French
DeutschСтепове (Алчевський район) — Вікіпедія
| село Степове | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Алчевський район |
| Громада | Зимогір'ївська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44020030180079996 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1959 |
| Населення | 959 |
| Площа | 2,018 км² |
| Густота населення | 475,22 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93724 |
| Телефонний код | +380 6473 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°37′32″ пн. ш. 38°58′19″ сх. д. / 48.62556° пн. ш. 38.97194° сх. д.Координати: 48°37′32″ пн. ш. 38°58′19″ сх. д. / 48.62556° пн. ш. 38.97194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 107 м |
| Водойми | Балка Суха |
| Відстань до обласного центру | 35 км |
| Відстань до районного центру | 8 км |
| Найближча залізнична станція | Зимогір'я |
| Відстань до залізничної станції | 7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 93724, Луганська обл., Слов'яносербський р-н, с. Степове, пров. Центральний, 14 |
| Карта | |
  Степове | |
 Степове | |
| Мапа | |
 | |
Степове́ — село в Україні, у Зимогір'ївській міській громаді Алчевського району Луганської області. Населення становить 959 осіб. До 2020 - орган місцевого самоврядування — Степівська сільська рада.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Зимогір'ївської міської громади.[1]
Розташування[ред. | ред. код]
Село розташоване за 35 км від обласного центру. Найближча залізнична станція — Зимогір'я, за 7 км. Селом тече Балка Суха.
Сусідні населені пункти: селище Слов'яносербськ на півночі, село Довге на північному сході, села Новодачне, Суходіл, Красний Луч на південному сході, місто Зимогір'я на півдні, села Хороше, Новогригорівка на заході, Сміле на північному заході.
Історія[ред. | ред. код]
У XVII столітті у цих місцях був глухий степ, росла лише густа ковила. До революції землі належали пану Перчанському. Після революції їх приєднали: частину до Слов'яносербська, частину до Зимогір'я. У 1931 році на цих землях з'явилися перші мешканці і почали будувати нове село Новогригорівку. У господарстві, яке почало свій розвиток, вирощували свиней.
У 1938 році почалося будівництво села Степове. Хоча праця була немеханізована, господарство розвивалося швидко; приїжджали нові люди, будувалися нові будинки.
Війна зруйнувала все — неподалік від сіл проходила лінія фронту. У повоєнні роки тривала відбудова господарства, будувалися нові будинки, оралася цілина. Іван Бондар був першим трактористом на необроблених землях. У 1950 році центральна садиба господарства перенесена із Новогригорівки до Степового.
За час роботи директорів Г.І. Холода (1950-1970 рр.) та В.В. Ющенка (1972-1990 рр.) господарство міцніє і розвивається, будується молочнотоварна ферма, вирощується картопля — основний овоч. Поступово сільськогосподарські процеси механізуються. Побудовано сільський клуб, контору, дитячий садочок, магазин, школу, бібліотеку, Будинок побуту, двоповерхові будинки, заасфальтовано вулиці.
З березня 1990 року управляє господарством керівник нової формації — Віктор Тимофійович Гетьманський, депутат обласної ради 3-х скликань, нині депутат обласної ради, заслужений працівник сільського господарства України, нагороджений орденом «За заслуги» II і III ступенів. Він не тільки зберіг досягнення своїх попередників, а й примножив їх і розвинув. Сільськогосподарське підприємсто вирощує зернові й технічні культури, отримує хороші врожаї, розвиває тваринництво: велику рогату худобу і свиней, виробляє молоко і м'ясо.
Головним досягненням останнього часу є ремонт доріг у селі, проведений за програмою співпраці з Українським фондом соціальних інвестицій. Усього побудовано понад 1 км асфальтованої дороги площею 2500 кв. м загальною вартістю 500 тис. гривень.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 959 осіб, з них 56,31% зазначили рідною українську мову, 43,59% — російську, а 0,1% — іншу[2].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У селі є Будинок культури, перукарня, КДНЗ № 4 «Колосок», ЗОШ I-II ступенів, 3 магазини, що належать приватним підприємцям. Школа оснащена комп'ютерним класом, є етнографічний музей «Берегиня», міні-стадіон зі штучним покриттям.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 лютого 2015.
Джерела[ред. | ред. код]
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В.В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 383, матеріали Олександра Пасічника).
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||