Сенґе — Вікіпедія

Сенґе-хунтайджі (1630—1671) — 2-й хан Джунгарії в 1653—1671 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з ойратського племені чорос. Третій син Батур-хунтайджі, володаря Джунгарії. Його матір'ю була Юм-Агас, донька Хо-Урлюка, правителя Калмицького ханства. Народився у 1630 році. У 1653 році згідно з волею батька успадкував південну Джунгарію й титул хунтайджі, інші частки було розділено між зведеними братами Сенґе. Брат Галдан передав свої володіння Сенґе, оскільки обрав духовну кар'єру.

У 1655 році проти нього виступили брати Ончон-тайджі, Цецен-тайджі і Цзотба-тайджі. В свою чергу шварг Очірту-хан, очільник хошоутів, підтримав Сенґе, а брат Очірту — Аблай-тайджі — братів хунтайджі. Водночас у 1657 році Очірт-хан отримав від Далай-лами V титул цецен-хана й визнався старшим ханом серед ойратів. У 1658 році спільно з нойоном хошоутів Галдамою завдав поразки Бухарському ханству в битві на річці Талас. Слідом за цим хунтайджі 1660 року завдав поразки яркендському (могульському) хан Абдаллаху.

Взимку 1661 року Сенґе завдав поразки братам у битві на річці Еміль. Нойон Галдама, син Очірту-Цецен-хана, примирив ворожі сторони, умовив свого батька і Сенґе повернути улуси суперникам Сенґе і Очірту-Цецен-хана. Втім влада Сенґе не була міцною. У 1664 році відправив посольство до Томського острогу задля владнання непорозумінь з московитами стосовно збирання данини з прикордонних народів. Не діставши схвальної відповіді, Сенґе заборонив підданим Московського царства їздити до озера Лобнор по сіль. У 1665 році московське посольство, що прибуло до Джунгарії, запропонувало Сенґе обом державам брати данину з народів між Джунгарією і Московією (насамперед телеутів), але хунтайджі відмовився.

У 1665 році ойрати на чолі з Сенґе знову рушили проти Яркендського ханства. Було захоплено міста Керн, Чалиш, Аксу і Кашгар, проте остаточно зламати опір хана Абдллаха не вдалося. 1666 року Сенґе вступив у конфлікт з монгольським алтин-ханом Ловсаном через владу над єнісейськими киргизами. 1667 року у долині Абакану війська хунтайджі перемогли монгольського алтин-хана, який разом з 3 синами потрапив у полон. Внаслідок цього було встановлено зверхність над державою алтинханів (північно-західна Монголія, Тува).

У 1668 році почалася нова військова кампанія проти Яркендського ханства (Могулії). Того ж року столицю держави Яркенд було захоплено, а хан Абдаллах втік до Імперії Великих Моголів. Новим ханом було поставлено Юлбарса, який і став правити в Кашгарі і Яркенд. Проте Елдан-тайджі, союзник Сенґе зміг зробити свого ставленика Ісмаїла правителем Аксу і той почав війну проти Юлбарса. Ойрати, що перебували на службі у Юлбарса, підняли повстання. У квітні 1670 року Ісмаїл захопив Яркенд.

Того ж року Сенґе очолив похід до сибірських володінь Московського царства, взявши в облогу остроги Красноярський і Томський. Це була відповідь на ігнорування вимог хунтайджі щодо збирання данини з кузнецьких татар, телеутів, єнісейських киргизів та інших південносибірських народів, що вважалися данниками Джунгарського ханства. Загони останнього плюндрували межі сибірських володінь Московії. У 1670 році до хунтайджі прибуло московське посольство, щоб залагодити конфлікт. Сенґе пригрозив перервати торгівлю московитів з Монголією та Китаєм.

У 1671 році Сенге був убитий внаслідок змови, організованої його братами на чолі з Цецен-тайджі, який оголосив себе новим ханом. Внаслідок цього почалася боротьба за владу, в якій переміг другий брат Галдан.

Джерела[ред. | ред. код]

• Bergholz, Fred W. The Partition of the Steppe: The Struggle of the Russians, Manchus, and the Zunghar Mongols for Empire in Central Asia, 1619—1758: A Study in Power Politics, American University Studies, Series IX, History, Vol. 109, Peter Lang Publishing, New York, NY (1993).
• Perdue, Peter C. (2005) China marches West; The Qing Conquest of Central Eurasia, Belknap Press of Harvard University Press, ISBN 0-674-01684-X

п о р Правителі Джунгарського ханства Батур-хунтайджі (1635—1653) • Сенґе (1653—1671) • Цецен-хан (1671) • Галдан Бошоґту-хан (1671—1697) • Цеван Рабдан (1697—1727) • Галдан-Церен (1727—1745) • Цеван Дорджі (1745—1749) • Лама Дорджі (1749—1753) • Дабачі (1753—1755) • Амурсана (1755—1757 )

1. ↑ https://books.google.fr/books?id=3NZpbDOSAcQC&pg=PA328