Силікатні кислоти — Вікіпедія

Силікатні (кремнієві) кислоти — дуже слабкі, малорозчинні у воді неорганічні кислоти, які складається із кремнію, кисню та водню і мають загальну хімічну формулу [SiO
_x(OH)
_4−2x]
_n^[1].

Їхні формули можуть бути записані як сполуки силікатного ангідриду з водою. Наприклад, формулу метасилікатної кислоти H₂SiO₃ записують як SiO₂·H₂O, формулу ортосилікатної H₄SiO₄ — як SiO₂·2H₂O

Крім мета- і ортосилікатної кислоти існує багато так званих полісилікатних кислот, в молекулах яких міститься більше одної молекули силікатного ангідриду. Їх позначають загальною формулою (SiO₂)_n·(H₂O)_m. Наприклад:

• дисилікатна кислота H₂Si₂O₅, або 2SiO₂·H₂O;
• трисилікатна кислота H₄Si₃O₈, або 3SiO₂·2H₂O;
• тетрасилікатна кислота H₂Si₄O₉, або 4SiO₂·H₂O і т. д.

Солі[ред. | ред. код]

Солі силікатних кислот називають силікатами (метасилікатами, ортосилікатами тощо), а полісилікатних — полісилікатами. Їх зазвичай зображують формулами окремих оксидів, що входять до складу полісилікату, зв'язуючи формули оксидів крапками в єдину формулу полісилікату (наприклад, мінерал олівін — MgO·FeO·SiO₂).

Більшість силікатів — хімічно пасивні сполуки. Лише водорозчинні солі натрію і калію вступають у реакції обміну з кислотами та іншими солями. Розчини силікатів Na₂SiO₃ і K₂SiO₃ називають рідким склом. Розчин солі Na₂SiO₃ — це відомий силікатний клей. Рідке скло використовують для просочування деревини з метою надання їй вогнетривкості.

Силікати широко використовують на практиці, зокрема у будівництві. Найважливішими силікатними матеріалами є скло, кераміка, цемент. Скло (звичайне, або віконне) — це однорідна суміш (твердий розчин) силікатів Натрію, Кальцію і силіцій (IV) оксиду. Його склад: Na₂O • CaO • 6SiO₂

Примітки[ред. | ред. код]