Тартус — Вікіпедія

Тартус
араб. طرطوس
Вулиця Хамрат в Тартусі
Печатка
Печатка

Координати 34°53′ пн. ш. 35°53′ сх. д. / 34.883° пн. ш. 35.883° сх. д. / 34.883; 35.883Координати: 34°53′ пн. ш. 35°53′ сх. д. / 34.883° пн. ш. 35.883° сх. д. / 34.883; 35.883

Країна  Сирія
Мухафаза Тартус
Висота центру 0 м
Офіційна мова арабська
Населення 93 054  (2008)
Міста-побратими Туртоза
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код 43
GeoNames 163345
Офіційний сайт tartous.gov.sy
Тартус. Карта розташування: Сирія
Тартус
Тартус
Тартус (Сирія)
Мапа

Тарту́с (араб. طرطوس‎) — місто в Сирії. Порт на Середземному морі. Адміністративний центр провінції Тартус. В давнину римляни називали його Антарадус (Antaradus), хрестоносці — Антартус (Antartus) або Тортоса (Tortosa).

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Місто розташоване за 220 км від сирійської столиці — міста Дамаск та за 30 км від кордону з Ліваном.

Приблизна відстань від Тартуського порту до важливих місць та морських шляхів:

Історія, пам'ятки[ред. | ред. код]

Арвадський замок. Острів Арвад

Стародавня історія Тартусу тісно пов'язана з історією стародавнього міста-острова Арвад, що знаходиться за 3,5 км від узбережжя. Це єдиний острів на Середземному морі, що належить Сирії. За часів фінікійців поселення на Арваді було великим і важливим.

Місто знаходилося в честі у імператора Костянтина через те, що населення Тартусу поклонялося Діві Марії. Вважається, що перша каплиця на її честь була побудована в Тартусі у III столітті. Через два століття землетрус зруйнував каплицю, але чудово уцілів вівтар. На честь цієї події хрестоносцями у 1123 році була побудована Церква Богоматері Тартуської. В ній і зберігається стародавній вівтар, який є об'єктом паломництва зі всього світу. Після відвоювання мусульманами міста, церква використовувалася як мечеть, а в османський період — як казарми. При французькому правлінні будівля була відреставрована і зараз там музей.

Певний час Тартус перебував під контролем тамплієрів, які вдосконалили оборонні споруди в місті і на острові Арвад. Саладін відвоював оточуючі міста у тамплієрів у 1188 році, а самі тамплієри наглухо закрилися в місті. Тим не менш, Тартус залишався під контролем тамплієрів до 1291 року, коли вони втекли на Арвад, де ще залишилися на 10 років. Одна з фортець хрестоносців, Маркаб, розташована поблизу сусіднього прибережного міста Баніяс, вона досі знаходиться в доброму стані.

Історичний центр Тартуса складається з більш сучасних будівель, побудованих на стінах і всередині стін фортеці часів хрестоносців, рів від якої досі відділяє старе місто від нового.

Церква Богоматері Тартуської. XII століття

Тартус і його околиці багаті на старожитності і археологічні пам'ятки, найвідоміші з яких:

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат в Тартусі — субтропічний, середземноморський. Температура повітря влітку 30-35 ° C, взимку температура може опускатися до 5-10 ° C, а іноді — до нуля. Середньорічна кількість опадів — 1000 мм.

Клімат Тартусу
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 15,8 16,4 18,6 21,9 24,8 27,3 29,2 30,0 29,2 26,6 22,4 17,9 23,34
Середня температура, °C 12,0 12,7 14,7 17,6 20,3 23,9 26,0 26,7 25,1 21,9 17,7 13,7 19,36
Середній мінімум, °C 8,4 8,9 10,4 12,8 15,6 19,1 22,2 22,8 20,4 16,9 13,2 10,0 15,06
Норма опадів, мм 177.5 142.1 105.2 57.1 20.0 12.3 0.7 3.8 8.2 67.6 105.0 184.8 884.3
Днів з дощем 12,5 10,2 9,3 5,4 2,1 0,5 0,1 0,1 0,8 4,4 6,5 11,0 62,9
Джерело: Hong Kong Observatory[1]

Демографія, промисловість і інфраструктура[ред. | ред. код]

Населення Тартусу станом на 2009 рік становило 96 401 мешканців. Основна частка населення з 1990-х — алавіти — близько 70 %. Частка сунітів постійно скорочується: у 1935 році вона становила 68,5 %, в 1947-му — 50,6 %, зараз — менше ніж 30 %[2].

Стоянка маломірних суден.

Тартус — популярний туристичний центр. У місті є хороші піщані пляжі і кілька курортів.

Тартус є важливим центром торгівлі в Сирії і одним з двох головних портів країни на Середземному морі. місто поєднується з рештою країни добре розвиненою мережею доріг і магістралей. Залізниця з'єднує Тартус з основними містами Сирії, хоча як пасажирський в експлуатації знаходиться тільки гілка Латакія-Тартус.

З початком та посиленням громадянської війни в Сирії в Тартус у масовому порядку перебираються прихильники Башара Ассада. Вважається, що у випадку якщо опозиція захопить Дамаск і сюди перебереться Ассад зі своїм оточенням, Тартус може стати столицею нової держави алавітів. Припускається, що якщо в Тарттус перебереться Башар Ассад то він може попросити притулку у російської військової бази або втекти за кордон на російському судні[3].

Військово-морська база[ред. | ред. код]

Тартус — військово-морська база військово-морських сил Сирії. Тут дислокується 63-я бригада ракетних катерів ВМС САР і знаходиться військовий судноремонтний завод[4].

Військово-морська база Росії[ред. | ред. код]

На території бригади ракетних катерів розташований також єдиний військовий об'єкт Російської Федерації[5] у «далекому зарубіжжі» — 720-й пункт матеріально-технічного забезпечення. 720 ПМТЗ створений для тилового і матеріально технічного забезпечення кораблів військово-морського флоту на бойовій службі в Середземному морі.

26 червня 2013 року Росія тимчасово вивела весь військовий та цивільний персонал із Сирії для уникнення будь-яких інцидентів за участю російських військовослужбовців, які могли б викликати несприятливий політичний резонанс.

Пункт у Тартусі не є стратегічним для російського оперативного з'єднання ВМФ в Середземному морі, бо російські кораблі можуть поповнювати припаси в кіпрському порту Лімассол.

МЗС РФ, [5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Climatological Information for Tartous, Syria (англ.) . Hong Kong Observatory. June 2011. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
  2. Fabrice Balanche (2006). Le cadre alaouite I, Outre-Terre 1/2006 (no 14), p. 73-96 (фр.) . Outre-Terre. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 29 квітня 2012.
  3. Сторонники Асада выбрали Тартус новой столицей. http://inotv.rt.com/ (рос.) . За матеріалами Нью-Йорк Таймс. 23 грудня 2012. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
  4. Олег Иванников (20 грудня 2012). Сирийский кризис — предпосылки и сценарии (рос.) . ИА REX. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
  5. а б УНІАН: Росія вивела всіх військових із Сирії

Джерела[ред. | ред. код]

  • Густерин П. В. Города Арабского Востока. (Энциклопедический справочник). — М. : Восток—Запад, 2007. — 352 с. — ISBN 978-5-478-00729-4. (рос.)