Технецієва зоря — Вікіпедія

Технецієва зоря — зоря, спектр якої містить лінії поглинання легкого радіоактивного металу технецію. Найстабільнішим ізотопом технецію є ⁹⁸Тс із періодом напіврозпаду 4,2 млн років. Це надто короткий час: технецій не може зберегтися в речовині, з якої утворилася зоря, оскільки він розпадеться ще до утворення останньої. Тому виявлення в 1952 р. технецію в спектрах зір стало однозначним доказом нуклеосинтезу в зорях^[1]. Одним із найекстремальніших випадків є зоря R Близнят^[1].

Зорі, які містять технецій, лежать на асимптотичній гілці гігантів (AGB). Це червоні гіганти, але з дещо вищою світністю, ніж гілці червоних гігантів; у них «спалюється» водень у шарі навколо ядра і, час від часу (з інтервалом приблизно 100 000 років^{[джерело?]}) у глибшому шарі спалахує гелій. Технецієві зорі належать до класів M, MS, S, SC і CN. Найчастіше вони є змінними або довгоперіодичними змінними.

Сучасні дослідження свідчать, що технецій з'являється в AGB-зорях не одразу, а після певної еволюції, і що значна кількість таких зір не показує наявність металу у своїх спектрах^[2]. Наявність технецію, схоже, пов'язана з «третім зачерпуванням» в еволюції зорі^{[джерело?]}.

Приклади[ред. | ред. код]

• T Кита (M5-6S)
• R Андромеди (S5-7)
• U Кассіопеї (S5/3)
• W Андромеди (S7/1)
• T Жирафа (S6/5)
• Омікрон¹ Оріона (M3S)
• TV Візничого (S5/6)
• NO Візничого (M2S)
• R Близнят (S5/5)

Див. також[ред. | ред. код]

• Барієві зорі — гіганти спектральних класів від G до K, у спектрах яких присутній однократно іонізований барій, що свідчить про надмірну кількість елементів S-процесу.
• Вуглецеві зорі — зорі, атмосфери яких містять більше вуглецю, ніж кисню.
• Ртутно-манганові зорі — зорі із яскравими спектральними лініями поглинання іонів ртуті.
• Зорі спектрального класу S — холодні гіганти із приблизно рівною кількістю вуглецю й кисню в атмосферах.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• David Darling. technetium star. www.daviddarling.info.