Санна Марін — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марін.
Санна Марін
Sanna Mirella Marin
Санна Марін
Санна Марін
Санна Марін, світлина 2022 року
46-й прем'єр-міністр Фінляндії
10 грудня 2019 — 20 червня 2023
Президент Саулі Нііністе
Попередник Антті Рінне
Наступник Петтері Орпо
Лідер Соціал-демократичної партії Фінляндії
23 серпня 2020 — 1 вересня 2023
Попередник Антті Рінне
Наступник Антті Ліндтман[en]
Міністр транспорту й комунікацій[en]
6 червня 2019 — 10 грудня 2019
Прем'єр-міністр Антті Рінне
Попередник Ану Вехвіляйнен[en]
Наступник Тімо Гаракка[en]
Член Парламенту Фінляндії
22 квітня 2015 — 12 вересня 2023[1]
Народилася 16 листопада 1985(1985-11-16)[2] (38 років)
Гельсінкі, Фінляндія[3]
Відома як політична діячка
Країна Фінляндія
Alma mater Університет Тампере (2017), Suupanniitty Schoold і Pirkkalan yhteislukio Silmud
Політична партія Соціал-демократична партія Фінляндії
У шлюбі з Маркус Райконенd[4]
Нагороди
sannamarin.net
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Санна Мірелла Марін (фін. Sanna Mirella Marin; нар. 16 листопада 1985(19851116)) — прем'єр-міністерка Фінляндії з 10 грудня 2019 до 20 червня 2023 року. Соціал-демократка, колишня депутатка парламенту (2015—2023), колишня міністерка транспорту та зв'язку (6 червня — 10 грудня 2019 року).

8 грудня 2019 року, після того, як Антті Рінне пішов із посади прем'єр-міністра, Соціал-демократична партія Фінляндії обрала Марін своєю кандидаткою на посаду нового прем'єр-міністра. 10 грудня Марін стала наймолодшим у світі чинним прем'єр-міністром, наймолодшим прем'єр-міністром в історії Фінляндії та третьою жінкою-головою уряду країни (після Аннелі Яаттеенмякі та Марі Ківініемі).[5]

Уряд Санни Марін активно надає підтримку Україні у відбитті воєнної агресії Росії. 25 травня 2022 року відвідала Україну. 10 березня 2023 відвідала Київ.[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Санна Марін народилася в Гельсінкі.[7] Сім'я була бідною, батько Марін сильно пив.[8] Перші роки життя Марін провела на зйомних квартирах у Весала, неблагополучному спальному районі Гельсінкі[9]. Батько й мати Санні Марін розлучилися, коли вона була маленькою. Після розлучення її біологічна мати перебувала в стосунках із жінкою, і Марін виросла в одностатевій сім'ї.[10][11][8]

Сім'я переїхала в Тампере, де у 2004 році Марін закінчила школу в громаді Пірккала[12][9]. Під час навчання у школі Марін пішла працювати спочатку в пекарні, а потім касиром в універмазі[8].

Марін і президент України Володимир Зеленський 26 травня 2022 року

У 2012 році закінчила бакалаврат університету Тампере[9]. У 2017 році здобула ступінь магістра. Марін стала першою у своїй родині, хто здобув вищу освіту[13].

У 2006 році Марін вступила до Соціал-демократичної партії Фінляндії. У 2012 році обрана до міської ради Тампере. Голова міської ради з 2013 до 2017 року[9]. У 2017 році переобрана до міської ради[14].

На парламентських виборах 19 квітня 2015 року обрана до едускунта від виборчого округу Пірканмаа. Переобрана за результатами парламентських виборів 14 квітня 2019 року.

Другий заступник голови Соціал-демократичної партії з 2014 року[15]. 23 серпня 2020 року на партійному з'їзді в Тампере одноголосно обрано головою Соціал-демократичної партії. Змінила Антті Рінне[16][17].

Марін здобула портфель міністра транспорту і зв'язку в кабінеті Рінне, сформованому 6 червня 2019 року[18]. Улітку 2019 року на 120-річчі Соціал-демократичної партії заявляла про свою підтримку ідеї скорочення робочого тижня (або робочого дня до 6 годин), що після її обрання прем'єр-міністром деякі ЗМІ помилково витлумачили як політику нового уряду[19].

