Східно-Сибірський край — Вікіпедія

	Східно-Сибірський край
Дата створення / заснування	30 липня 1930
Країна	СРСР
Столиця	Іркутськ
Адміністративна одиниця	РРФСР
Кількість населення	2 975 000 осіб
Час/дата припинення існування	5 грудня 1936
Площа	3 405 000 км²

Східносибірський край (рос. Восточно-Сибирский край) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала 30 липня 1930 — 5 грудня 1936.

Адміністративний центр — місто Іркутськ.

Історія[ред. | ред. код]

30 липня 1930 Сибірський край був розділений на Східносибірський і Західносибірський краї. Крім того, до складу новоствореного Східносибірського краю були передані Читинський і Стрітенський округи Далекосхідного краю^[1] і Бурят-Монгольська АРСР.

11 серпня 1930 Президія ВЦВК ухвалило: «Включити до складу Східносибірського краю всю територію Красноярського округу з м Красноярськ»^[2].

У березні 1934 прийнято рішення про створення Читинської області у складі Східносибірського краю^[3].

7 грудня 1934 зі складу Східносибірського краю було виокремлено Красноярський край, в який увійшли Хакаська автономна область, Таймирський і Евенкійський національні округи. В цей же день Читинська область була скасована.

5 грудня 1936 Східносибірський край скасовано, територія розділена між Східносибірською областю і Бурят-Монгольською АРСР.