French
DeutschСтанкович Євген Федорович — Вікіпедія
| Євген Станкович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Основна інформація | |||||||||
| Дата народження | 19 вересня 1942 (81 рік) | ||||||||
| Місце народження | Свалява | ||||||||
| Роки активності | з 1966 | ||||||||
| Громадянство |  Україна | ||||||||
| Професія | композитор | ||||||||
| Освіта | Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка | ||||||||
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
| stankovych.org.ua | |||||||||
Євге́н Фе́дорович Станко́вич (нар. 19 вересня 1942, Свалява, Закарпатська область) — український композитор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1980). Народний артист Української РСР (1986). Герой України (2008)[1]. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання, голова Національної спілки композиторів України у 2005—2010 роках.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Євген Станкович народився у місті Свалява, в сім'ї вчителів. У віці 10 років розпочав навчання в музичній школі (клас баяна), продовжив навчання в Ужгородському музичному училищі у класі баяніста і композитора Степана Мартона, а згодом — у класі віолончеліста Й. Базела. Після закінчення музичного училища вивчав композицію у Адама Солтиса у Львівській державній консерваторії імені Миколи Лисенка. Низку інших музичних предметів (гармонія, читання партитур, поліфонія тощо) викладали такі відомі музиканти, як Станіслав Людкевич, Роман Сімович, Анатолій Кос-Анатольський, Стефанія Павлишин. У Львові Євген Станкович провчився півроку, після чого був призваний до лав армії. Відбувши військову службу, продовжував навчання в Київській консерваторії у класі Бориса Лятошинського, а з 1968 року — Мирослава Скорика. Закінчивши у 1970 році навчання в консерваторії, працював музичним редактором у видавництві «Музична Україна».
З 1976 року — заступник голови правління Київської організації Спілки композиторів України. З 1979 року — заступник голови правління Спілки композиторів України. З 1984 року — секретар правління Спілки композиторів України. Був головою правління (1990—1993), та головою (2004—2010) Спілки композиторів України[3]; з 1988 — професор Національної музичної академії України, завідувач кафедри композиції. У 2017 році очолив оргкомітет Всеукраїнської відкритої музичної олімпіади «Голос Країни»[4].
Відзнаки[ред. | ред. код]
- 1976 — лауреат премії ім. М.Островського
- 1977 — лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка
- 1979 — лауреат премії конкурсу Європейського радіо
- 1980 — Заслужений діяч мистецтв України
- 1985 — лауреат Міжнародної трибуни композиторів ЮНЕСКО (камерна симфонія № 3 була внесена до десяти кращих симфоній світу за 1985 рік[5])
- 1986 — народний артист України
- 1997 — Дійсний член (Академік) Академії мистецтв України (1997)
- 2008 — Герой України
- 2017 — орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня.[6]
- 2021 — лауреат Премії імені Бориса Лятошинського[7]
Список основних творів[ред. | ред. код]
Євген Станкович є автором 6-ти симфоній та 12-ти камерних симфоній, опери, 5-ти балетів, інструментальних концертів, музики до кінофільмів тощо.
Опери та балети[ред. | ред. код]
- 1978 «Коли цвіте папороть», фольк-опера, лібрето А. Стельмашенка.
- 1981 «Ольга», балет, лібрето Ю. Іллєнка.
- 1985 «Прометей-Распутін», балет, лібрето Ю. Іллєнка.
- 1988 «Майська ніч», балет, лібрето за творами Миколи Гоголя.
- 1990 «Ніч перед Різдвом», балет, за творами Миколи Гоголя.
- 1999 «Вікінги», балет, лібрето О. Биструшкіна.
- 2010 «Володар Борисфену», балет
Вокально-симфонічні твори[ред. | ред. код]
- 1976 Симфонія № 3 («Я стверджуюсь») для соліста, мішаного хору та симфонічного оркестру, слова П. Тичини.
- 1978—2000 «Купало», 2-га дія із опери «Цвіт папороті», для камерного хору, перекладення М. Гобдича.
- 1985 Симфонія-Диптих, для хору a cappella, на слова Тараса Шевченка.
- 1991 Реквієм-Каддиш «Бабин Яр» для тенора, баса, хору та оркестру, слова Д. Павличка.
- 1991 «Чорна Елегія», для хору та оркестру, слова П. Мовчана.
- 1992 «Панахида за померлими з голоду», для солістів, двох мішаних хорів, чтеця та симфонічного оркестру, слова Д. Павличка.
- 1994 «Нехай прийде царство Твоє» на біблійні тексти, для мішаного хору та симфонічного
оркестру.
