Таргани — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Таргани (значення).

Таргани

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини
Тип:	Членистоногі
Підтип:	Hexapoda
Клас:	Комахи
Підклас:	Pterygota
Інфраклас:	Neoptera
Надряд:	Тарганоподібні (Dictyoptera)
Ряд:	Таргани

Родини

Blaberidae
Blattellidae
Blattidae
Cryptocercidae
Polyphagidae
Nocticolidae
Tryonicidae
Lamproblattidae

Посилання

Вікісховище:	Blattodea
EOL:	413
ITIS:	914219
NCBI:	85823
Fossilworks:	170227

Запит «Тарган» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Таргани (Blattoptera, Blattaria, Blattodea) — ряд комах.

Вагомий внесок у вивчення цього ряду комах зробив Г.Я. Бей-Бієнко.

Етимологія назви[ред. | ред. код]

За М. Фасмером, російське слово таракан (як й українське тарган) походить від чуваського tar-aqan «втікач», в основі якого тюркське täz «тікати». Г. Якобсон же виводить із зневажливого використання тюркського tarkan «сановник».^[1]

За твердженням дослідників, тарган сприймається як інородець-окупант, який захопив чужу територію. У Росії руді таргани відомі як прусаки. Мовляв, привезли їх російські вояки у ранцях, повертаючись з російсько-прусської війни середини XVIII ст.

В Україні зафіксовані різні назви таргана, зокрема прус, шваб, москаль^[2], у яких якраз простежується мотив чужинця. У Німеччині та Чехії тарганів називають росіянами (нім. Russen, чеськ. Rus або Rus domácí). А сербською прусак відомий як бубарус (жук-росіянин). Ці народи стверджують, що надокучливу комаху завезли якраз із Росії. Водночас чорні таргани у них відомі як шваби^[3] (нім. Schwaben, Schabe, чеськ. Švábi, серб. бубашваба).^[4]

Морфологія[ред. | ред. код]

Довжина від 4 до 95 мм. Голова частково прихована під переднеспинкою. Вусики довгі, щетинкоподібні, багаточленикові. Ротовий апарат гризучого типу. Крила перетинчасті, надкрила щільніші, з жилкуванням. У деяких видів крила і надкрила відсутні. Ноги бігальні. У самців на черевці часто є пахучі залози. Перетворення неповне.

Різноманіття[ред. | ред. код]

Налічується близько 3500 — 4000 видів тарганів. Вони проживають переважно у тропіках та субтропіках. Таргани переважно нічні, з прихованим способом життя комахи. Живуть у лісовій підстилці, під каменями, у тріщинах ґрунту. Яйця відкладають у особливих капсулах — оотеках. Розвиваються від 3 місяців до 4 років. Деякі синантропні види розповсюджені людиною по всьому світі (Прусак Blattela germanica).

Можуть пошкоджувати харчові запаси, рослини тощо. Деякі — переносники збудників низки захворювань та яєць гельмінтів. А деякі — популярні декоративні тварини (кубинські таргани роду Blaberus або мадагаскарські Gromphadornia)

Еволюційна історія і відносини[ред. | ред. код]

Богомоли, Терміти і Таргани, як правило, об'єднані ентомологами у вищу групу під назвою Dictyoptera. Поточні дані наводять на думку, що терміти еволюціонували безпосередньо від справжніх тарганів і багато авторів тепер розглядають термітів, як підряд тарганів. Ранні тарганоподібні скам'янілості знайдені в кам'яновугільному періоді 354—295 млн років тому. Втім, ці скам'янілості відрізняються від сучасних тарганів і є предками богомолів та сучасних тарганів. Перші скам'янілості сучасних тарганів з'явилися на початку крейдяного періоду.

Таргани в Україні[ред. | ред. код]

В Україні зустрічаються 10 видів, зокрема тарган-прусак (Blattella germanica L.), тарган чорний (Blatta orientalis L.) і тарган лапландський (Ectobius lapponicus L.).

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. Т. 4 (Т-ящур)/ Пер. С нем. И доп. О. Н. Трубачева. — 2-е узд., стер. — М.: Прогресс, 1987. — С. 21.
↑ Москаль — в Україні й Білорусі давнє прозвище російського вояка. Пор., наприклад, слово «москаль», яким називають червоноклопа, комаху червоного кольору із чорними цятками та приплюснутою спиною.
↑ Швабія — місцевість на південному заході Німеччини в землях Баден-Вюртемберг і Баварія, де живуть шваби — німці, що говорять на особливому швабському діалекті.
↑ Кривощапова Ю. А. Языковой и культурный портрет реалии: таракан // Фольклор и постфольклор: структура, типология, семиотика / Сайт Центра типологии и семиотики фольклора Российского государственного гуманитарного университета.

Література[ред. | ред. код]

Воловник С. В. Наши знакомые незнакомцы. 2-е изд, доп. — Днепропетровск: Промінь, 1990, с. 102—106. — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm