Станіславський Анатолій Іванович — Вікіпедія

Анатолій Іванович Станіславський
Народження 9 вересня 1905(1905-09-09)
Смерть 12 липня 1995(1995-07-12) (89 років)
Поховання Байковий цвинтар
Країна  УРСРУкраїна Україна
Навчання Харківський інститут інженерів комунального господарства
Діяльність архітектор
Містобудівні проєкти Лисичанська (1933), Полтави/Слов'янська (1934), Артемівська (1935), Ясинуватої (1936), Краматорська (1937), та проекти житлових масивів у Слов'янську і Полтаві
Наукові праці «Розвиток містобудування на Україні» (1961)
Науковий ступінь кандидат архітектури

Анато́лій Іва́нович Станісла́вський (9 вересня 1905(19050909), Лубни — 12 липня 1995, Київ) — український архітектор. Один із фундаторів української містобудівної школи. Кандидат архітектури з 1961 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 1941 року Харківський інститут інженерів комунального господарства. У 1933—1937 роках Станіславський опрацював генеральні плани реконструкції і забудови (у співавторстві) Лисичанська (1933), Полтави та Слов'янська (обидва — 1934), Артемівська (1935), Ясинуватої (1936), Краматорська (1937) та проекти житлових масивів у Слов'янську і Полтаві.

Автор книги «Розвиток містобудування на Україні» (1961).

Помер 12 липня 1995 року. Поховано на Байковому цвинтарі в Києві.

Проекти[ред. | ред. код]

Був одним з ведучих авторів-архітекторів комплексу споруд Національного експоцентру України.

Видані книги[ред. | ред. код]

  • Станиславский А. И. Планировка и застройка городов Украины. — К.: Будівельник, 1971. — 266 с.

Література[ред. | ред. код]