- 1997 Твори для жіночого хору a cappella.
- 1998 Твори для мішаного хору a cappella на слова Івана Франка.
- 1998 «Господи, Владико наш», Концерт для хору а cappella на тексти із Біблії.
- 1999 Псалом № 27 для чоловічого хору «До Тебе, Господи, взиваю я».
- 1999 Псалом № 22 для жіночого хору.
- 2000 Псалом № 83 для мішаного хору a cappella.
- 2001 «Слово о полку Ігоревим» для сопрано, тенора, баритона, баса, мішаного хору та симфонічного оркестру.
Оркестрові твори[ред. | ред. код]
- 1968 Увертюра.
- 1970 Концерт № 1 для віолончелі з оркестром.
- 1971 Симфонієта.
- 1973 Симфонія № 1 (Sinfonia larga) для струнних.
- 1975 Симфонія № 2 («Героїчна») для симфонічного оркестру.
- 1977 Симфонія № 4 (Sinfonia lirica) для струнних.
- 1980 Симфонія № 5 («Пасторалей») для скрипки та симфонічного оркестру.
- 1992 Ганука для оркестру.
- 1992 Поема скорботи, для оркестру.
- 1997 Аве Марія, поема для оркестру.
- 1999 Концерт для альта та симфонічного оркестру.
- 2003 Симфонія № 6
- 2004 Концерт-поема для скрипки та симфонічного оркестру (Концерт № 1)
- 2004 Симфонія-концерт для альта та симфонічного оркестру (Концерт № 2)
- 2005 Симфоніета № 2 для чотирьох валторн та струнного оркестру
- 2006 Концерт № 2 для скрипки та симфонічного оркестру
- 2008 Концерт для флейти та симфонічного оркестру
- 2010 Друга редакція «Поеми скорботи» для симфонічного оркестру
- 2013 Симфонічна поема «Присвята Стефану Турчаку»
- 2015 Концерт № 3 для скрипки та симфонічного оркестру
- 2016 Концерт № 2 для віолончелі з оркестром.
- 2020 Концерт-сюїта для скрипки та малого симфонічного оркестру. "В стилі ретро"
Камерні твори[ред. | ред. код]
- 1966 Сонатина для фортепіано.
- 1968 Концертіно для флейти та скрипки.
- 1971 Сюїта для струнного квартету.
- 1971 Соната № 3 для віолончелі та фортепіано.
- 1971 Камерна симфонія № 1 для скрипки, флейти, кларнета, тромбона, арфи, фортепіано, літавр, дзвонів та ксилофону.
- 1972 Соната для фортепіано.
- 1972 Дві п'єси для скрипки та віолончелі.
- 1972 «На верховині» триптих для скрипки та фортепіано.
- 1973 Квартет для струнних.
- 1979 Елегія пам'яті С.Людкевича для струнного оркестру.
- 1980 Камерна симфонія № 2 для двох флейт, гобоя, кларнета, фагота, фортепіано, ударних та струнних інструментів.
- 1982 Камерна симфонія № 3 для флейти та 12 струнних інструментів.
- 1987 Камерна симфонія № 4 (Пам'яті поета) для баритона та камерного оркестру, слова О.Пушкіна.
- 1987 «Диктум» для камерного оркестру.
- 1992 «Музика рудого лісу» тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано.
- 1992 «Сумної дримби звуки» п'єса для віолончелі та фортепіано.
- 1993 Музика небесних музикантів, квінтет для флейти, гобоя, кларнета, фагота та валторни.
- 1993 Камерна симфонія № 5 «Потаємні поклики», для кларнета та камерного оркестру.
- 1994 «Що сталося в тиші після відлуння», для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі, фортепіано та ударних.
- 1995 «Тривоги осінніх днів». Концерт для валторни та камерного ансамблю. Камерна симфонія № 6.
- 1996 «Квітучий сад та яблука, що падають у воду» Тріо для кларнета, альта та фортепіано.
- 1996 «Смиренна пастораль», для скрипки, альта та віолончелі.
- 1996 «Гра над прірвою». Концерт для кларнета соло.
- 1996 Соната для кларнета соло.
- 1996 Монолог для кларнета соло. (П'єса).
- 1996 Жертва отрока Господнього. Пассакалія для органу.
- 1996—1998 Камерна симфонія № 7 для скрипки соло, клавесина, челести, фортепіано та камерного оркестру.
- 1997 Камерна симфонія № 8 для голосу, флейти, кларнета, скрипки, віолончелі, фортепіано та ударних інструментів.
- 1997 «Шлях і кроки», п'єса для скрипки та камерного оркестру.
