Тмутороканське князівство — Вікіпедія

	Тмутороканське князівство
	складова Русі
	Тмутороканське князівство: історичні кордони на картіТмутороканське князівство на карті Русі 1054 р.
Столиця	Тмуторокань
Мови	Руська
Релігії	християнство
Форма правління	монархія
	князі
- 990—1023	Мстислав Володимирович (перший)
- 1083—1094	Олег Святославич (останній)
Історія
- Засновано	968/988
- Ліквідовано	1094
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Тмутороканське князівство

Докладніше: Тмуторокань

Тмуторока́нське кня́зівство — прийняте в історіографії найменування «заморського володіння» Русі з центром у місті Тмуторокань^[1]. Існувало у Х—ХІ ст. Ймовірно, займало частину північно-східної території сучасної України. Було під владою чернігівського князя. Питання про час і обставини переходу. Тмуторокані під владу Русі є дискусійним. Одні історики вважають, що це сталося в 965—968 роках, після розгрому Святославом Ігоровичем Хозарського каганату, який до того володів Тмутораканню (однак джерела про це мовчать); за іншою версією — Тмуторокань стала руською за князювання Володимира Святославича, який згідно з «Повістю временних літ» посадив 988 року в ній свого сина Мстислава Володимировича. Останнім руським князем Тмуторокані був Олег Святославич. Після 1094 року Тмуторокань зникає зі сторінок руських літописів; ймовірно, вона перейшла під владу візантійського імператора Олексія I Комніна^[1].

Сам термін «Тмутороканське князівство» є умовним. Населення Тмутороканні було переважно неслов'янським (греки, хозари, касоги, алани), а вона сама була відрізана від основних земель Русі українськими степами, в яких панували кочовики. Руські князі Тмуторокані спиралися лише на власне оточення й не могли поширити на всю Тмуторокань свою системи влади, суду і збирання данини. Тому точнішим здається говорити не про князівство, а про руський центр влади в Північному Причорномор'ї^[1].

Історія[ред. | ред. код]

Виникло на місці колишньої грецької колонії Гермонасси (заснованої у 6 ст. до Р. Х.). Найдавнішу згадку про Тмуторокань (назва Таматарха) подає список єпископств візантійського патріархату першої половини 8 ст.

У 9 ст. Таманський півострів належав хозарам.

Після розгрому хозарів 965 року князем Святославом Ігоровичем утворюється Тмутороканське князівство. Воно стає важливим торговим центром та посередником між Київською Русю та Візантією і Кавказом.

Вперше, як князівство, згадується в літописі під 988 роком, коли Володимир Великий передав його своєму синові Мстиславові. Після переможної війни з братом Ярославом Мудрим у 1024 Мстислав одержав разом з Чернігівським і Тмутороканське князівство. Це об'єднання тривало формально аж до кінця існування князівства. Приналежність до київської держави спричинила зміцнення руського елементу. Для Київської Русі Тмутороканське князівство було не лише міцним стратегічним пунктом, а й важливою торговою колонією та вікном на Близький Схід.

По смерті князя Мстислава (1036) Тмутороканське князівство опинилося у складі об'єднаної держави Ярослава Мудрого, а по його смерті (1054) перейшло до його сина, чернігівського князя Святослава, який посадив на Тмутороканський престол свого сина Гліба. 1064 Тмутороканське князівство захопив князь-вигнанець Ростислав Володимирович, онук Ярослава Мудрого, і правив ним з недовгою перервою до 1067, коли греки, боячись зростання князівства, отруїли Ростислава. До Тмуторокані повернувся Гліб Святославич, який правив тут у 1068. Пізніше дійшло до боротьби за Тмутороканське князівство між синами чернігівського князя Святослава Ярославича — Романом і Олегом та Всеволодом і Із'яславом Ярославичем, в яку втручалися половці, хозари і греки. 1079 Романа вбили половці, а його брат Олег потрапив у полон до хозарів, які його передали грекам. 1083 Олег повернувся і вдруге оволодів з допомогою грецького війська Тмутороканським князівством, але, здобувши 1094 батьківську спадщину Чернігів, вже не повернувся до Тмуторокані. Після 1094 Тмутороканське князівство не згадується. У зв'язку з міжусобною боротьбою князів за нього і посиленням тиску половців воно втратило зв'язок з іншими українськими землями.

Деякі історики^[хто?] припускають, що Тмутороканське князівство існувало й надалі — спершу під зверхністю половців, пізніше Візантії — до 13 ст., коли його остаточно знищили татари.

Князі[ред. | ред. код]

Докладніше: Тмутороканські князі

Тмутороканський камінь

988—1023: Мстислав Володимирович — син київського князя Володимира Святославича, брат Ярослава Мудрого^[1].
1023—1033: Євстафій Мстиславич — син Мстислава, небіж Ярослава Мудрого^[1].
1060—1064: Гліб Святославич — син київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого.
1064—1066: Ростислав Володимирович — син Володимира Ярославича, онук Ярослава Мудрого^[1].
1066—1069: Гліб Святославич — вдруге^[1].
1070—1079: Роман Святославич — син київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого, брат Гліба.
1079—1081: Всеволод Ярославич (номінально) — син Ярослава Мудрого, дядько Романа. Керував через посадника Ратибора^[1].
1081—1083: Давид Ігорович, Володар Ростиславич^[1].
1083—1094: Олег Святославич — «архонт Матрахи, Зіхії і всієї Хазарії»^[2]

Церква[ред. | ред. код]

Докладніше: Тмутороканська єпархія

Християнська церква Тмутороканського князівства відіграла значну роль у поширені православ'я на теренах України-Руси. Єпископство, що існувало з 8 ст. і підпорядковувалось митрополії в Доросі (Крим), у другій половині 10 ст. було піднесено до архієпископства і підпорядковувалось безпосередньо Константинопольскому патріархату.

Критика ідентифікації Тмуторокані на Таманському півострові[ред. | ред. код]

Ідентифікація Тмуторокані на Таманському півострові базована тільки на двох постулатах: згадування літопису про накладання Тмутороканським князем Ростиславом данини на касогів та виявленні Тмутороканського каменя в Тамані.
Назва візантійського міста Та-Манарха має мало спільного з назвою міста Тмуторокань.
На Тамані не виявлено жодних слідів слов'янської присутності. Воно є типовим елінізованим містом Візантійської імперії.
Тмутороканський камінь з написом князя Гліба, який є фактично єдиним свідченням про місцезнаходження Тмуторокані саме в Тамані, у свій час був визнаний підробкою, фальсифікацією графа Мусіна-Пушкіна. Навіть Катерина ІІ не повірила цій підробці і наказала повернути камінь назад в Тамань. Лише пізніше, коли Російській імперії стало вигідно ідентифікувати північний Кавказ як споконвічно російські землі, Тмутороканський камінь був поміщений в Ермітаж.
В літописах неодноразово розповідається про те, що Тмуторокань належала Чернігівському князівству. Князі та їх сини постійно пересуваються між Черніговом та Тмутороканню так, ніби вони знаходяться порівняно недалеко один від одного.
У «Списку руських міст далеких та близьких» місто Тмуторокань належить до київських міст, розташованих на річці Десна^[3].
Етимологія літописної назви міста Тмуторокань, ймовірно пов'язана з іменем невідомого половецького хана. В іншій частині літопису розповідається, як руси йдуть походом на половецьке місто Шарукань, яке бере свою назву від імені половецького хана Шарукана. У випадку з Тмутороканню простежується подібна аналогія.