Теплик — Вікіпедія

Селище Теплик
Герб Теплика Прапор Теплика
костел У Теплику
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Гайсинський район
Громада	Теплицька селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Теплик
Основні дані
Засновано	Перша письмова згадка XV ст.
Статус	із 2024 року
Площа	3.44 км²
Населення	▼ 6239 (01.01.2020)[1]
Густота	1847.09 осіб/км²;
Поштовий індекс	23800
Телефонний код	+380 4353
Географічні координати	48°39′34″ пн. ш. 29°45′14″ сх. д. / 48.65944° пн. ш. 29.75389° сх. д. / 48.65944; 29.75389Координати: 48°39′34″ пн. ш. 29°45′14″ сх. д. / 48.65944° пн. ш. 29.75389° сх. д. / 48.65944; 29.75389
Висота над рівнем моря	193 м
Водойма	річка Теплик
Відстань
Найближча залізнична станція:	Кублич
До станції:	7 км
До обл. центру:
- залізницею:	147 км
- автошляхами:	133 км
Селищна влада
Адреса	23800, Вінницька обл., Гайсинський р-н, смт Теплик, вул. Незалежності, буд. 25
Карта
Теплик
Теплик
Теплик у Вікісховищі

Те́плик — селище в Україні, у Гайсинському районі, адміністративний центр Теплицької громади Вінницької області, 5600 мешканців (1966), 6737 мешканців (2001); колись заштатне містечко Гайсинського повіту Подільської губернії. До 2020 року також центр Теплицького району. Харчова промисловість, виробництво цегли, залізобетонних конструкцій. Шлях до облцентру в основному проходить трасою М12, який збігається із єврошосе E50.

Походження назви[ред. | ред. код]

Вважають, що цим самим оцінювалась мужність та стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Свідченням існування другої назви є карта України, складена всередині XVII ст. французьким інженером Бопланом. На ній польською мовою написано на місці Теплика — Smilgorod. Але надалі все ж прижилась назва Теплик.^[2]

Населення Теплика (Смілгород) займалося землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, чоботарством і ковальською справою. Перебуваючи під постійною загрозою ворожих нападів, жителі завжди були готові дати відсіч нападникам. Вони самі виготовляли зброю і власними силами боронили свої житла. За героїзм і стійкість жителів у боротьбі з ворогом поселення дістало другу назву — Смілгород.

Географія[ред. | ред. код]

Селищем протікає річка Теплик, права притока Удичу.

Поблизу селища знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Турчинський ліс.

У селищі знаходяться ботанічні пам'ятки природи місцевого значення Покровський парк та Смілгородський парк.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка (де, яка?) про Теплик належить до XV століття. Історичні джерела свідчать, що поселення виникло, як укріплений прикордонний пункт Литовського князівства. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи, збереглися й досі. У них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд. Факт існування Теплика наприкінці XV століття підтверджується тим, що в цей час був наданий привілей великого князя та польського короля Олександра заможній родині Кишок. У XV—XVI ст. Теплик був невеличким містечком, яке зазнало частих руйнувань під час ворожих нападів.

У 1582 році власники Теплика Іван та Андрій Кішки розділили володіння і незабаром воно стає власністю князя Острозького. Протягом 1609—1645 років Теплик переходив з рук у руки. У 1645 році Теплик переходить до Жабокрицьких, згодом до Самуеля Калиновського.

Під час визвольної війни українського народу 1648—1657 років Теплик входив до складу Уманського полку.^{[3] [джерело?]}.

За Андрусівським перемир'ям Теплик залишився під владою Польщі. У 70-х роках XVIII століття Тепликом і навколишніми селами почали володіти магнатиПотоцькі.^[4] Після смерті Фелікса Потоцького Теплик отримала Софія, його третя дружина — гречанка, якій перейшло у спадок 32 000 кріпаків чоловічої статі. Після смерті Софії в 1822 році поміщиком у Теплику був її син Станіслав, батько володарки Теплика з 1862 року Олександри (пом. 1892), ім'ям названо нинішнє село Саша).

Населення Теплика займалося головним чином землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, шевською справою, ковальством. Були і торговці. Історики, дослідники, численні джерела так пояснюють походження назви міста Теплик. Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це стверджують ряд письмових джерел польського, російського, релігійно-церковного походження. В них поширена версія про те, що назва Теплик зумовлена назвою невеличкої річки або струмочка Теплик, Тепличка.

Були часи, коли Теплик мав іншу назву — Смілгород. Вважають, що цим самим оцінювалася мужність і стійкість жителів, які власними силами боронили своє поселення від ворогів і різних нападників. Давнє поселення м. Теплика було невеликим за площею, воно займало тільки кут, своєрідний трикутник, утворений злиттям річок Свинарки й Теплички. Зливаються вони в долині за 300 метрів від пагорбу, на якому міститься центр Теплика, в річку, що є притокою р. Удич.

