Телесюжет про розіп'ятого хлопчика — Вікіпедія
12 і 13 липня 2014 року, у розпал війни на Донбасі, на російському «Першому каналі» в ефір вийшов телесюжет про «розіп'ятого хлопчика». У ньому жінка розповідала, як на власні очі бачила страту маленького сина і дружини «ополченця» українськими військами на центральній площі Слов'янська. Події розказаної історії не мали жодного підтвердження, вся історія є повністю вигаданою.
Скандальний сюжет отримав значний відгук у суспільстві. Одні побачили в ньому приклад крайнього непрофесіоналізму і використання російських державних ЗМІ в інформаційній війні з метою розпалення ненависті та ворожнечі, інші — доказ того, що «дезінформація» і «брехня» стали нормою для російських державних ЗМІ, треті згадують цей телесюжет як приклад одного з найяскравіших проявів так званої «політики післяправди», яка останнім часом переважає у різних громадських системах, серед яких почесне місце займає Росія.
Сюжет[ред. | ред. код]
Ввечері 12 липня 2014 року на «Першому каналі» було показано сюжет «Біженка зі Слов'янська згадує, як при ній стратили маленького сина та дружину ополченця». У ньому жінка, що назвалася Галиною Пишняк, уродженкою Закарпаття, розповіла про події, що нібито відбувалися одразу після того, як українські військові вибили російських терористів Гіркіна зі Слов'янська:
На площі зібрали жінок, тому що чоловіків вже не було. Жінки, дівчатка, люди похилого віку.. І це називається показова страта. Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького, в трусиках, в футболці, як Ісуса, на дошку оголошень прибили. Один прибивав, двоє тримали. І це все на маминих очах. Маму тримали. І мама дивилася, як дитина стікає кров'ю. Крики. Верески. І ще взяли — надрізи зробили, щоб дитина мучилась. Там неможливо було. Люди непритомніли. А потім, після того як півтори години дитина мучилась і померла, взяли маму, прив'язали непритомну до танка і по площі три кола провели. А коло площі — кілометр.
Повторно його показали на «Першому каналі» наступного дня, 13 липня 2014 року, в щотижневій інформаційній програмі Іради Зейналової.
Як з'ясували журналісти «Нової газети» та інтернет-ресурсу Slon.ru, незадовго до цього аналогічні повідомлення вже з'являлися в соціальних мережах:
9 липня активний прихильник «Російської весни» Олександр Дугін опублікував у Facebook текст про розп'яття в Слов'янську шестирічного хлопчика і розстріл всіх чоловіків Слов'янська молодше 35 років.
11 липня аналогічна розповідь була розміщена в спільноті «ВКонтакте» рос. «Сводки от Стрелкова».
Розслідування[ред. | ред. код]
Відвідавши прифронтовий Слов'янськ кореспондент «Нової газети» Євген Фельдман опитав кілька десятків місцевих жителів, і жоден з них не підтвердив інформацію з гучного сюжету. Аналогічний результат мало розслідування, проведене журналістами «Дощу».
Ніяких результатів не дали пошуки документальних матеріалів з Інтернету, котрі могли б підтвердити цю історію, хоча фото і відеоматеріали про дії українських військових у Слов'янську доступні у великих кількостях.
Також журналісти «Бі-Бі-Сі» та «Нової газети» виявили, що деякі твердження сюжету явно не відповідають дійсності. Наприклад, в Слов'янську відсутня площа Леніна, на яку нібито зігнали місцевих жителів.
Керівник південноросійського бюро «Першого каналу» Юлія Чумакова, яка записала скандальне відео, в категоричній формі відмовилася спілкуватися з журналістами «Нової газети», які спробували з'ясувати подробиці створення сюжету, і перенаправила їх в дирекцію громадських зв'язків телекомпанії.
Питання про цей сюжет знову виникли 18 грудня 2014 року, під час чергового спілкування Володимира Путіна з пресою. Ксенія Собчак привела його як приклад до питань про розпалювання ворожнечі на російському телебаченні. Однак питання залишилося без відповіді. Через три дні, 21 грудня, Ірада Зейналова в ефірі передачі «Час» заявила:
.. у журналістів не було і немає доказів цієї трагедії, але це реальна розповідь реально існуючої жінки, котра втекла з пекла в Слов'янську.
Реакції[ред. | ред. код]
Показ по центральному російському державному каналу сюжету про «розіп'ятого хлопчика» використовувався західними дослідниками як свідчення того, що дезінформація і брехня стали нормою для сучасних російських ЗМІ. Журналіст Аркадій Островський вбачає аналогію між цим прикладом і тими, що використовувалося для розпалювання ворожнечі під час єврейських погромів в Російській імперії.
Журналіст Девід Саттер у своїй книзі «Чим менше ви знаєте, тим краще ви спите: шлях Росії до терору і диктатури при Єльцині та Путіні» висловив думку, що телесюжет мав на меті розпалювання націоналістичної істерії. З цією думкою згодна і публіцист Лінда Кінстлер, яка відзначала в журналі «The Atlantic», що телесюжет встиг поширитися російським інтернетом, посиливши антиукраїнські настрої та налаштувавши населення на підтримку бойових дій.
На думку філолога Оксани Іссєрс, пропагандистський сюжет став в соціальних мережах синонімом журналістського «фейку» — очевидно неправдивої, абсурдної інформації. Редактор журналу «Fortune» Енн ВандерМей у своїй статті для американського журналу «The Wilson Quarterly»[en] розглядала «розп'ятого хлопчика» як частину ширшої інформаційно-пропагандистської кампанії російського керівництва, основні напрями якої іноді називають «4 D» — англ. dismiss, distract, distort, dismay (заперечення, відволікання уваги, перекручування фактів, залякування). В розгорнутій статті журналу «The Economist» вигадані звірства з сюжету «Першого каналу» наводилися в якості одного зі свідчень того, що в Росії, як і в багатьох інших країнах, політика постправди стає провідним напрямком політичної культури.
