Селім III — Вікіпедія

Селім III
осман. سليم ثالث‎ осман. Selîm-i sâlis‎
Народився	24 грудня 1761(1761-12-24)[2][3][…] Стамбул, Османська імперія
Помер	29 липня 1808(1808-07-29)[1] (46 років) Константинополь ·Різана рана
Поховання	Mustafa III Mausoleumd
Країна	Османська імперія  Туреччина[5]
Діяльність	султан
Знання мов	османська[6]
Посада	султан Османської імперії[d]
Конфесія	сунізм
Рід	Османи
Батько	Мустафа III
Мати	Міхрішах Султан
Брати, сестри	Хатідже Султан[d] і Еміне Султанаd
У шлюбі з	Safizar Kadınd, unnamed senior consort of Selim IIId, Zibifer Kadınd, Tabısafa Kadınd, Refet Kadınd, Nuruşems Kadınd і Hüsnümah Kadınd
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Селім III (24 грудня 1761, Стамбул — 28 липня 1808) — 28-й османський султан (1789—1807).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Стамбулі. Одержав добру освіту. Ще до вступу на престол цікавився військовою справою та наукою в європейських країнах. Намагався вивчити причини кризових явищ у внутрішньому розвитку Османської імперії і дійшов висновку про необхідність проведення реформ, які б порятували країну від кризи. За його дорученням невелика група представників знаті підготувала і частково реалізувала програму перетворень («нізам-і джедіт»).

У 1793 видав указ про створення нової армії, що формувалась за європейським зразком. Багато зробив для розвитку військового флоту, артилерії. Запросив велику кількість європейських інженерів, майстрів та інструкторів. У 1792-93 розширив морське інженерне та відкрив сухопутне інженерне училище у Стамбулі.

В 1795 у м. Ускюдар за розпорядженням султана збудовано велику друкарню, де видавались праці європейських авторів з математики, військової справи та інших галузей знань.

За правління Селіма III Османська імперія вела війну з Росією у 1787-91 та розпочала війну 1806-12. За умовами Ясського мирного договору 1791 Османська імперія визнала приєднання Криму та південноукраїнських земель між Півд. Бугом і Дністром до Російської імперії. За Селіма III у османських володіннях існувала Задунайська Січ. Реформи Селіма III не дали значних результатів (на 1804 чисельність нової армії не перевершувала 12 тис. чоловік), але викликали опір і відкриту протидію феодально-клерикальної реакції на чолі з улемами (мусульманські теологи). Знаряддям та опорою опозиції став яничарський корпус. 25 травня 1807 розпочалося повстання ямаків — солдатів допоміжних військ, і 29 травня 1807 Селім III зрікся престолу. У 1808 його вбили.

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Галенко О.І. Селім III // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 509. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б} https://www.britannica.com/biography/Selim-III
2. ↑ Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. ↑ SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
5. ↑ LIBRIS — 2013.
   d:Track:Q1798125
6. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570