Синхронний переклад — Вікіпедія

Синхронний переклад — один із найскладніших різновидів усного перекладу, за якого перекладач перекладає усну промову мовою перекладу синхронно, одночасно зі сприйняттям на слух вихідної мови — на відміну від послідовного перекладу, коли перекладач говорить у паузах у промові вихідною мовою[1].

Синхроніст — перекладач, який спеціалізується на синхронному перекладі.

Синхронний переклад виконується, як правило, із застосуванням спеціального обладнання для синхронного перекладу, іноді для індивідуального слухача використовується техніка нашіптування. Можливість синхронного перекладу пояснюється тим, що в сучасних мовах приблизно 50 % слів припадає на частку слів, не містять нової інформації. Важливо також, що певна частина інформації все одно не сприймається слухачами.

Обладнання для синхронного перекладу[ред. | ред. код]

Обладнане робоче місце перекладача в Суді Європейського союзу

Спеціальне обладнання — це система синхронного перекладу (або стаціонарна, або на основі бездротової передачі мови), яка зазвичай являє собою стаціонарну або розбірну кабіну (будку), де розміщується обладнання для синхронного перекладу, зокрема дві пари навушників і мікрофон для перекладачів, а також комплект навушників або переносних приймачів за числом учасників, які потребують перекладу. Під час перекладу перекладач-синхроніст перебуває в ізольованій кабіні в навушниках зі звукоізоляцією, аби його власний голос не заглушав голос оратора. За допомогою підсилюючої апаратури переклад подається у навушники слухачів.

З використанням технологій синхронного перекладу зазвичай організовуються такі заходи, у яких бере участь велика кількість людей і які проводяться у великих конференц-залах або аудиторіях, як-от конгреси, конференції, семінари, презентації.

Різновиди синхронного перекладу[ред. | ред. код]

На практиці використовують три різновиди синхронного перекладу, які належать до різних видів перекладу[2]:

  • Синхронний переклад «на слух»: синхронний перекладач сприймає через навушники промову оратора без пауз і здійснює переклад блоками, у міру надходження інформації. Це найпоширеніший і найскладніший різновид.
  • Синхронний «переклад з аркуша» з попередньою підготовкою або без неї: синхронний перекладач заздалегідь отримує письмовий текст промови оратора й виконує переказ відповідно до наданих матеріалів, вносячи необхідні корективи у процесі мовлення.
  • Синхронне читання заздалегідь перекладеного тексту: синхронний перекладач, слідуючи за промовою оратора, зачитує заздалегідь підготовлений текст і в разі потреби вносить корективи, якщо оратор відступає від початкового тексту.

Оцінка[ред. | ред. код]

До переваг синхронного перекладу порівняно з послідовним зазвичай відносять такі.

  • Промова оратора звучить без перерв. Це дає змогу доповідачу утримувати увагу аудиторії, відчувати її настрій і реакцію слухачів.
  • Тривалість заходу зменшується приблизно вдвічі порівняно з послідовним перекладом.
  • Зручність для учасників: володіння іноземною мовою сьогодні не рідкість, тому багатьом учасникам подобається слухати доповідь вихідною іноземною, і їх дратує, коли під час послідовного перекладу оратор зупиняється і решта учасників слухають переклад.
  • Можливість здійснення перекладу кількома мовами одразу.

Водночас у синхронного перекладу є і негативні сторони.

  • Вартість синхронного перекладу, як правило, вище порівняно з послідовним перекладом унаслідок вищих ставок перекладачів-синхроністів і необхідності оплати вартості оренди спеціального обладнання.
  • Необхідність залучення принаймні двох-трьох перекладачів-синхроністів, які однаково добре володіють тематикою заходу.
  • Для синхронного перекладу характерний високий рівень втрати інформації і невеликий рівень її засвоєння.

Кваліфікація синхроніста[ред. | ред. код]

Окрім вільного володіння іноземною і рідною мовами, грамотної й фонетично добре артикульованої вимови цільовою мовою, від синхроніста потрібні деякі специфічні навички. Це насамперед знання фонду стійких конструкцій і кліше, вміння швидко їх знаходити — тобто автоматизація мовних і мовленнєвих засобів вираження, що дає змогу забезпечувати швидкість реакції.

Оскільки синхронний переклад вимагає високого ступеня концентрації, тривала робота на заході із синхронним перекладом вимагає високих показників розумової й фізичної витривалості. На масштабних заходах перекладачі працюють позмінно, причому зміна одного перекладача вибирається в проміжку 15—30 хвилин неперервної роботи.

