Сарпедон — Вікіпедія

Сарпедон (грец. Σαρπηδὠν) — син Зевса та Європи, брат Міноса й Радаманта. Посварившись із братами, Сарпедон утік у Карію до царя Кілікса й допоміг йому в війні проти лікійців; за це Кілікс віддав йому Лікію. З ласки Зевса Сарпедон прожив утричі більше, ніж триває життя людини;

Сарпедон — син Зевса й Лаодамії, онук Беллерофонта, цар лікійців, що згадується в «Іліаді» як один з найсміливіших союзників троянців. Коли Сарпедона вбив Патрокл, Зевс звелів Сну і Смерті перенести його тіло в Лікію. Очевидно, в обох міфах ідеться про легендарного родоначальника лікійських володарів.

Сарпедон — фракієць, син Посейдона та брат Полтіса. Епонім миса Сарпедон. За зухвальство був вбитий Гераклом^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сарпедон

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.