Ткаченко Юрій Анатолійович — Вікіпедія

Ткаченко Юрій Анатолійович
Дата народження	19 серпня 1935(1935-08-19)[1]
Місце народження	Запоріжжя, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	5 серпня 2000(2000-08-05) (64 роки)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Ушня
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор, кінорежисер, сценарист
IMDb	ID 2407644

Ю́рій Анато́лійович Ткаче́нко (19 серпня 1935, Запоріжжя, УРСР, СРСР — 5 серпня 2000, Київ, Україна) — український кінооператор, кінорежисер, сценарист.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 серпня 1935 р. в м. Запоріжжі в родині робітника. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії(1958).

Працював оператором і режисером «Укркінохроніки».

З 1983 р. — режисер студії «Укртелефільм».

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Помер 5 серпня 2000 р. в Києві.

Похований на старому цвинтарі під Святою Горою, біля с. Ушня, Золочівського району, Львівської області. На могилі встановлений стилізований козацький хрест.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Зняв документальні стрічки: «Земля Київська» (1959), «Місто шахтарської слави» (1960), «Кубок змінює адресу» (1961), «Десята ювілейна», «Золотий м'яч» (1962), «Вам, двадцятирічні», «Мис Тарханкут», «Пісня завжди з нами», «Листи Люби Молдован», «Ми студенти різних континентів» (1963), «Сучасні запорожці», «Керманичі» (1965, Перша премія Зонального огляду, Ленінград, 1966; Диплом Міжнародного фестивалю, Лондон, 1966; Диплом за найкращу операторську роботу Всесоюзного кінофестивалю, Київ, 1966; Диплом Міжнародного кінофестивалю, Обергаузен, 1967; Диплом Міжнародного кінофестивалю, Нью-Йорк, 1967), «195 днів» (1965), «Кораблі не вмирають» (1965, у співавт., Перша премія зонального огляду, Ленінград, 1966; Перша премія Всесоюзного кінофестивалю, Київ, 1966), «Берег надії», «Грані таланту» (1966), «Мужність», «Десант у безсмертя» (1967), «Довженкова земля» (1970), «Леся Українка», «Музика Веделя» (1971), «Про дружбу співа Україна» (1974, у співавт.), «Батько садів» (1975), «Суперкубок» (1975, співавт. сценарист, режисер, оператор), «Спогад про ярмарок» (1980), «Лобановський. Роздуми про футбол» (1982, співавт. сценарист), «Гоголь» (1982) та ін.

Створив художні телефільми:

• «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983)
• «Украдене щастя» (1984)
• «Ніч у маю» (1991)^[2][3]
• «Невідомий Чорновіл» (1991)

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 155—156.

Посилання[ред. | ред. код]

• Юрій Ткаченко на сайті IMDb (англ.)
• Юрій Ткаченко і його дорога до Святої гори… / Мужук Леонід Петрович
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
• Фільмографія на kinokolo.ua
• Митець. Кіносвіт Юрія Ткаченкавідео (Канал Культура)

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · Kino-Teatr.ru Нормативний контроль GKG: /g/1226mtvl