Тайхо Кокі — Вікіпедія

Тайхо Кокі яп. 大鵬幸喜
Тайхо, травень 1961 року
Загальна інформація
Громадянство	Японія
Народження	29 травня 1940(1940-05-29)[1] Поронайськ, Сахалінська область, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Смерть	19 січня 2013(2013-01-19)[2][1] (72 роки) Токіо-сіті[d], Токіо, Японія ·серцева недостатність
Причина смерті	серцева недостатність
Зріст	187 см
Вага	153 кг
Батько	Маркіян Боришко
Спорт
Вид спорту	сумо
Участь і здобутки
Тайхо Кокі у Вікісховищі
Нагороди заслужений діяч культуриd (2009) People's Honour Awardd (25 лютого 2013)

Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; 29 травня 1940(19400529) — 19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження^[3], професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі^[4], українське — Іва́н Маркіянович Бори́шко^[5]. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Мати хлопця, Ная Кійо^[6] походила із села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Карповичем Боришком^[7], вихідцем з України.

Маркіян Боришко народився, найімовірніше, у 1885 році у селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівський район Харківської області^[8]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). У 1900 (за іншими даними — 1894) з родиною виїхав на Далекий Схід^[9] в складі групи українських переселенців^[10]. Мешкав з батьками на Сахаліні у селах Владимировка, Красний Яр^[11], місті Александровськ, селі Риковське. Працював з геологічними експедиціями, у тому числі — з експедицією Петра Польового. У 1905 році, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до старшини. Брав участь у Громадянській війні на антибільшовицькому боці. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу у місті Александровськ. Після встановлення у 1925 році на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії. Згодом — мешкав у місті Сікука (нині — Поронайськ), де у 1928 році одружився з Наєю Кійо. Вже наступного року вони заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був наймолодшим з дітей, народився 29 травня 1940 року. Старших братів звали Масаесі (Володимир, народився у 1928) та Кодзі (Костянтин, народився у 1933), а сестру — Кацу (Катерина, народилася у 1937)^[12].

Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували вихідців з України та Польщі^[9]. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався у 1945 році через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії^[9]. Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років^[10]. У 1957 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії^[9]. Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень в обласній лікарні, у Южно-Сахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.

Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а мати ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.

1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.

Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав у вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.

Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію та очолив школу Тайхо-бея^[13].

Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.

2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.^[5][14]

Відвідини України[ред. | ред. код]

2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.^[10]

Хронологія[ред. | ред. код]

• 1940, 29 травня — народився у префектурі Карафуто.
• 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай.
• 1956 — поступив до сумоїстської школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана.
• 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях.
• 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстське псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс».
• 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті.
• 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отримав титул одзекі у 20 років.
• 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги.
• 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отримав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо.
• 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83 % перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії.
• 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо.
• 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо.
• 1977 — інсульт
• 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федерацій.
• 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо.
• 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо.
• 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе.
• 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо.
• 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію.
• 2013, 19 січня — помер (72 роки) у Токіо, Японія

Основні нагороди[ред. | ред. код]

• 1969 — медаль пошани з синьою стрічкою.
• 1970 — велика премія Асоціації професійного спорту Японії.
• 1982 — гуманістична премія від Lions Clubs International.
• 1991 — почесний громадянин містечка Тесікаґа, Хоккайдо.
• 1996 — заслужений діяч спорту Японії
• 1997 — премія професійного спорту від Токійського American Club.
• 2000 — почесний громадянин префектури Хоккайдо.
• 2004 — медаль пошани з бузковою стрічкою.
• 2005 — особлива спортивна нагорода від газети Хоккайдо-сімбун.
• 2008 — почесний громадянин району Кото, Токіо.
• 2009 — заслужений діяч культури Японії.
• 2011 — Орден «За заслуги» III ступеня (Україна)
• 2015 — почесний громадянин Японії (титул присвоєно посмертно)^[15].

Результати[ред. | ред. код]

• Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя — 1958-го.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8

Див. також[ред. | ред. код]

• Ковалюк Роман Олексійович

Посилання[ред. | ред. код]

• (яп.) Офіційна сторінка Тайхо Кокі [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
• (укр.) Йокодзуна з українськими коренями
• Боришко Маркіян Карпович [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. // Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
• (яп.) Ная Кійо. Мати Тайхо Кокі
• (рос.) Гений сумо [Архівовано 3 серпня 2017 у Wayback Machine.]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво The Trading Card Database Генеалогія та некрополістика WikiTree Нормативний контроль CiNii: DA07368028 · FAST: 1802710 · Freebase: /m/03wtzr · ISNI: 0000000052871861 · KRNLK: KAC200814070 · LCCN: nr2006006766 · NDL: 00076979 · VIAF: 29494105 · WorldCat: lccn-nr2006006766