Наприкінці XVII ст. поселення стало розростатися вверх і вниз по течії річок і досягло до шести верст. На півдні воно злилося з с. Бджільна, а на півночі досягло межі, де розташована новозбудована в 1775—1813 р.р. кам'яна церква — тепер приміщення музичної школи.

Розташований на перехресті торговельних шляхів, Теплик у XVII—XIX ст. стає значним торгово-ремісничим пунктом. 300-літній ювілей Теплик зустрів уже в складі Російської імперії. Але вередлива фортуна піднесла йому не дуже приємний сюрприз — він стає заштатним містечком Гайсинського повіту Подільської губернії У 20-30 pp. XIX ст.. на Поділлі знову розгорнувся рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармелюка. У XX століття, свій 500-літній період розвитку Теплик вступив, щоб обновитися, зрости матеріально і духовно.

14 березня 1919 р. через Теплик проходив Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців. Тут козаки знайшли тіла 20 своїх товаришів із 2-го пішого полку ім. Гетьмана Мазепи, що загинули у бою з окупаційними військами більшовиків 18 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана несподівано напав на Теплик, де козаки перебили батальйон ворожої піхоти, що відпочивала і саме милася у лазні^[5].

3 1923 року Теплик — районний центр.

Невмирущою славою покрили себе тепличани в боротьбі з німецькими загарбниками. Вже з перших днів Німецько-радянської війни в райцентрі для боротьби зі шпигунами та диверсантами було створено винищувальний батальйон у складі 200 чоловік. Понад 600 тепличан пішли на фронт. Широко відомі в районі імена П. Т. Плотнянського і М. О. Воронцова, Героїв Радянського Союзу. Петро Плотнянський родом із села Стражгорода, Микола Воронцов випускник Теплицького зотехнікуму. Уславили себе тепличани і підпільною та партизанською боротьбою. Саме тут народився перший на Вінниччині партизанський загін. Організатором підпільної боротьби став колишній агроном райземвідділу А. К. Микитенко. На всіх фронтах Німецько-радянської війни мужньо боролися з ворогом майже дев'ять тисяч жителів району. Понад 5 тисяч з них віддали життя в ім'я Перемоги. Більше 7 тисяч колишніх фронтовиків удостоєні воєнних нагород.

Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій^[6].

У роки повоєнних п'ятирічок одночасно з відновленням старих, зруйнованих підприємств будуються нові, зокрема ті, що переробляють сільськогосподарську продукцію. В селищі побудовано нові приміщення комбінату побутового обслуговування, районної ради, відділу внутрішніх справ, редакції газети «Вісті Тепличчини» і районної друкарні, районної лікарні, райсанепідемстанції, насіннєвої інспекції, державної податкової інспекції, дитячого садка, ЗОШ № 1, Будинку культури і бібліотеки та інших. За останні 20 років побудовано торговельний центр, кулінарну фабрику, ковбасний цех і цех безалкогольних напоїв.

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Теплицької селищної громади^[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району^[8].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

• Бельтюкова Клавдія Гнатівна — український біолог;
• Каплун Леонід Ізраїльович — український шахіст, тренер;
• Коптюх Володимир Васильович — український науковець у галузі медицини.
• Дейв Таррас (1895—1989) — американський клезмерський кларнетист та керівник оркестру, учасник відродження клезмерської музики.

Пов'язані:

• Герасименко Олена Василівна — поетеса, член Національної спілки письменників України;
• Приймасюк Тетяна Євменівна — поетеса, член Національної спілки письменників України.
• Клариса Ліспектор — бразильська письменниця українсько-єврейського походження.

Галерея[ред. | ред. код]

• 
  Костел
• 
  Будівля костелу
• 
• 
• 
• 
  Костел св. Станіслава

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• П. О. Драченко, Б. Г. Кожедуб. Те́плик // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.533-542
• Велвл Черновецький. Теплик — моє містечко. — Вінниця, Нілан-ЛТД, 2020—180 с. (Випуск 48)
• Те́плик // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — С. 199.

Посилання[ред. | ред. код]

• Погода у Теплику [Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Теплик — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Облікова картка^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• who-is-who ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОН
• САЙТ смт ТЕПЛИК — інформація про селище, новини, інформація, контакти. [Архівовано 10 квітня 2019 у Wayback Machine.]

п о р Населені пункти ліквідованого Теплицького району (до 2020) Смт Теплик Селища Дубина · Кублич · Привітне · Розкошівка Села Антонівка · Бджільна · Брідок · Важне · Велика Мочулка · Веселівка · Завадівка · Залужжя · Іванів · Кам'янки · Карабелівка · Кивачівка · Кизими · Кожухівка · Комарівка · Костюківка · Лозовата · Мала Мочулка · Марківка · Метанівка · Мишарівка · Орлівка · Панчишине · Петрашівка · Побірка · Погоріла · Пологи · Розкошівка · Росоша · Саша · Соболівка · Сокиряни · Степанівка · Стражгород · Тополівка · Удич · Цвіліхівка · Червона Долина · Червоний Кут · Шевченка · Шевченківка · Шиманівка