Томас Юнг показує, що світло є хвилею в своєму інтерференційному експерименті (c. 1805), який було продовжено в 20-му столітті, для того щоб показати, що воно одночасно є частками.
Крістіан Доплер встановлює звукові гудки, на потяг, що проїздить повз. Висота звучання, яку спостерігали на землі була вищою ніж коли поїзд наближався і нижчою, коли поїзд їхав від спостерігача, що було демонстрацією Ефекта Доплера (1845)
Гульєльмо Марконі продемонстрував, що радіосигнали можуть проходити між двома точками, між якими є перешкода. Служник Марконі знаходився за пагорбом у трьох кілометрах від нього, і робив постріл із рушниці по отриманій команді, в якості сигналу (1895).
Джозеф Джон Томсон проводить експеримент із катодно-променевою трубкою і відкриває електрон і те, що він має негативний заряд (1897).
Лоранд Етвеш опублікував результат другої серії експериментів[en], в яких чітко продемонстрував, що інерційна і гравітаційна маси є однаковими і одним тим самим. (1909)
Артур Еддінгтон провів експедицію [1] на острів Принсіпі для спостереження за повним сонячним затемненням (з гравітаційною лінзою). Це дозволяє спостерігати за згинанням світлових променів зірки під дією гравітації, що передувало майбутній теорії відносностіАльберта Ейнштейна. Це було підтвердженням, хоча згодом показали, що похибка викривлення була настільки ж великою, як і саме згинання яке спостерігалося) (1919)
French
Deutsch
