Саяно-Шушенська ГЕС — Вікіпедія

Саяно-Шушенська ГЕС
Вид на греблю
52°49′30″ пн. ш. 91°22′12″ сх. д. / 52.825269444472° пн. ш. 91.37013055558334429° сх. д. / 52.825269444472; 91.37013055558334429Координати: 52°49′30″ пн. ш. 91°22′12″ сх. д. / 52.825269444472° пн. ш. 91.37013055558334429° сх. д. / 52.825269444472; 91.37013055558334429
Країна	Росія
Адмінодиниця	Хакасія Красноярський край
Стан	діюча
Річка	Єнісей
Каскад	Єнісейський
Початок будівництва	1963
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1978/1985
Основні характеристики
Установлена потужність	6400  МВт
Середнє річне виробництво	23 500  млн кВт·год
Тип ГЕС	греблева
Розрахований напір	194  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	радіально-осьові
Кількість та марка турбін	5×РО-230/833-В-677, 5×РО-230-В-677
Витрата через турбіни	10×358  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	4×СВФ-1285/275-42 УХЛ4, 6×СВФ1-1285/275-42 УХЛ4
Потужність гідроагрегатів	10×640  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна арочно-гравітаційна водоскидна
Висота греблі	245  м
Довжина греблі	1074  м
Шлюз	немає
ЛЕП	500 кВ
Власник	РусГідро
Саяно-Шушенська ГЕС
Мапа
Саяно-Шушенська ГЕС у Вікісховищі

Саяно-Шушенський гідроенергетичний комплекс розташований на річці Єнісей на південному-сході республіки Хакасія в Саянському каньйоні — на виході річки в Мінусінську котловину. Комплекс має у своєму складі Саяно-Шушенську ГЕС і розташований нижче за течією контррегулюючий Майнський гідровузол.

Електростанція носить ім'я свого першого директора українця Петра Степановича Непорожнього. У 2009 році українці урочисто відкрили на станції меморіальну дошку П. Непорожньому.

Історія та огляд[ред. | ред. код]

Саяно-Шушенська ГЕС є верхньою в каскаді єнісейських гідроелектростанцій, найбільшою в Росії й однією з найбільших у світі: встановлена потужність — 6,4 млн кВт і в середньому за рік генерує 22,8 млрд кВт·год електроенергії.

Проєкт Саяно-Шушенської ГЕС розробило Ленінградське відділення Інституту «Гідропроект». Будівельні роботи почалися в 1963 році. Перший гідроагрегат прийняв промислове навантаження в грудні 1978 року, десятий — в 1985-му.

Саянську ГЕС будувала молодь. Комсомольська організація на будівництві виникла в 1963 році, а в 1967 році ЦК ВЛКСМ оголосив будівництво Всесоюзним ударним комсомольським. Влітку 1979 року в зведенні найбільшої ГЕС брали участь студентські будівельні загони загальною чисельністю 1700 осіб, в 1980 році — понад 1300 осіб з усіх кінців СРСР. До того часу на будівництві сформувалися вже 69 власних комсомольско-молодіжних колективів, 15 з них — іменні.

Найбільші виробничі об'єднання СРСР створювали для гідростанції нове надпотужне обладнання. Так, все унікальне обладнання СШ ГЕС було виготовлено вітчизняними заводами: гідротурбіни — виробничим об'єднанням турбобудування «Ленінградський металевий завод», гідрогенератори — Ленінградським електротехнічним виробничим об'єднанням «Электросила», трансформатори — виробничим об'єднанням «Запоріжтрансформатор».

Робочі колеса турбін були доставлені до верхів'я Єнісею водним шляхом довжиною майже десять тисяч кілометрів, через Північний Льодовитий океан. Завдяки оригінальному технічному рішенню — встановленню на перших двох турбінах тимчасових робочих коліс, здатних працювати при проміжних напорах води — з'явилася можливість до закінчення будівельно-монтажних робіт почати експлуатацію першої черги станції.

Виробивши до 1986 року 80 млрд кВт·год, споруда в Саянах повністю повернула державі витрати, які пішли на її будівництво.

У 2002 році станції присвоєно ім'я українця Петра Степановича Непорожнього, міністра енергетики і електрифікації СРСР (1965—1985).

