Сова біла — Вікіпедія

Сова біла
Біла сова
Біла сова
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Завропсиди (Sauropsida)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Пугач (Bubo)
Вид: Сова біла
Bubo scandiacus
(Linnaeus, 1758)
Ареал білої сови     Гніздування      Зимівля
Ареал білої сови     Гніздування      Зимівля
Синоніми
Strix scandiaca Linnaeus, 1758

Nyctea scandiaca Stephens, 1826

Посилання
Вікісховище: Bubo scandiacus
ITIS: 686683
МСОП: 22689055
NCBI: 371907
Fossilworks: 368622

Сова біла[1] (Nyctea scandiaca, Bubo scandiacus) — один з найбільших птахів ряду совоподібних. В Україні рідкісний залітний вид. Зрідка можна зустріти взимку в лісовій та лісостеповій смугах, іноді в степовій зоні, здебільшого на відкритих просторах[2]

Опис[ред. | ред. код]

Біла сова в Канаді

Велика за розміром сова — маса тіла 0,7-2,6 кг, довжина тіла 55-65 см, розмах крил 142—166 см. Дорослий самець білий, на плечах і крилах окремі сірувато-бурі плями; дзьоб чорний; райдужна оболонка ока жовта. У дорослої самки темно-бурі плями по всьому тілу. Молодий птах нагадує дорослу самку, але має більші за розміром плями.[2] Плесно і пальці оперені.

Поширення[ред. | ред. код]

Поширена в тундрі Євразії та Північної Америки, а також на островах Північного Льодовитого океану. Взимку залітає в південні зони до степів і пустель включно. Відомі зальоти в Хмельницьку область і Крим, на Північний Кавказ, в Афганістан, Монголію, на Бермудські острови.

Розмноження[ред. | ред. код]

Яйця білої сови в оологічній колекції, Тулузький музей

Розмножується в травні — червні. У кладці зазвичай 5-8 яєць; а в роки багаті на поживу — до 11-16. Гніздо у вигляді ямки, вистеленої мохом, на землі. Самка насиджує кладку протягом 32-34 днів, самець носить їй і виводку здобич. Пташенята вилуплюються по одному в день, тому вони в гнізді різновікові і молодші часто не виживають. Здатними до польоту молоді сови стають на 51-57 день.

Живлення[ред. | ред. код]

Живиться біла сова гризунами (передовсім лемінгами), птахами і навіть рибою; полює вдень.

Викопні решти[ред. | ред. код]

Викопні рештки білої сови відомі з плейстоцену і голоцену Англії, Німеччини, Чехословаччини, з ранньоголоценових відкладів Чернігівщини (Мезин).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Джерела[ред. | ред. код]