Жилінського).^[1]

До 2000 року працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, де зняв свій дебют «Панове, врятуємо Місяць», а потім разом з дружиною Оленою Дем'яненко зняв та спродюсував 5 кінофільмів: «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер), «Будемо жити!» (1995, сценарист, режисер), «Жорстока фантазія» (1995, продюсер), «Дві Юлі» (1998, продюсер), «Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер).

У 2000 році на 12 років переїхав жити в Росію, в Москву та Санкт-Петебург, де створив 15 фільмів та серіалів: «Таємниця Лебединого озера» (2002), «Спасибі» (2003, автор сценар.), «Дзисай» (2004), «Місяць у зеніті» (2007), «Прогулянка по Парижу» (2008) спільне виробництво з Францією, «Маяковський. Два дні».

У 2012 році повернувся жити й працювати в Україну. Відтоді створив декілька ігрових та документальних фільмів за підтримки та на замовлення Держкіно України. "Я-мобер! (2013 р. док), «F 63.9 Хвороба кохання» (2013 р. ігровий, спільно з Оленою Дем'яненко), «Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013 р. док), «Виграти все» (2016 р. док). Співродюсер фільмів Олени Дем'яненко «Моя бабуся Фані Каплан»(2016).

У 2018 році вийшов повнометражний художній фільм Томашпольского Ржака.

Член Європейської кіноакадемії, член правління Української кіноакадемії, Член Оскарівського комітету України, голова «Лабораторії проектів» НСКУ

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисерські роботи (телефільми та телесеріали)[ред. | ред. код]

«Неосяжне» (1989, сценарист, режисер)
«Панове, врятуємо місяць!» (1990, сценарист, режисер)
«Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер),
«Жорстока фантазія» (1995, продюсер)
«Дві Юлі» (1998, продюсер),
«Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер).
«Якщо я не повернусь» (2001, режисер)
«Таємниця Лебединого озера» (2002, сценарист, режисер)
«Дякую» (2003, сценарист, режисер)
«Дзисай» (2004, режисер)
«Цілують завжди не тих» (2005, режисер)
«Джонік» (2006, режисер)
«Про це краще не знати» (2006, режисер)
«Місяць у зеніті» (2007, сценарист, режисер)
«Дорослі люди» (2008, режисер)
«Мінливості кохання» (2011, режисер)
«Маяковський. Два дні» (2011, співрежисер: Олена Дем'яненко), телесеріал
«Нова сукня Корольової» (2011, режисер)
«Свідок» (2012, режисер)
«Я-мобер» (документальный, 201, сценарист, режисер)
«Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013, співрежисер: Лариса Кадочниковою), документальний фільм
«Виграти все» (2016), документальний фільм, сценарист, режисер)
«Йод» (2016), короткометражка, режисер

Режисерські роботи (кінопрокатні фільми)[ред. | ред. код]

Рік	Назва	Також зазначений у титрах як			Примітки
Рік	Назва	Продюсер	Сценарист	Інше	Примітки
1995	Будемо жити!	Так	Так	Н/Д
2009	Прогулянка по Парижу	Так	Ні	Н/Д
2014	F63.9 Хвороба кохання	Так	Так	Н/Д	спів-режисер Олена Дем'яненко^[I]
2017	Ржака	Так	Так	Н/Д
2019	Сторонній	Так	Так	Н/Д
2021	Простір	Ні	Так	Режисер монтажу, звукорежисер