- 1997 Українська поема, п'єса для скрипки та фортепіано.
- 1997 Елегія. Для струнного квартету.
- 1998 Іділія. Для флейти та фортепіано.
- 1998 Дві Пассакалії «Для віку, що приходить та віку, що минає» для флейти, кларнета, гобоя, фортепіано та струнного оркестру.
- 1998 «Свято труб» для 16 труб.
- 2000 «Quid pro quo». Камерна симфонія № 9 для фортепіано соло та струнного камерного оркестру.
Музика до художніх, телевізійних, документальних кінофільмів, серіалів, мультфільмів, театральних вистав[ред. | ред. код]
- 1973 «Народжена революцією», 9 серій, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1980 «Лісова пісня. Мавка», художній фільм, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1981 «Ярослав Мудрий», художній фільм, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1983 «Легенда про княгиню Ольгу», художній фільм, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1983 «Прискорення», художній фільм, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1985 «Устим Кармелюк», телефільм, 5 серій, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1986 «Украдене щастя», 2-х серійний телевізійний фільм. «Укртелефільм». Київ.
- 1988 «Камінна душа», художній фільм, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1988 «Зона», художній фільм, кіностудія ім. О.Довженка, Київ.
- 1991 «Війна на західному напрямку»
- 1991 «Ніч у маю»[8][9]
- 1991 «Ізгой»/ «Пам'ятай», художній фільм, кіностудія «Земля-Фест», Київ.
- 1994—1995 «Час збирати каміння», серіал, 5 серій. «Укртелефільм».
- 1995—1996 «Острів любові» (у співавт.)
- 1996 «Вирок». «Укртелефільм».
- 1996—1997 «Роксолана». 25 серій. «Укртелефільм», Київ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ про нагородження званням «Герой України». Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 13 лютого 2009.
- ↑ Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.
- ↑ СТАНКОВИЧ Євген Федорович. Національна спілка композиторів України. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
- ↑ Всеукраїнська відкрита музична олімпіада «Голос Країни». Архів оригіналу за 22 червня 2019.
- ↑ Луніна А. Є. Станкович Євген Федорович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 805. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- ↑ Указ Президента України від 8.11.2017 р. № 355/2017. Архів оригіналу за 09.11.2017. Процитовано 09.11.2017.
- ↑ Станкович став лауреатом премії імені Лятошинського. Укрінформ. 5 березня 2021. Процитовано 4 травня 2022.
- ↑ «Ніч у маю» на Dzyga MDB
- ↑ Державне агентство України з питань кіно: «Ніч у маю»
Джерела[ред. | ред. код]
- Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 94. Євген Станкович
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Офіційний сайт
- База даних МІЦ
- Євген Станкович на сайті НСКУ
- Марина Ситник. Євген Станкович: По життю я однолюб // Дзеркало тижня, № 31 (456), 16.08.2003
- Фольклор, що пережив «мистецтвознавців у цивільному» // Україна молода, № 61, 13.04.2011
- Луніна А. Є. Станкович Євген Федорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 805. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література[ред. | ред. код]
- Дейчук О. Цілісність оркестрового мислення Є. Станковича у камерних симфоніях / О.Дейчук // Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського: Художня цілісність як феномен музичної творчості та виконавства: зб. статей. – К.: [НМАУ ім. П. І. Чайковського], 2005. – Вип. 48. – С. 169 – 175
- Дорофєєва В. Полістилізм у творчості Євгена Станковича як семіотичний феномен: дис. ... канд. мистецтвознав. : 26.00.01 / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. К., 2010. 201 с.
- Зінькевич О. Параметри мистецтва Євгена Станковича / О. Зінькевич // Мистецькі обрії’99: Альманах: Науково-теоретичні праці та публікації. – К.: Академія мистецтв України, 2000. – С. 321 – 325.
- Колісник О. Мовно-стильова самобутність камерно-інструментальної музики Євгена Станковича дис. ... канд. мистецтвознав. : 17.00.03 Музичне мистецтво / Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського. Київ, 2017. 245 с.
- Лісецький С. Євген Станкович / С.Лісецький. – К.: Музична Україна, 1987. – 64 с.
- Луніна Г. Нова форматність музики Євгена Станковича // Часопис Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського : наук. журн. — Київ, 2012. — № 4 (17). — 43-54.
- Ущапівська О. Жанрово-конструктивні елементи пейзажу в музиці Є. Станковича / О. Ущапівська // Теоретичні та практичні питання культурології. Вип. XVIII. – Мелітополь, 2005. – С. 11 – 18.
Посилання[ред. | ред. код]
- Станкович Євген Федорович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 935.
|
