Стефано Ераніо — Вікіпедія

Ф
Стефано Ераніо
Особисті дані
Народження 29 грудня 1966(1966-12-29) (57 років)
  Генуя, Італія
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
?-1975
1975-1984
Італія «Молассана Боера»
Італія «Дженоа»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984–1992 Італія «Дженоа» 213 (13)
1992–1997 Італія «Мілан» 98 (6)
1997–2001 Англія «Дербі Каунті» 95 (7)
2002–2003 Італія «Про Сесто» 15 (1)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1990–1997 Італія Італія 20 (3)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
2002–2003 Італія «Про Сесто» (помічник)
2004–2006 Італія «Мілан» (мол.)
2013 Італія «Дженоа» (дублери)
2015 Італія «Ліворно» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 17 березня 2018.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 17 березня 2018.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Стефано Ераніо (італ. Stefano Eranio, нар. 29 грудня 1966, Генуя) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Дженоа» та «Мілан», а також національну збірну Італії.

Триразовий чемпіон Італії. Триразовий володар Суперкубка Італії з футболу. Переможець Ліги чемпіонів УЄФА. Володар Суперкубка УЄФА.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 29 грудня 1966 року в місті Генуя. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Молассана Боера» і «Дженоа».

У дорослому футболі дебютував 1984 року виступами за команду клубу «Дженоа», в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 213 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Дженоа», був основним гравцем команди. Розпочинав грати за неї у другому дивізіоні, а в сезоні 1088/89 допоміг генуезьцям підвищитися у класі до Серії A.

1992 року одного з лідерів «Дженоа» запросив до своїх лав найсильніший італійський клуб того періоду, «Мілан». Ераніо відіграв за «россонері» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Повноцінним гравцем основного складу не став, проте регулярно з'являвся на полі, взявши участь у майже ста матчах чемпіонату. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії, ставав володарем Суперкубка Італії з футболу (двічі), переможцем Ліги чемпіонів УЄФА, володарем Суперкубка УЄФА.

1997 року, після завершення чинного контракту з «Міланом», на правах вільного агента приєднався до англійського «Дербі Каунті». Відіграв в Англії чотири сезони, протягом який став одним з улюбленців місцевої публіки. Згодом неодноразово включався до різноманітних списків найкращих гравців в історії «Дербі Каунті». 2001 року вирішив завершити професійну ігрову кар'єру.

Проте за рік ще на один сезон повертався на футбольне поле, протягом 2002–2003 років поєднував роботу помічника головного тренера нижчолігового італійського «Про Сесто» з виступами у складі його команди.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1990 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни лише 20 матчів, забивши 3 голи. До заявки італійської збірної на жодний з великих міжнародних турнірів не потрапляв.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, 2002 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Про Сесто», в якому на сезон відновлював й свою ігрову кар'єру.

Протягом 2004–2006 років працював з однією з юнацьких команд «Мілан», а 2013 року повертався до іншої своєї команди, «Дженоа», в якій тренував дублюючий склад.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Ліворно», в якому Стефано Ераніо був асистентом головного тренера протягом частини 2015 року.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
22/12/1990 Лімасол Кіпр Кіпр 0 – 4 Італія Італія Відбір до ЧЄ 1992 -
13/02/1991 Терні Італія Італія 0 – 0 Бельгія Бельгія товариський матч -
01/05/1991 Салерно Італія Італія 3 – 1 Угорщина Угорщина Відбір до ЧЄ 1992 -
05/06/1991 Осло Норвегія Норвегія 2 – 1 Італія Італія Відбір до ЧЄ 1992 -
16/06/1991 Стокгольм Італія Італія 3 – 2 СРСР СРСР Scania Cup -
25/09/1991 Софія (місто) Болгарія Болгарія 2 – 1 Італія Італія товариський матч -
13/11/1991 Генуя Італія Італія 1 – 1 Норвегія Норвегія Відбір до ЧЄ 1992 -
25/03/1992 Турин Італія Італія 1 – 0 Німеччина Німеччина товариський матч -
09/09/1992 Ейндговен Нідерланди Нідерланди 2 – 3 Італія Італія товариський матч 1
14/10/1992 Кальярі Італія Італія 2 – 2 Швейцарія Швейцарія Відбір до ЧС 1994 1
18/11/1992 Глазго Шотландія Шотландія 0 – 0 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 -
19/12/1992 Валлетта Мальта Мальта 1 – 2 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 -
22/09/1993 Таллінн Естонія Естонія 0 – 3 Італія Італія Відбір до ЧС 1994 -
13/10/1993 Рим Італія Італія 3 – 1 Шотландія Шотландія Відбір до ЧС 1994 1
16/02/1994 Неаполь Італія Італія 0 – 1 Франція Франція товариський матч -
25/03/1995 Салерно Італія Італія 4 – 1 Естонія Естонія Відбір до ЧЄ 1996 -
19/06/1995 Лозанна Швейцарія Швейцарія 0 – 1 Італія Італія товариський турнір -
21/06/1995 Цюрих Італія Італія 0 – 2 Німеччина Німеччина товариський турнір -
22/01/1997 Палермо Італія Італія 2 – 0 Північна Ірландія Північна Ірландія товариський матч -
29/03/1997 Трієст Італія Італія 3 – 0 Молдова Молдова Відбір до ЧС 1998 -
Усього Матчів 20 Голів 3

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1992-1993, 1993-1994, 1995-1996
«Мілан»: 1992,[1] 1993, 1994[1]
«Мілан»: 1993-1994
«Мілан»: 1994

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Був у заявці на гру, проте на поле не виходив.

Посилання[ред. | ред. код]