Список Магнітського — Вікіпедія

Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Закон Магнітського, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з травня 2019.

Список Магнітського (також відомий як Список Кардіна) — перелік осіб, які, на думку його укладачів, є відповідальними за утримання під вартою, жорстоке поводження та смерть аудитора Сергія Магнітського, інші грубі порушення прав людини в Російській Федерації та серію великих розкрадань грошей із російського бюджету під виглядом повернення податків, розкриту групою юристів та аудиторів включно з Магнітським.

Список називають також за іменем сенатора США Бенджаміна Кардіна, який разом із членом Палати представників США Джеймсом Макговерном 26 квітня 2010 року звернувся до Державного секретаря США Гілларі Клінтон із проханням ввести ряд персональних санкцій проти даних осіб^[1] із додатком списку імен.

Початково до списку включили 60 прізвищ чиновників із МВС, ФСБ, Арбітражного суду, Генеральної прокуратури, Федеральної служби виконання покарань, а також короткий опис ролі кожної з указаних осіб у справі Hermitage Capital та переслідуванні Сергія Магнітського.^[2] Надалі, після того, як на основі ініціатив Кардіна та інших осіб у різних країнах приймалися різні нормативні акти, кількість людей у них іноді відрізнялася від початкового списку.

Передісторія[ред. | ред. код]

У 2007 році з Державного бюджету Росії було викрадено 5,4 мільярда рублів, що вважається найбільшим в історії одноразовим розкраданням коштів із російського бюджету.^[3] Першими цей злочин виявили співробітники фірми «Firestone Duncan», яка обслуговувала юридичні інтереси інвестиційного фонду «Hermitage Capital Management», серед яких були Едуард Хайретдінов, Володимир Пастухов, Джемісон Фаєрстоун і Сергій Магнітський.^[4] Вони ініціювали слідство за фактом розкрадання бюджетних коштів, у рамках якого став очевидним перелік учасників злочину, який включав кілька десятків співробітників різноманітних органів виконавчої влади Росії.

24 листопада 2008 року Сергій Магнітський заарештований за звинуваченням у допомозі керівнику фонду «Hermitage Capital Management» Вільяму Браудеру в ухилянні від сплати податків. Через 11 місяців попереднього ув'язнення Магнітський помер у лікарні слідчого ізолятора в'язниці «Матроська тиша» у Москві. Ініціатором його арешту та слідчим у його справі виявились ключові учасники розкритого Магнітським та його колегами розкрадання.

У квітні 2010 року сенатор Бен Кардін попросив держсекретаря США Гілларі Клінтон закрити візовий коридор до США для 60 російських чиновників, причетних до цього розкрадання та до смерті Магнітського. У травні цього ж року сім'я покійного юриста отримала офіційне співчуття від президента Барака Обами. У вересні 2010 року конгрес США проголосував за ініціативу Кардіна. Цю ініціативу підтримав у грудні 2010 року Європарламент, також проголосувавши за відповідну постанову.

Законодавче визнання списку[ред. | ред. код]

16 грудня 2010 року Європейський парламент проголосував за резолюцію, яка закликає заборонити в'їзд до країн ЄС російським посадовим особам, що мають відношення до справи Сергія Магнітського. Резолюція не має законодавчої сили, проте рекомендує урядам країн ЄС вивчити можливість візових та фінансових санкцій проти осіб, які згадані в документах, пов'язаних із справою Магнітського.^[5]

В американському конгресі ініціатива Кардіна й Маковерна розглядалась під назвою англ. Sergei Magnitsky Rule of Law Accountability Act of 2012.^[6] Майбутній закон складений таким чином, щоб виконавча гілка влади США в будь-який момент мала можливість додавати та видаляти людей із «Списку…»: він «буде відкритим для поповнення, проте закритим для публіки».^[7]

У вересні 2012 року стало відомо, що Велика Британія вже ввела в дію свій «закон Магнітського».^[8][9] Тоді ж стало відомо, що введення в межах своїх країн санкцій, передбачених «законом Магнітського», запропонували депутати парламентів Швеції та Нідерландів.^[10] Окрім США і Великої Британії, про готовність приєднатися до санкцій проти убивць Магнітського у різний час повідомляли владні структури Канади, Польщі та Естонії.^[8]

У грудні 2012 року президентом США Барак Обама підписав закон англ. Russia and Moldova Jackson-Vanik Repeal and Sergei Magnitsky Rule of Law Accountability Act of 2012, який став відомим під назвою «Закон Магнітського», який створює механізм, що дозволяє держсекретарю США без узгодженняя с Конгресом включати будь-яких закордонних корупціонерів та злочинців до санкційного списку. Перші 18 осіб офіційно включені до американського списку 12 квітня 2013 року.

У грудні 2023 року стало відомо, що Вірменію та Азербайджан було виключено зі списку, де вони раніше були. Про це стало відомо з заяви глави європейської дипломатії Жозепа Борреля, що опублікував оновлений список^[11].

Список[ред. | ред. код]

Нижче представлений перелік осіб у початковому списку Кардіна. Він опублікований у квітні 2010 року на сайті Американської комісії з безпеки та співробітництва в Європі^[1], головою якої в той час був Бен Кардін.

Список містить як імена російських чиновників, так і короткий опис ролі кожного з них у справі Магнітського. Переклад списку російською мовою опублікував Олексій Сочнєв.^[12]

Подальше поповнення списку[ред. | ред. код]

У резолюції Європарламенту від 16 грудня 2010 року список Кардіна доповнений ще одним персонажем — суддею Артуром Карповим.

12 квітня 2013 року США до свого списку додали двох осіб, не пов'язаних із справою Магнітського:

• Леча Богатирьов, підозрюваний в убивстві Умара Ісраїлова (колишнього тілоохоронця Рамзана Кадирова).
• Казбек Дукузов, підозрюваний в убивстві в Москві головного редактора російського видання «Forbes» Пола Хлєбникова.

У квітні 2014 года Європарламент прийняв чергову резолюцію — заборону на в'їзд до країн ЄС та заморожування європейських активів (якщо такі виявляться) 32 осіб, які, на думку європейський депутатів, несуть безпосередню відповідальність за смерть Сергія Магнітського^[13]

У січні 2017 року до списку внесені:

• Олександр Бастрикін;
• Станіслав Гордієвський;
• Дмитро Ковтун;
• Андрій Луговий;
• Геннадій Плаксін.^[14]

20 грудня 2017 року до списку додали Рамзана Кадирова, а також начальника аргунського РВВС Аюба Катаєв, якого назвали причетним до переслідувань та тортур геїв у Чечні в 2017 році. Також у списку виявились якісь Юлія Майорова, Андрій Павлов, Олексій Шешеня.^[15]

21 грудня до списку внесено сина Генпрокурора Росії Артема Чайку із формулюванням «за використання положення свого батька, щоб несправедливо вигравати держконтракти, отримувати держактиви та задля впливу на бізнес-конкурентів».^[16]

Див. також[ред. | ред. код]

• Список Гуантанамо

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Европарламент принял «список Магнитского» (рос.). Новая Газета. 3 квітня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 березня 2015.