Степанюк Дмитро Петрович — Вікіпедія

Степанюк Дмитро Петрович
Народився	20 травня 1945 (78 років); Бужковичі Волинська область
Громадянство	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Криворізький гірничорудний інститут
Науковий ступінь	доктор філософії (1999)
Титул	Доктор філософії
Посада	Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим
Партія	КПРС
Мати	Анастасія Василівна (1913)
У шлюбі з	Лариса Валентинівна (1947)
Діти	Сергій Дмитрович (1969)
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанюк.

Степанюк Дмитро Петрович (20 травня 1945) — український державний діяч. Доктор філософії в галузі права. Почесний доктор ряду вищих навчальних закладів України. Професор, заступник Голови наглядової ради Одеської Державної Академії технічного регулювання та якості. Державний службовець І рангу. Заслужений працівник промисловості України. Почесний працівник Держспоживстандарту. Відмінник освіти УРСР та України. Почесний громадянин міста Кривого Рогу

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 травня 1945 року у с. Бужковичі Волинської області. Має вищу освіту. Закінчив Криворізький гірничорудний інститут (1974 р., інженер-електрик), Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (1981 р., політологія), докторантуру Міжнародної Академії Управління Персоналом (1999 р.). Тема дисертації: «Становлення громадянського суспільства в контексті розвитку місцевого самоврядування». Був головою державної екзаменаційної комісії зі спеціальності електропривід і автоматика промислових установок в Криворізькому гірничорудному інституті (1983—1990рр).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Після закінчення у 1961 р. середньої школи в с. Водяно, Софіївського р-ну, а в 1963 р. Криворізького технічного училища № 6 Дніпропетровської області працював на Південному ГЗК електрослюсарем силового цеху.

З 1964 по 1967 рік служив у лавах Радянської Армії старшиною роти, ракетний північний полігон «Плісецька». Був народним засідателем військового трибуналу. Має військове звання — полковник запасу (1996р). Член КПРС (1967—1991рр). З 1967р — у комсомольських органах Дзержинського райкому ЛКСМ України у м. Кривий Ріг. З 1974 р. — головний енергетик сурикового заводу. З 1975 р. — секретар, заступник голови виконкому Дзержинської райради. З 1981 по 1991 рр. — директор криворізького відділення Державного проектно-конструкторського інституту «Металургавтоматика» Мінмонтажспецбуду УССР по проектуванню гірничо-металургійних підприємств України, СРСР та закордоном.

З 1990 по 1998 рр.- Голова Дзержинської районної ради м. Кривий Ріг, а з 1991 р. — одночасно і Голова райвиконкому цієї ради. У 1990—1994 рр. обирався: депутатом Дніпропетровської обласної ради; заступником Голови обласної ради на громадських засадах; головою Комісії з питань гласності та свободи слова; головою Комісії по вивченню впливу ГКЧП на території цієї області. Очолював комісію Дніпропетровської облради з організації обговорення першого проекту Конституції незалежної України.

З 1994 по 1998 рр. — народний депутат України, член Комісії з питань оборони та національної безпеки. Парламентська група «Єдність». З 1994 по 1998 рр. був представником Верховної Ради України, а в 1996—1997 рр. — одночасно і Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим з особливими повноваженнями щодо стабілізації політико-правової ситуації на півострові, членом Ради Регіонів при Президенті України.

З 1998 р. — заступник Голови Дніпропетровської обласної ради з виконавчої роботи на громадських засадах. Працював першим заступником Голови Держспоживстандарту по зв'язкам з Верховною Радою України (2003—2005 рр.)^[1]^[2], старшим референтом в секретаріаті Кабінету Міністрів України з питань споживчої політики та технічного регулювання і якості (2007—2008 рр.).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Національної координаційної ради при Кабінеті Міністрів України з питань захисту прав споживачів (2007—2008 р.р), організатор і перший заступник Голови правління ВГО «Союз споживачів України»; засновник і та віце — президент Міжнародної академії стандартизації; засновник та керівник ряду громадських організацій в містах Київ та Кривий Ріг (ГО «Кримське земляцтво у м. Києві», ГО "Асоціація «Комсомолець Кривбасу», ГО «Депутати органів місцевого самоврядування»); радник Голови, керівник групи радників, член консультативно-дорадчих органів Держспоживстандарту України- Колегії, Науково-технічної ради (2003—2005, 2008—2011 рр.), член громадської Ради при Голов КРУ (2009—2010).

Брав участь в розробці та сприяв прийняттю Конституції України 1996 року. Приводив Конституцію АР Крим в конституційне поле України.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

«20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»,
«100 років від дня народження В. І. Леніна»,
«Ветеран праці»;
орден України «За заслуги» ІІІ ст.^[3];
ювілейна медаль «Двадцять років незалежності України»;
Почесні Грамоти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
відзнаки міста Кривий Ріг — «За заслуги перед містом» ІІІ та ІІ ступенів, Дніпропетровської ОДА та облради;
відзнаки багатьох громадських організацій, в тому числі козацьким орденом «Іван Сірко», «Видатний патріот» та «Людина року Придніпров'я».

Громадське визнання[ред. | ред. код]

В Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького в перелік імен видатних державних діячів до 80 річчя Дніпропетровської області, які народились, працювали, зробили вагомий внесок в розвиток країни і місцевого краю, посідали високі пости в державі і партії 1932—2012 рр. занесено і ім'я — Дмитра Петровича Степанюка під № 35^[4]