Сергейчикова Сільвія Олександрівна — Вікіпедія

Сергейчикова Сільвія Олександрівна
рос. Сергейчикова Сильвия Александровна
Народилася	2 листопада 1939(1939-11-02) (84 роки) Курськ, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	кінорежисерка, кіноакторка, режисерка-документалістка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії і Російський державний інститут сценічних мистецтв
IMDb	nm0785073
Нагороди та премії

Сільвія Олекса́ндрівна Серге́йчикова (рос. Сергейчикова Сильвия Александровна; нар. 1939, Курськ, РРФСР, СРСР) — радянська і українська акторка театру і кіно, режисер ігрового та документального кіно. Заслужена артистка УРСР (1977).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 2 листопада 1939 р. Закінчила акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії(1960) і режисерський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (1977).

З 1960 року — у штаті Київської кіностудії імені О. Довженка.

У 1960—1966 рр. — актриса Київського театру імені Лесі Українки.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Знялась у фільмах:

• «Літак відлітає о 9-й» (1960, Любка)
• «Сейм виходить з берегів» (1962, Софійка)
• «Два роки над прірвою» (1966, Груздова. Приз Зонального фестивалю, Тбілісі, 1967)
• «Якщо покличеш мене» (1967, Катка)
• «Та сама ніч» (1969, Ірина)
• «Де 042?» (1969, санінструктор)
• «Родина Коцюбинських» (1970, Розалія Винниченко)
• «Шлях до серця» (1970, Ханка)
• «Чорний капітан» (1973, Жугіна)
• «Будні карного розшуку» (1973, Марія Георгіївна)
• «Дума про Ковпака» (1973—1976, Галина Очерет)
• «Бірюк» (1977, епізод)
• «В'язень Другої авеню» (1980 т/ф, фільм-спектакль; Мейдж)
• «Житіє святих сестер» (1982, Феофіла)

Режисер-постановник:

• «Київські зустрічі» (1979, новела «В останні дні літа»)
• «Житіє святих сестер» (1982)
• «Брате, знайди брата!» (1988)

Режисер документальних фільмів:

• «Я вибираю…» (1992, про М. Куліша, Л. Курбаса і театр «Березіль»; Національна кінематека України)
• «Ходіння за п'ять морів» (1995, в/ц «Феміна»)
• «Одкровення» (1996, Диплом на телевізійному фестивалі Держав СНД, Росія, Набережні Челни за найкращу режисерську роботу, 1998, в/ц «Феміна»)
• «Жінка на ринку праці» (1998, в/ц «Феміна»)
• «Від ув'язнення до свободи» (1999, в/ц «Феміна»)
• «Червоний Хрест — допомога і милосердя» (2000, в/ц «Феміна»)
• «Один день з життя Сергія К.» (2001, в/ц «Феміна»)
• «Це моя дитина» (2003, в/ц «Феміна») та ін.

Література[ред. | ред. код]

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 139—140.
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 386.

Джерела[ред. | ред. код]

• Національна спілка кінематографістів України: Сергейчикова Сільвія Олександрівна [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
• https://www.kino-teatr.ru/kino/director/sov/3882/works/ [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · Kino-Teatr.ru · The Movie Database Нормативний контроль GKG: /g/1214mkqb

Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.