Струков Михайло Михайлович — Вікіпедія

Струков Михайло Михайлович
рос. Михаил Струков
Народився	29 січня (10 лютого) 1883 Катеринослав, Російська імперія
Помер	22 грудня 1973(1973-12-22) (90 років) Трентон, США
Країна	Російська імперія  США
Діяльність	Q10497074, архітектор, підприємець, винахідник
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Учасник	Перша світова війна
Нагороди

Михайло Михайлович Струков (Michael Stroukoff) (10 лютого (29 січня) 1883 — 22 грудня 1973) — американський авіаконструктор українського походження. Конструктор військово-транспортного літака Fairchild C-123 Provider.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Катеринослав, Російська імперія. (тепер Дніпро, Україна), в сім'ї губернського предводителя дворянства^[1]. Навчався в гімназії, кадетському корпусі, закінчив у 1908 році Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-будівельник. Брав участь у Першій світовій війні, став капітаном кавалерії і отримав орден святого Георгія IV ступеня. Брав участь у білогвардійському русі. Втік з Росії після поразки Білої армії, жив в Азії, а в 1922 році емігрував в США.

Кар'єра в США[ред. | ред. код]

Після еміграції Михайло Струков був дизайнером і архітектором, брав участь у будівництві церков, театрів, мостів, залізниць^[2]. У 1938 році отримав американське громадянство. В 1943 році заснував компанію Chase Aircraft^[en] і став її головним інженером і президентом. Його заступником був Михайло Леонтійович Григорашвілі. Компанія займалася проектуванням і створення планерів. Перший контракт компанія уклала з ВПС США, на розробку 16-місцевого дерев'яного планера XCG-14 для висадки штурмового десанту.

Перший політ XCG-14 пройшов у 1945 році. На його основі Струков створює новий планер — CG-18, який відрізняється наступними характеристиками:

• Металева конструкція.
• Шасі на землі підтягувалося для того, щоб підлога вантажної кабіни перебувала максимально близько до землі.
• Вантажний відсік став більш містким і був розрахований на 35 осіб.
• У випробуваннях витримував швидкість понад 440 км/ч.

У 1946 році компанія Струкова отримала замовлення на виробництво 7 таких планерів. Після війни необхідність у штурмових планерах зникла і Струков модифікував свої моделі. На CG-18 встановлювали два двигуна повітряного охолодження Pratt&Whitney R-2000-11, потужність яких становила 1100 кінських сил, а пізніше Wright R-1820-101 потужністю по 1425 к.с. сил. Таким чином планери трансформувалися у військово-транспортні літаки YC-122 Avitruck^[en], що були на озброєнні ВПС США аж до 1957 року^[3]

Створення C-123 Provider[ред. | ред. код]

Інша модель, розроблена Струковим, G-20, стала набагато більш відомою, ніж попередні транспортні планери. Моторизована версія цього планера називалася C-123. Його кабіна була розрахована на 60 десантників у повному озброєнні, транспортування вантажів. Відмінності моделі:

• Інші обриси фюзеляжу, більш обтічні і аеродинамічні, порівняно з прототипом.
• Зміцнена носова частина.
• Дюралюмінієва обшивка.
• Поршневі двигуни потужністю 2300 кінських сил
• Максимальна швидкість — 392 км/ч.
• Дальність польоту — 200 км.
• Можливість злітати з небетонованного аеродрому.

Максимальна злітна маса — 31750 кг, для буксирування злітну масу зменшували до 13600 кг. Щоб успішно виконати великі замовлення на C-123, контракт був переданий в субпідряд компанії Kaiser-Frazer і Струков працював з Генрі Кайзером, який володів авіаційним заводом у Мічигані. Компанія Кайзера придбала 49% акцій Chase Aircraft. Через звинувачення Кайзера в корупції і завищенні цін, контракт на виготовлення літаків був відкликаний і замовлення на C-123 отримала компанія Fairchild. Вони випустили близько 300 літаків Fairchild C-123 Provider і всі вони перебували на озброєнні американської армії, застосовувалися під час війни у В'єтнамі. Завдяки виконанню цього замовлення, Fairchild Aircrafts стала дуже популярною. Кайзер же повністю викупив Chase Aircraft і розпустив компанію Струкова^[4].

Доля створеного Струковим літака була довгою і цікавою. Деякі C-123 і донині використовуються в Південній Кореї, Філіппінах, Таїланді, Тайвані. Літак можна побачити у фільмах Air America і Operation Dumbo Drop.

Кар'єра після 1951 року[ред. | ред. код]

Від своїх колишніх партнерів авіаконструктор все ж зміг добитися компенсації в розмірі 2 мільйонів доларів^[5]. Він прагнув поліпшити свій C-123. У 1951 році Струков провів випробування реактивного варіанти оновленої моделі, ХС-123А. Це перший військово-транспортний реактивний літак США. Швидкість його перевищувала 800 км/год, однак витрата палива і зниження злітних та посадкових характеристик стали важливими факторами і замовлень на цю реактивну модель не було.

Михайло Струков заснував нову компанію, Stroukoff Aircraft Corporation^[en], щоб працювати над новими версіями-123, зокрема, модифікувати до версії YC-134. Це був найбільший літак Струкова, його вага досягала 41 т.. Але жодна з розроблених ним моделей так і не була запущена у виробництво і в 1959 році його компанія закрилася, в тому числі, внаслідок конкуренції з фірмою Локхід, концерном, який співпрацював з ВПС США.

Серед розробок Струкова також числиться запатентоване допоміжне понтоноподібне шасі Pantobase, створене для універсальної посадки — на землю, лід і воду^[6].

Після закриття фірми Струков знищив всі свої розробки та креслення і продовжив роботу проектувальника-архітектора, консультував у Массачусетському технологічному інституті.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений з Ларисою Струковою (1893 р.). У 1955 році, в пам'ять про дружину, Михайло Струков заснував приз для молодих пілотів, чиї показники швидкості на льотному конкурсі в США були найкращими.

Діти: донька Анна, син Олі (1933 р.), Михайло (1923 р.р.).

Помер у віці 90 років, 22 грудня 1974 року, в Трентоні, штат Нью-Джерсі. Похований на кладовищі Вудлаун, Бронкс.

Література[ред. | ред. код]

• Вадим Михеев. Авиаконструктор из Екатеринослава, Авиация и Время, 1996, № 2 (16).
• Владимир Малышев, Мифы и загадки нашей истории, ISBN 9785906705631, 5906705635.

Примітки[ред. | ред. код]