Гребля Саяно-Шушенської ГЕС — найвища з побудованих в Росії. Напірний фронт ГЕС утворює унікальна бетонна арково-гравітаційна гребля висотою 242 м, довжиною по гребеню 1074,4 м, шириною по основі 105,7 м і по гребеню — 25 м. Водоскидна частина греблі з 11 отворами шириною по 5 м розрахована на пропуск 13 600 м³/с води. Середньобагаторічний стік води в створ споруд — 46,7 км³.

У 2009 році в силу кліматичних особливостей ці показники були перевищені приблизно на 10 відсотків.

Площа водозбору басейну річки, що забезпечує приплив до створу ГЕС, становить 179 900 км². Середньобагаторічний стік у створ — 46,7 км³. Площа водосховища становить 621 км², повна місткість водосховища — 31,3 км³, у тому числі корисна — 15,3 км³.

У районі водосховища розташований Саяно-Шушенський біосферний заповідник.

Комплекс ГЕС включає в себе також Майнський гідровузол, який розташований нижче за течією Єнісею за 21,5 км від Саяно-Шушенської ГЕС. Його основна задача — контррегулювання її нижнього б'єфа (частина водоймища, що примикає до водопідпорної споруди), що дозволяє сильно згладжувати коливання рівня в річці, коли Саяно-Шушенська ГЕС веде глибоке регулювання навантаження в енергосистемі.

Установлена потужність Майнської ГЕС — 321 тисяча кВт, річне виробництво електроенергії — 1,7 млрд кВт·год.

З 2005 року Саяно-Шушенська ГЕС імені П. С. Непорожнього є філією ВАТ «РусГідро».

На ГЕС реалізується велика програма з модернізації станції, що торкаються електротехнічного обладнання. З 2011 року планується почати поступову заміну робочих коліс гідроагрегатів, конструкція яких виявилася не дуже вдалою.

Один з основних регіональних споживачів електроенергії СШ ГЕС — Саяногорський алюмінієвий завод (Русал).

Аварія 2009 року[ред. | ред. код]

17 серпня 2009 року близько восьмої ранку за місцевим часом на Саяно-Шушенській гідроелектростанції сталася аварія, в результаті якої загинуло 77 осіб, 17 осіб вдалося врятувати^[1]. Був повністю зруйнований другий гідроагрегат ГЕС і частково зруйнований машинний зал. Крім того, сильні пошкодження зазнали сьомий і дев'ятий гідроагрегати. Всього ГЕС складається з 10 гідроагрегатів, які перетворюють кінетичну енергію потоку води в електроенергію. У результаті станція була зупинена, затоплена і зруйнована будівля машинного залу. Приміщення, зруйноване внаслідок аварії, є одним з ключових на всій ГЕС.

Після аварії в річку вилилося до 40 тонн трансформаторного мастила й утворилася мастильна пляма завдовжки десятки кілометрів, зафіксована загибель сотень тонн риби.

Аварія серйозно позначилася на роботі багатьох підприємств, що одержують електроенергію від ГЕС. Зокрема були відключені Саянський і Хакаський алюмінієві заводи, знижене навантаження на Красноярський алюмінієвий завод, Кузнецький завод феросплавів і Новокузнецький алюмінієвий завод. На Алтаї було зупинено шість заводів. З обмеженням подачі електроенергії зіткнулася низка кузбасівських вугільних шахт. Крім того, віялові відключення електроенергії почали енергетики Томська, причому це торкнулося як підприємств, так і житлових будинків. Енергопостачання Хакасії, Алтайського краю і Кемеровської області було вирішено обмежити.

За оцінками фахівців, на відновлення роботи ГЕС піде кілька місяців, але повне відновлення зруйнованих гідроагрегатів може зайняти роки і коштуватиме десятки мільярдів рублів^[2][3].

Після аварії тисячі мешканців Красноярського краю і Хакасії звернулися з проханням до російського керівництва негайно закрити Саяно-Шушенську ГЕС через загрозу руйнування дамби^[4]. У них, зокрема, викликає побоювання водобійний колодязь — він і раніше руйнувався, а зараз ще і прийняв підвищене навантаження.

Першим після аварії 24 лютого 2010 був включений в мережу під навантаження гідроагрегат № 6. 22 березня 2010 запущений ще 5-й гідроагрегат^[5].

