Сьомий апеляційний адміністративний суд — Вікіпедія

Сьомий апеляційний адміністративний суд
Країна Україна
Вид спеціалізований адміністративний суд
Інстанція апеляційна
Юрисдикція Вінницька область,
Житомирська область,
Хмельницька область
Чернівецька область[1]
Код 856
Літерний код AA7
Заснований 2018
Суддів 24 + 2 вакансії
Голова н/д
Розташування Вінниця
Адреса вул. Соборна, 48
Координати 49°13′59″ пн. ш. 28°28′08″ сх. д. / 49.233250° пн. ш. 28.46889° сх. д. / 49.233250; 28.46889
Мапа
7aac.gov.ua
Юрисдикція суду

Сьомий апеляційний адміністративний суд — апеляційний спеціалізований адміністративний суд, розміщений у місті Вінниці. Юрисдикція 7ААС поширюється на Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку та Чернівецьку області.

Суд утворений 21 червня 2018 року[2][3] на виконання Указу Президента «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року[1], згідно з яким мають бути ліквідовані апеляційні адміністративні суди та утворені нові суди в апеляційних округах.

Вінницький апеляційний адміністративний суд здійснював правосуддя до початку роботи нового суду, що відбулося 3 жовтня 2018 року[4]

Указ Президента про переведення суддів до нового суду прийнятий 28 вересня 2018 року[5].

Структура[ред. | ред. код]

Структура суду передбачає посади голови суду, його заступника, суддів, керівника апарату, його заступників, помічників суддів, секретарів судових засідань, інші структурні підрозділи.

Спеціалізація суддів не встановлена.

Керівництво[ред. | ред. код]

Голова суду — н/д
Заступник голови суду — н/д
Керівник апарату — н/д

Будівля суду[ред. | ред. код]

Суд розміщений у першій шестиповерховій вінницькій будівлі, спорудження якої почалось на початку ХХ століття. Саме тут вперше у місті з'явились електричний ліфт, центральне водопостачання та каналізація, подача гарячої води та електроосвітлення.

Споруда фігурує майже у всіх спогадах про Вінницю початку XX століття. З 2 лютого 1919 року тут було розміщено Директорію Української Народної Республіки на чолі з Володимиром Винниченком.

5 лютого 1919 року робочий кабінет у «Савої» отримав міністр юстиції УНР Дмитро Маркович. Ним було видано низку законів, зокрема про утворення Найвищого суду УНР, що складався з трьох департаментів: адміністративного, цивільного та карного, голови яких підпорядковувались Найвищому судді.

В радянські післявоєнні часи на після здобуття незалежності тут був готель «Україна».

30 червня 2010 рішенням сесії Вінницької обласної ради будівлю колишнього готелю «Савой» було передано в довгострокову оренду Вінницькому апеляційному адміністративному суду, а з припиненням його діяльності — Сьомому апеляційному адміністративному суду.

На той час будівля потребувала значних реставраційних робіт, оскільки їй загрожувала руйнація. Тому з грудня 2011 року розпочалися ремонтні роботи. Суд провів ґрунтовні дослідження не тільки з архітекторами, а й з істориками-краєзнавцями. Історичну пам'ятку архітектури було відреставровано та відтворено її автентичність — історичний вигляд, який був спроектований архітектором Григорієм Артиновим. Наразі будинку повернуто його рідний колір, шостий мансардний поверх, купол зі шпилем та раніше втрачені зовнішні прикраси — каріатиди на головних фасадах.

27 грудня 2018 розпорядженням Прем'єр-міністра України будівлю передано в державну власність[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах: Президент України; Указ від 29.12.2017 № 455/2017
  2. Дані з ЄДР. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 29 червня 2018.
  3. Зареєстровано Сьомий апеляційний адміністративний суд / Закон і Бізнес, 26.06.2018
  4. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою п не вказано текст
  5. Про переведення суддів: Указ Президента України № 296/2018 від 28 вересня 2018
  6. Про погодження передачі будівлі у м. Вінниці у державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної судової адміністрації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1057-р

Посилання[ред. | ред. код]