French
DeutschСтебне — Вікіпедія
| село Стебне | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Звенигородський район |
| Рада | Стебнівська сільська рада |
| Облікова картка | Сайт Верховної Ради |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1633 рік |
| Населення | 1 430 (на 2009 рік) |
| Територія | 39,126 км² |
| Площа | 5,489 км² |
| Густота населення | 260,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 20208 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д.Координати: 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 154 м |
| Водойми | річка Гнилий Тікич |
| Відстань до обласного центру | 91,5 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру | 7 км |
| Найближча залізнична станція | Багачеве, Звенигородка |
| Відстань до залізничної станції | Багачеве — 5 км Звенигородка — 4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Стебне, |
| Сільський голова | Піддубний Василь Петрович |
| Карта | |
  Стебне | |
 Стебне | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Стебне́ — українське село у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1 430 осіб (станом на 2009 рік).
Географія[ред. | ред. код]
Село Стебне знаходиться за 7 км від районного центру — міста Звенигородка та за 5 км від залізничної станції Багачеве (місто Ватутіне) по обидва береги річки Гнилий Тікич. Межує з селами Вільховець Звенигородського району, Залізнячка Єрківської селищної ради Катеринопільського райоу, та містом обласного значення Ватутіне.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село датується 1633 роком. За легендою, якогось разу повз Звенигородку їхали чумаки. І вони вирішили не заїжджати в місто, а поїхати в об'їзд, південніше міста. В степу вони побачили невідоме село. Вирішили дізнатись, що це за поселення. Побачили, як із села виїжджає чоловік волами і підскочили до нього. Запитали його про назву села. А в того мужика був закладений ніс, і він говорив в ніс. Він хотів сказати «Степне», як і називалось село, а вийшло «Стебне». З того часу поширилась назва «Стебне».
Ще одна версія: місцеві пани дуже знущалися над кріпаками, стьобали їх батогами. Від слова "стьобати" й пішло "Стебне".
Але правильнішою є інша версія походження назви. Колись давно в цих місцях люди вирізали довгі вербові стебла — лозу, з якої виплітали кошики. Від слова «стебло» й виникло, трансформувавшись «Стебне». Стебло = Стебне. Цій версії сприяє і те, що багато майстрів з плетіння кошиків проживає у селі.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.
Найбільшого розквіту сягнуло під час головування у місцевому колгоспі Василя Олександровича Циби. Тоді[коли?] було збудовано дитячий садок, клуб, прокладено асфальтову центральну дорогу, бруківку у більшість прилеглих вуличок.
Топоніми села[ред. | ред. код]
У селі багато назв кутків, місцевостей:
- Манжосівка — походить від прізвища Манжос.
- Бондарівка — Бондаренко.
- Заріччя — так названо, тому що за річкою.
- Оленина гора — проживала баба Олена Бойко
- Микитківка — Микитенко.
- Печенівка — куток був згорів і дуже люди попеклися.
- Маслянки — якщо вірити даним, раніше тут знаходилися маслобойні.
- Панське — стояла панська кузня, панські майстерні. Під час с/г робіт тут підковували коней.
- Мерешки — поблизу жили Мерещки.
Сучасність[ред. | ред. код]
У селі створене та діє сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стебне», основним напрямком виробництва якого є рослинництво, діє п'ять фермерських господарств, круподерня, олійня, млин, пилорама.
У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 320 місць, дитячий садок, Будинок культури (без опалення), фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека (11 800 книг), відділення зв'язку, чотири магазини, пам'ятник воїнам-визволителям та односельцям, які загинули у радянсько-німецькій війні, пам'ятний знак жертвам голодомору.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- У селі знаходиться православна дерев'яна церква Івано-Богословська, збудована у 1885 році, після того як попередня церква згоріла. Станом на 2023 рік піп вийшов з москальського патріархату, але відмовляється визнавати ПЦУ.
- Стебнянський орнітологічний заказник місцевого значення.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Василь Олександрович Циба — колишній голова колгоспу. Нагороджений орденами «Знак Пошани», Трудового Червоного прапора, багатьма медалями;
- Василь Степанович Ворона — удостоєний звання Заслужений працівник сільського господарства України;
- Іван Іванович Швець — Герой Соціалістичної Праці;
- кавалери ордена Леніна — Феодосій Ількович Лизогуб, Галина Феодосіївна Лизогуб, Михайло Феодосійович Гуляйло, Марія Пантелеймонівна Ткаліченко, Надія Никанорівна Усевич, Варвара Федотівна Циганенко;
- Юрій Нерубайський - учасник російсько-української війни, загинув в Миколаєві в березні 2022 р.
У селі народилась Ангеліна Сергіївна Мицик — педагог-природознавець, поетеса.
Джерела[ред. | ред. код]
- Матеріали Звенигородського краєзнавчого музею.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформація про село на who-is-who.com.ua [Архівовано 9 вересня 2017 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
.png){kind=small}