ELODIE — Вікіпедія

ELODIE — ешелевський спектрограф, який працював на 1,93-метровому телескопі в Обсерваторії Верхнього Провансу на південному сході Франції. Його оптичні прилади були розроблені Андре Баранном з Марсельської обсерваторії. Призначенням приладу було виявлення екзопланет за допомогою методу радіальних швидкостей.

Перше світло ELODIE було отримане в 1993 році. Прилад було виведено з експлуатації в серпні 2006 року та замінено у вересні 2006 року на SOPHIE, новий прилад того ж типу, але з покращеними функціями[1][2].

Характеристики[ред. | ред. код]

Прилад міг спостерігати електромагнітний спектр у діапазоні довжин хвиль від 389,5 нм до 681,5 нм. Прилад знаходився в кімнаті з контрольованою температурою і отримував світло з кассегренівського фокусу телескопа за допомогою оптичних волокон. Система обробки даних дозволяла одразу після отримання спектра вимірювати радіальні швидкості з точністю до ±7 м/с.

За допомогою ELODIE було отримано понад 34 000 спектрів, понад 20 000 з яких є загальнодоступними через спеціальний онлайн-архів[3]. Інструмент став результатом співпраці між обсерваторіями Верхнього Провансу, Женеви та Марселя[4].

Відкриті планети[ред. | ред. код]

Перша позасонячна планета, яка обертається навколо сонцеподібної зорі, 51 Pegasi b, була відкрита в 1995 році за допомогою ELODIE[5]. Мішель Майор і Дідьє Кело отримали за це відкриття Нобелівську премію з фізики 2019 року[6]. За допомогою ELODIE було знайдено понад двадцять таких планет.

Прилад також використовувався для пошуку планети транзитним методом[7].

Планета Оголошено в посилання
51 Pegasi b 1995 рік [5]
Глізе 876 b 1998 рік [8]
14 Геркулеса b 1998 рік [9]
HD 209458 b 1999 рік [7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ The ELODIE-SOPHIE Archive in the Virtual Observatory, S. Ilovaisky, Ph. Prugniel, C. Soubiran, M. Koleva, and H. Le Coroller, in Astronomical spectroscopy and the Virtual Observatory, Madrid (Spain), March 21–23, 2007, Madrid, 2007.
  2. ↑ A user's guide to Elodie archive data products, Elodie archive, Observatoire de Haute Provence. Accessed on line June 15, 2008.
  3. ↑ The ELODIE archive. Accessed on line June 15, 2008.
  4. ↑ ELODIE: A spectrograph for accurate radial velocity measurements, A. Baranne et al., Astronomy and Astrophysics Supplement 119 (October 1996), pp.373–390. Bibcode: 1996A&AS..119..373B
  5. ↑ а б Mayor; Queloz, Didier (1995). A Jupiter-mass companion to a solar-type star. Nature. 378 (6555): 355—359. Bibcode:1995Natur.378..355M. doi:10.1038/378355a0.
  6. ↑ The Nobel Prize in Physics 2019. Nobel Media AB. Процитовано 8 жовтня 2019.
  7. ↑ а б Queloz та ін. (2000). Detection of a spectroscopic transit by the planet orbiting the star HD209458. Astronomy and Astrophysics Letters. 359: L13—L17. arXiv:astro-ph/0006213. Bibcode:2000A&A...359L..13Q.
  8. ↑ Delfosse, Xavier; Forveille, Thierry; Mayor, Michel; Perrier, Christian; Naef, Dominique; Queloz, Didier (1998). The closest extrasolar planet. A giant planet around the M4 dwarf GL 876. Astronomy and Astrophysics. 338: L67—L70. arXiv:astro-ph/9808026. Bibcode:1998A&A...338L..67D.
  9. ↑ Naef, Dominique; Mayor, Michel; Beuzit, Jean-Luc; Perrier, Christian; Queloz, Didier; Sivan, Jean-Pierre; Udry, Stéphane (2004). The ELODIE survey for northern extra-solar planets. III. Three planetary candidates detected with ELODIE (PDF). Astronomy and Astrophysics. 414 (1): 351—359. arXiv:astro-ph/0310261. Bibcode:2004A&A...414..351N. doi:10.1051/0004-6361:20034091.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ELODIE&oldid=39491584