Свіргун Ольга Анатоліївна — Вікіпедія

Ольга Свіргун; Свіргун Ольга Анатоліївна
	Солдат
Загальна інформація
Народження	19 січня 1988; м. Глухів (нині - Шосткинський район), Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	24 лютого 2022 (34 роки); поблизу м. Олешки, Херсонська область, Україна; (вбита)
Громадянство	Україна
Alma Mater	Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Військова служба
Роки служби	2021-2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	59 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свіргун.

Ольга Анатоліївна Свіргун (нар. 1988, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — пом. 24 лютого 2022, поблизу м. Олешки Херсонської області) — українська військовослужбовиця 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасниця російсько-української війни, що загинула у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у 1988 році в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині^[1]. Навчалась у Глухівському національному педагогічному університеті, де здобула спеціальність вчительки молодших класів. У 2019 році вирішила присвятити життя військовій справі^[2]. Була призвана до військової частини окремої радіолокаційної роти 138 радіотехнічної бригади. З 2019 по 2021 проходила службу на "Глухів-2". В 2021 році перевелась до 9-й окремий мотопіхотний батальйон «Вінниця». Проходила військову службу в складі одного з підрозділів 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» 59-тої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України на Херсонщині, обіймала посаду стрільця мінометної батареї.

У перший день російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, при виконанні бойового завдання, разом з побратимами потрапила у ворожу засідку в районі м. Олешки та героїчно загинула під час артилерійського обстрілу окупантів: осколки понівечили обличчя, сталося наскрізне поранення голови. Загинула на місці^[2]^[3]^[4].

Панахида за загиблою (за участі командира 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи» Сергія Котенка) відбулася в обід 11 березня 2022 року у Православній церкві України, що розташована у парку міста Гайсина на Вінничині^[5].

Голова Гайсинської районної державної адміністрації Людмила Головашич^[6] повідомила, що у місті поховали Ольгу Свіргун:

«Я готова була стати хрещеною або весільною мамою, а стала мамою загиблої дитини...Ольгу Анатолівну Свіргун рідна мама не змогла поховати — вона на ворожій території в підвалі...Тому цю дитину в останню путь проводжали ми — мами Гайсина...»^[7]

Родина[ред. | ред. код]

У загиблої залишилися чоловік Дмитро Свіргун, мати та донька Анастасія (нар. 2012)^[2]^[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.