Також, сюжет був висміяний багатьма інтернет-користувачами не тільки України, а й інших пострадянських республік, зокрема — Казахстану. За межами пострадянського простору сюжет є майже невідомим.
Цей сюжет був також згаданий в американському телесеріалі «Батьківщина» (англ. Homeland) (п'ята серія сьомого сезону), де колишній глава ЦРУ Сол Беренсон розмовляє з російським агентом Іваном Крупиним. Той стверджує, ця новина – фейк, а сюжет був придуманий «Шостим управлінням»[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Книги
- Skillen Daphne. The normalisation of lying — Living with the lies // Freedom of Speech in Russia: Politics and Media from Gorbachev to Putin. — Routledge, 2016. — 372 с. — (BASEES/Routledge Series on Russian and East European Studies) — ISBN 9781317659884.
- Marcel H. Van Herpen. The «Hybrid War» in Ukraine: From Misinformation to Disinformation // Putin's Propaganda Machine: Soft Power and Russian Foreign Policy. — Rowman & Littlefield, 2015. — ISBN 9781442253629.
- Snyder T. Learn from peers in other countries // On Tyranny: Twenty Lessons from the Twentieth Century. — Random House, 2017. — 128 с. — ISBN 9781473549296.
- Hryshchuk Ruslan, Molodetska Kateryna. Synergetic Control of Social Networking Services Actors' Interactions // Recent Advances in Systems, Control and Information Technology / ed. Szewczyk Roman, Kaliczyńska Małgorzata. — Springer, 2016. — Т. 543. — 829 с. — (Advances in Intelligent Systems and Computing) — ISBN 9783319489230.
- Nalbandov Robert. Fear and Loathing in Russian Political Culture // Not by Bread Alone: Russian Foreign Policy Under Putin. — University of Nebraska Press, 2016. — 648 с. — ISBN 9781612348001.
- Monshipouri Mahmood. Social media Kyivs Euromaidan and demands // Information Politics, Protests, and Human Rights in the Digital Age. — Cambridge University Press, 2016. — ISBN 9781107140769.
- Conradi Peter. "You do it too" // Who Lost Russia?: How the World Entered a New Cold War. — Oneworld Publications, 2017. — ISBN 9781786070425.
- Ostrovsky Arkady. Epilogue: Aerial Combat // The Invention of Russia: The Journey from Gorbachev's Freedom to Putin's War. — Atlantic Books Ltd, 2015. — ISBN 9781782397410.
- David Satter. A System Under Threat // The Less You Know, The Better You Sleep: Russia's Road to Terror and Dictatorship under Yeltsin and Putin. — Yale University Press, 2016. — 224 с. — ISBN 9780300221145.
- Raabe Katharina, Sapper Manfred. Testfall Ukraine: Europa und seine Werte. — Suhrkamp Verlag, 2015. — ISBN 9783518741023.
- Статті
- Іссерс О. С. От серьезного - до смешного: игровой потенциал российского слова года / рекоменд. проф. А. П. Чудинов // Политическая лингвистика. — 2015. — Вип. 4. — С. 25—31. — ISSN 1999-2629.
- Kinstler Linda. How to Survive a Russian Hack // The Atlantic. — 2017. — Число 2. — 2.
- Higgins Andrew. Fake News, Fake Ukrainians: How a Group of Russians Tilted a Dutch Vote // The New York Times. — 2017. — Число 16. — 2.
- Danilova, Maria. Truth and the Russian media: Unhinged claims about the Malaysia jet are part of a broader propaganda campaign // Columbia Journalism Review (CJR). — 2014. — Число 22. — 7.
- Eduard Palchys: I Can Switch Over To Belarusian Language Without Any Problems // Хартыя’97. — 2017. — Число 6. — 2. — ISSN 2543-4969.
- Kramer Andrew E. To Battle Fake News, Ukrainian Show Features Nothing but Lies // The New York Times. — 2017. — Число 26. — 2.
- Maheshwari Vijai. Ukraine's fight against fake news goes global: Countering Kremlin disinformation is one area where Kiev has the upper hand // Politico. — 2017. — Число 12. — 3.
- VanderMey Anne W. Ukraine's fight against fake news goes global: Countering Kremlin disinformation is one area where Kiev has the upper hand // The Wilson Quarterly[en]. — 2016. — Fall.
- The post-truth world: Yes, I’d lie to you // The Economist. — 2016. — Число 10. — 9.
- Putz Catherine. Uzbek Nanny Beheads Child in Moscow // The Diplomat[en]. — 2016. — Число 3. — 3.
- Frye Barbara. Conflict & Diplomacy: Detoxing Russia // Transitions Online. — 2015. — Число 3. — 3. — С. 1–3.
- Khaldarova Irina, Pantti Mervi. Fake News: The narrative battle over the Ukrainian conflict // Journalism Practice. — 2016. — Т. 10, вип. 7, Число 2 (10). — С. 891–901. — ISSN 1751-2786. — DOI: .
- Nygren Gunnar, Glowacki Michal, Hök Jöran, Kiria Ilya, Orlova Dariya. Journalism in the Crossfire: Media coverage of the war in Ukraine in 2014 // Journalism Studies. — 2016. — Число 22. — 11. — С. 1–20. — ISSN 1461-670X. — DOI: .
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Російський фейк про "розп'ятого хлопчика" з Донбасу потрапив в американський серіал. www.segodnya.ua (укр.).