Станіслав Іосіф Гібадулін — Вікіпедія

Гібадулін Станіслав Іосіф
Ghibadulin Stanislav Iosif
Гибадулин Станислав Иосиф
 Солдат
Загальна інформація
Народження 11 липня 1990(1990-07-11) (33 роки)
Кишинів
Громадянство Молдова Молдова
Національність Молдован
Alma Mater IMI-NOVA[en]
Псевдо Hitman
Військова служба
Роки служби

2015—2019

2022
Приналежність Молдова Молдова
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 «Азов» (2015)
 «Київська Русь»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Гібадулін Станіслав Іосіф (11 липня 1990, Кишинів, Республіка Молдова) — військовослужбовець, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни[1]. Народний герой України [2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Кишиневі. Навчався в ліцеї імені Liviu Rebreanu, й в університеті ІМІ-Nova на факультеті менеджменту й адміністрування[джерело?]. У 2013 році, за зразком російської неонацистської організації «Оккупай-педофиляй», створив праворадикальну[3] організацію Scutul Social, діяльність якого була зосереджена на вилові педофілів та наркоторговців[4]. За повідомленнями деяких ЗМІ вона також займалася пропагандою неонацизму (що самі члени організації заперечують)[5][6][7].

26 листопада 2014 року був затриманий перед парламентськими виборами[8]. Звільнений у березні 2015 року.

Після звільнення вступив до добровольчого полку «Азов», через деякий час — до лав ЗСУ у складі 25 ОМПБ «Київська Русь».

На початку лютого 2018 року українські бійці зайшли на пункт спостереження супротивника, де знешкодили двох вояків окупаційних корпусів, та заволоділи їхньою зброєю — кулеметом НСВ-12,7 який був на позиції.[9][10] У червні 2018 року волонтер Юрій Мисягін повідомив, що бійцями, які здійснили цю операцію, були саме Станіслав Гібадулін та Ілля Сербін.[11][12]

22 лютого 2018 року виконував завдання із Іллею Сербіним, під час якого вони потрапили під вогонь супротивника. Станіслав отримав поранення ніг і живота, проте зміг винести пораненого Іллю, який від ран помер.[11]

25 січня 2019 року дістав друге поранення поблизу Катеринівки на Луганщині. Ворожа протитанкова керована ракета влучила у транспорт українських військових, миттєво загинув Віталій Губенко, ще четверо бійців, разом із Станіславом, були поранені. Станіслав дістав поранення у голову і руки.[13]

19 травня отримав третє поранення, після якого позбувся ступні ноги, в результаті підриву на міні.[14]

18 липня Президент України підписав указ про надання громадянства Станіславу.[15]

24 лютого 2022 року на початку Російського вторгнення в Україну, доєднався до Окремого полку спеціального призначення «Азов» і брав участь в обороні Києва, згодом почав займатися інструкторською діяльністю через важкий стан здоров'я.[16]

Зцілився від Посттравматичного стресового розладу за допомогою Психоделічної асистованої терапії, після цього став учасником Української асоціації психоделічних досліджень.[17][18]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 27 червня 2018 року Указом Президента України № 189/2018, За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.[19]
  • 17 серпня нагороджений орденом «Народний герой України»[20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ RISE Moldova (7 лютого 2018), MERCENARII, процитовано 20 липня 2018
  2. ↑ Дим, Нестор (17 серпня 2019). У Рівному відбулася 30-та церемонія нагородження орденом “Народний герой України”. Новинарня. Архів оригіналу за 29 серпня 2023. Процитовано 17 жовтня 2023.
  3. ↑ Moldova: How can we get back to the future?. The Foreign Policy Centre (амер.). 18 липня 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  4. ↑ Как в Кишиневе ловят педофилов на "живца". Aif.md (ru-RU) . 30 серпня 2013. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
  5. ↑ Охота на ведьм ⋆ BRW Журнал. BRW Журнал (ru-RU) . 28 лютого 2017. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  6. ↑ Doina Ioana Străisteanu AMENINȚATĂ de un deținut recent eliberat. Politik. Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  7. ↑ Епископ Маркелл благодарит неонацистов?. GENDERDOC-M (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.
  8. ↑ Задержания молдавских националистов связаны с деятельностью «Оккупай-Педофиляй» | Двое активистов остаются под стражей — NewsMaker. NewsMaker (рос.). Процитовано 20 липня 2018.
  9. ↑ Волонтер сообщил об операции ВСУ на Светлодарской дуге: уничтожены террористы, захвачен пулемет (фото) (рос.). Процитовано 20 жовтня 2018.
  10. ↑ Факти ICTV (5 лютого 2018), Спецоперация на Светлодарской дуге: у боевиков отобрали гранатомет, пулемет и патроны, процитовано 19 жовтня 2018
  11. ↑ а б Бойцы 54-й бригады так и не получили обещанных генералами наград, - волонтер. dnipro.depo.ua (англ.). Процитовано 22 листопада 2018.
  12. ↑ Тыловые «крысы» потеряли наградные документы двух отважных бойцов. Один из смельчаков уже погиб | CRiME. crime-ua.com (рос.). Процитовано 20 жовтня 2018.
  13. ↑ ТСН, Випуск ТСН.19:30 за 26 січня 2018 року, процитовано 3 лютого 2019
  14. ↑ Подвиги "Хітмена". Що втратив і здобув у війні за Україну молдовський легіонер Стас Гібадулін | Новинарня. novynarnia.com. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 5 серпня 2019.
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №526/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 5 серпня 2019.
  16. ↑ Воював на Донбасі, втратив ногу, але знову у строю. Історія добровольця із Молдови. glavcom.ua (укр.). Процитовано 23 травня 2022.
  17. ↑ Бура, Дар'я. «СТАЛЕВІ ВОЇНИ»: ПОДКАСТ ПРО ІСТОРІЇ ДУХУ, ЩО СИЛЬНІШИЙ ЗА ТІЛО.
  18. ↑ Лимар, Марія. Станіслав Гібадулін: психоделічна терапія змінила моє життя за один сеанс.
  19. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №189/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 20 липня 2018.
  20. ↑ У Рівному відбулася 30-та церемонія нагородження орденом “Народний герой України”. Новинарня (укр.). 17 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Станіслав_Іосіф_Гібадулін&oldid=42344314