У грудні 2014 року Саяногорський міський суд в Хакасії виніс вирок фігурантам кримінальної справи про аварію на Саяно-Шушенській ГЕС у серпні 2009 року^[6]. Четверо фігурантів засуджені до реального терміну, двоє — умовного, один амністований. Колишній директор філії ВАТ «РусГідро» — «Саяно-Шушенська ГЕС імені П. С. Непорожнього» Микола Неволько і колишній головний інженер станції Андрій Митрофанов рішенням суду засуджені до шести років колонії загального режиму кожен. Колишній заступник головного інженера станції Євгеній Шерварлі отримав 5,5 року, колишній заступник головного інженера станції Геннадій Никитенко — 5 років 9 місяців.

Див. також[ред. | ред. код]

• Список найбільших електростанцій світу
• Єнісейський каскад ГЕС
• Саяно-Шушенське водосховище
• Черемушкинський трамвай
• Черемушки

Виноски[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний сайт філіалу ВАТ «РусГідро» — «Саяно-Шушенська ГЕС імені П. С. Непорожнього»
• Саяно-Шушенская гидроэлектростанция. Справка
• ГЕС на мапі Google

п о р Єнісей Притоки Абакан • Аверіна  • Аліна • Ангара • Анциферівка • Артюгіна • Ащаяха • Базаіха • Бакланіха • Бахта • Березівка • Біджа • Бірюса • Бузим • Б'юза • Велика • Велика • Велика Авамська • Велика Байкалиха • Велика Бобрівка • Велика Варламівка • Велика Весніна • Велика Горбушина • Велика Дєнєжкіна • Велика Ігарка • Велика Мельниця • Велика Панзиревка • Велика Слизнева • Велика Суклемиха • Велика Тель • Велика Хета • Велика Шориха • Великий Бузим • Великий Єнісей • Великий Піт • Васькіна • Верхній Імбак • Верхня • Верхня Вітальня • Верхня Дєнєжкіна • Верхня Орловка • Верхня Панзиревка • Вороговка • В'ятка • Галактіоніха • Галевка • Галкіна • Гаревка • Гольчиха • Гравійка • Гримуча • Грязнуха • Грязнуха • Дев'яшиха • Дербина • Джой • Дорофєєвська • Дубчес • Дудінка • Елегест • Ербек • Єзагаш • Єлогуй • Ємтіха • Єрмаківка • Єсаулівка • Звірівська • Ілюшкіна • Ісаківка • Казанцева • Козача • Казир • Кам'яна Сарафаниха • Кан • Кантегир • Карасиха • Каргина • Каринсук • Кас • Кача • Кемь • Кімбірка • Кия • Кокора • Кокса • Кома • Комса • Костилівка • Кузеева • Курейка • Кутукас • Кичкова • Лапхай • Логінський • Лугавка • Мала • Мала Сазонівка • Мала Хета • Мала Шоріха • Малий Єнісей • Малишівка  • Мана • Мезенина • Міроедиха • Монгоче • Немутиха • Нижній Імбак • Нижня Лебединка • Нижня Підйомна • Нижня Сурніха • Нижня Тунгуска • Никифоріва • Нічка • Осинівка • Оя • Пай-Яха • Пайсаля • Пакулиха • Підйомна • Підкам'яна Тунгуска • Половинка • Полой • Поташиха • Прилучна • Протока Сургутиха • Пучоглазиха • П'ятиверстна • Росляківська • Рудиківка • Савина • Савинська • Сальна Кур'я • Санчуговка • Сарафаніха • Сарчіха • Семиверстна • Сенькіна • Сергєєва  • Сісім • Сопочна • Середня • Середня Орловка • Столбова • Сумарочіха • Сухаріха • Суха Діденка • Суха Тунгуска • Сида • Сим • Танама • Татарка • Таті • Тис • Тонолау • Точинська • Трьохверстна • Туба • Тугулан • Турухан • Убий • Убойна • Ус • Фатьяниха  · Фількіна • Фокіна • Хантайка • Хемчик • Холпакова • Чайка • Чао-холь • Чорна • Чистоклєть • Шагонар • Шамбато • Шилка • Юдінка • Юн-Яха • Юрацька • Юрячковська • Ягодкіна • Язєв • Яковлєва • Яма • Янгода-Яха • Яру-Яха Водосховища Саяно-Шушенське • Майнське • Красноярське ГЕС Саяно-Шушенська • Майнська • Красноярська Канали Об-Єнісейський