Сірхінська мова — Вікіпедія

Сірхінська мова (самоназва: сирхІва) — мова південно-західної підгрупи даргінської групи нахсько-дагестанських мов.

Сірхінською розмовляють сірхінці, що проживають в основному в Дахадаєвському та Акушинському районі Дагестану (басейн річки Хулахерк).

Число носіїв мови 20497 осіб (за даними перепису населення РФ 2002 року).

Вирізняють говори:

• верхньо-сірхінський (на півдні Акушинського р-ну): села Цугні, Наці, Наккі, Кассагумахі та ін.;
• урарі (захід Дахадаєвського р-ну): села Урарі, Дуккар та ін.;
• гуладти (захід Дахадаєвського р-ну): села Гуладти, Мірзіта та Хуршні;
• урцакі (центр Дахадаєвського р-ну): село Урцакі;
• бакні (центр Дахадаєвського р-ну): села Бакні та Сутбук;
• карбук (центр Дахадаєвського р-ну): село Карбучімахі;
• урагі (центр Дахадаєвського р-ну): села Сурбачі, Гузбая, Мукракарі, Урагі, Уркутамахі та Дзілебкі.

Говір урагі сильно відрізняється від інших говорів сірхінської мови. Серед думок фахівців існує тенденція виділяти її у окрему мову.

Посилання[ред. | ред. код]

• Berg, Helma van den. Dargi Folktales. Oral Stories from the Caucasus. With an Introduction to Dargi Grammar. Leiden, 2001.