Навчання[ред. | ред. код]

Оволодіння синхронним перекладом, зважаючи на складність цієї діяльності, вимагає ґрунтовного й тривалого навчання. Синхронному перекладу навчають на філологічних напрямках університетів, у лінгвістичних ВНЗ, існують також спеціалізовані навчальні заклади, сфокусовані на підготовці перекладачів. Міжнародна асоціація перекладачів конференцій веде реєстр навчальних закладів, які відповідають вимогам асоціації і в яких навчають синхроністів для заходів[3]. Наприклад, серед навчальних закладів, які готують перекладачів з англійської на російську вказані:

Література[ред. | ред. код]

  • Скрильник, Сергій В. Синхронний переклад. Інститути та організації Європейського Союзу [Текст]: навч. посіб. / С. В. Скрильник. — Київ: Логос, 2015 . — ISBN 978-966-171-955-1. Ч. 1. — 2015. — 216 с. — Текст англ., частково укр.
  • Синхронний переклад [Текст]: зб. вправ / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича ; [уклад. Л. Г. Олексишина]. — Чернівці: Рута, 2011. — 88 с. — Текст укр., нім.
  • Zaslonkina, A. V. Introduction to the sight translation, liaison, and simultaneous interpreting [Text]: the manual / A. V. Zaslonkina. — Чернівці: ТОВ «Друк Арт», 2018. — 75 с.
  • Навчально-методичні матеріали до практичного курсу синхронного перекладу з англійської мови на українську для студентів спеціальності 8.030505 «Переклад» освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» [Текст] / уклад. Л. Ю. Рагузіна ; Черкаський держ. технологічний ун-т. — Черкаси: ЧДТУ, 2006. — 52 с. — Бібліогр.: с. 51.
  •  Верба, Галина Георгіївна. Усний переклад з іспанської мови українською [Текст]: навч. посіб. з пер. для ст. курсів перекладацьких від. / Г. Г. Верба [и др.]. — Вінниця: Нова книга, 2007. — 472 c.
  • Семеренко, Любов Іванівна. Удосконалюємо усний переклад [Текст]: навч. посіб. / Л. І. Семеренко, К. Г. Межерицька ; Дніпропетр. ун-т ім. Альфреда Нобеля. — 2-ге вид., перероб. і допов. — Дніпропетровськ: [б. в.], 2013. — 158 с.
  • Семотюк, Орест Любомирович. Усний переклад. Німецька мова [Текст]: навч. посіб. / О. Л. Семотюк ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2016. — 186 с. — Бібліогр.: с. 185—186.
  • Коновалова, Вікторія Борисівна. Англійська мова. Усний переклад [Текст] = English. Oral translation: навч.-метод. посіб. для студентів спец. 6.020303 «Переклад» ден. та заоч. форм навчання / В. Б. Коновалова ; Нац. техн. ун-т «Харків. політехн. ін-т». — Харків: НТУ «ХПІ», 2016. — 203 с.
  • Максименко О. В. Усний переклад: теорія, вправи, тексти. [укр./фр.]: Навчальний посібник для ВНЗ. — Вінниця: «Нова книга», 2008 (про синхронний переклад — с. 22-24, с. 130 і наступні)
  • Farwick, Judith (2018). Between the Signs. How to take notes without words. Duesseldorf. ISBN 9783752802696
  • Gaiba, Francesca (1998). The Origins of Simultaneous Interpretation: The Nuremberg Trial. University of Ottawa Press. ISBN 978-0776604572.
  • Pöchhacker, Franz (2016). Introducing Interpreting Studies (вид. 2nd). Routledge. ISBN 978-0415742726.
  • Woodsworth, Judith; Delisle, Jean (2012). Translators through History (вид. Revised). John Benjamins Publishing Company. ISBN 978-9027224514.
  • Baigorri-Jalón, Jesús (2004). De Paris à Nuremberg: Naissance de l'interprétation de conférence. Ottawa, Canada: University of Ottawa Press. ISBN 978-2760305762.
  • Baigorri Jalon, Jesus (2004). Interpreters at the United Nations: A History. Salamanca, Spain: Ediciones Universidad Salamanca. ISBN 978-8478006434.
  • AIIC History Group. "Naissance d'une profession". Geneva: AIIC. 2013. Процитовано 8 лютого 2019.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бреус Е. В., Дементьев А. А., Сладковская Е. Н. Синхронный перевод: пути овладения профессией // Тетради переводчика: Научно-теоретический сборник. — Вып. 22. — М.: Высшая школа, 1987. — С. 108.
  2. ↑ Ширяев А. Ф. (1979), с. 3.
  3. ↑ Advanced School Finder. Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
  4. ↑ Історія та сьогодення кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Синхронний_переклад&oldid=41922674