Свенцицька Еліна Михайлівна — Вікіпедія

Еліна Михайлівна Свенцицька
Народилася16 квітня 1960(1960-04-16) (64 роки)
СамараСРСР СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьписьменниця
Alma materДонНУ
ЗакладДонНУ
Мова творівукраїнська, російська
Жанрпоезія, проза

Е́ліна Ми́хайлівна Све́нцицька (нар. 16 липня 1960, м. Самара, СРСР) – український поет, письменник, літературознавець. Член Національної спілки письменників України. Доктор філологічних наук, професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчила  філологічний факультет Донецького національного університету.    Викладала на філологічному факультеті цього університету.

Розпочала літературну діяльність 1995 року  збіркою віршів і прози «Из жизни людей». Загалом опубліковано вісім збірок віршів і прози, а також  2 монографії і близько 300 статей. Пише вірші українською мовою, прозу російською.

В серпні 2014 року залишила свій дім і роботу в м. Донецку, переїхала до м. Києву. Два роки працювала в м. Вінниця, на посаді професора кафедри української мови, теорії та історії української й світової літератури Донецького національного університету імені Василя Стуса . Потім перейшла на посаду професора кафедри слов’янскої філології та журналістики Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (м. Київ). В березні 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії, виїхала до Італії. Зараз мешкає в м. Анціо.

Творчість

[ред. | ред. код]
* Вірші й проза  друкувалися: «ШО» (Київ), «Хрещатик» (Київ), «Collegium» (Київ), «Літературна Україна» (Київ), «Українська літературна газета» (Київ), «Київ» (Київ), «Соти» (Київ), «Радуга» (Київ), «Донбас» (Донецьк), «Дике поле» (Донецьк), «Перевал» (Івано-Франківськ), «Новий світ» (Канада), «Гостиная» (США), «Континент» (США), «Артикль» (Ізраїль), «Слово/Word» (США), «Едіта» (Німеччина)  та ін. Збірки 
  • Из жизни людей. Донецк: РИП Лебедь, 1995, 150 с.
  • Пустельні риби.  Донецк: Юго-Восток, 1999, 60 с.
  • Простите меня. Донецк: Кассиопея, 1999, 86 с.
  • Білий лікар. Передмова Наталі Мазепи. Київ: Український письменник, 2008, 80 с.
  • Проза жизни. Донецк: Донбасс, 2011, 75 с.
  • Триада рая. Проза жизни: Повесть и рассказы. Передмова Наталі Мазепи. Київ: Видавничий дім Д. Бурага,2012, 272 с.
  • Мои шедевры. Киев, 2016. Каяла 364 с.
  • Речі, що лишилися від дому. Передмова Ольги Герасим’юк. Львів: Видавництво Старого Лева, 2018, 108 с.
  • Неодноразово брала участь у  «Сакура-фесті», «Книжковому Арсеналі», BookForum у Львові та інших заходах. Вірші й проза перекладені англійською, польською, російською, датською, литовською, французькою, італійською мовами.   

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Лауреатка ряду міжнародних та всеукраїнських конкурсів та фестивалів. 
  • І премія Фестивалю Малої прози в номінації «лірико-оповідна проза» (Москва);
  • Премія  Української бібліотеки м. Філадельфія (США);
  • Літературна премія «Планета поета» ім. Л. Вишеславського за збірку «Білий лікар»;
  • ІІІ місце  на Міжнародному конкурсі короткої прози «Без меж» (Барселона 2017, Одеса 2019);
  • Лауреатка IV Міжнародного конкурсу короткого оповідання «Zeitglas-2015»;
  • Лауреатка Літературної премії ім. Максиміліана Кірієнка-Волошина (2019).

Примітки

[ред. | ред. код]