8 грудня 2019 року на внутрішньопартійному голосуванні Санну Марін обрали прем'єр-міністром. Вона замінила Антті Рінне, який подав у відставку 3 грудня через політичну кризу[20]. Другим кандидатом висувався Антті Ліндтман, голова фракції в парламенті[21]. Марін здобула 32 голоси, Ліндтман — 29[22][9][23]. 10 грудня едускунт затвердив кандидатуру Санни Марін на посаду прем'єра[24]. У кабінеті Марін, сформованому з представників 5 партій, 12 жінок і 7 чоловіків[25]. Була наймолодшим прем'єр-міністром у світі з 10 грудня 2019 року до 7 січня 2020 року (цього дня федеральним канцлером (головою уряду) Австрії призначили 33-річного Себастьяна Курца).

Під час пандемії COVID-19 у 2020 році кабінет Марін запровадив у Фінляндії надзвичайний стан[26].

Коли прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен не зміг бути присутнім на засіданні Європейської ради в жовтні 2020 року через похорон своєї матері, Марін представляла Швецію на засіданні[27]. Зі свого боку, Марін попросила Левена представляти Фінляндію на засіданні Ради пізніше в тому ж місяці[28].

Скандали[ред. | ред. код]

25 травня 2021 року фінські ЗМІ повідомили, що Марін та її сім'я щомісяця витрачали близько 300 євро на продукти за рахунок державних коштів в рамках неоподатковуваної житлової пільги прем'єр-міністра в офіційній резиденції Кесяранта. Законність звичного порядку, що існував десятиліттями, була поставлена під сумнів, оскільки в правилах надання житлових пільг прямо не згадувалося про забезпечення продуктами харчування.[29][30] Пізніше з'ясувалося, що сума витрат становила 850 євро на місяць, а не 300 євро, як вважалося спочатку.[31] Марін та її сім'я використали близько 14 363,20 євро на послуги громадського харчування у вигляді сніданків і холодних вечерь в офіційній резиденції прем'єр-міністра в період з січня 2020 року по травень 2021 року, що дорівнювало 845 євро на місяць.[32] Вона стверджувала, що вона не знає, скільки коштує цей ліміт. Виявилося, що виплатами займалися державні службовці в Офісі прем'єр-міністра (VNK), і Марін не була поінформована про поточні витрати на житло. Сім'я Марін проживала в резиденції Кесяранта незвично багато, як для прем'єр-міністра, через обмеження та практичні потреби під час пандемії. Через суперечки щодо витрат на продукти Марін довелося розвіяти припущення, що державні гроші також були витрачені на її весілля, заявивши, що вони з чоловіком «оплатили всі наші весільні витрати самі».[32] У грудні 2022 року Офіс канцлера юстиції у своєму юридичному висновку виправдав Марін за незаконні дії і заявив, що вона має право довіряти державним службовцям, яких Офіс звинуватив у незаконних діях.[33]

На початку грудня 2021 року Марін відвідала нічний клуб у Гельсінкі з друзями; раніше того дня вона контактувала з міністром закордонних справ Фінляндії, у якого згодом виявився позитивний тест на COVID-19, що наражало прем'єр-міністра на небезпеку зараження. Марін поінформували про це та повідомили, що їй не потрібно самоізолюватись, оскільки вона повністю вакцинована, а заступник держсекретаря запевнив її, що вона не потребує самоізоляції. Пізніше тієї ж ночі на робочий телефон Марін надійшли два текстових повідомлення з попередженням про те, що їй все ж таки слід самоізолюватись. Однак Марін не отримала цих повідомлень, оскільки вона мала при собі лише парламентський робочий телефон; урядовий робочий телефон має інші обмеження щодо використання з погляду безпеки. Очевидно, вона не перевірила, чи отримала оновлення, і тому не отримала жодних повідомлень на свій депутатський телефон. На відео з камери телефону Марін у нічному клубі, опублікованому журналом 7 Päivää, який висвітлив цю історію, видно, як Марін на танцполі перевіряє свій смарт-годинник на наявність повідомлень.[34][35]

Нііністе та Марін оголосили про намір Фінляндії подати заявку на членство в НАТО 15 травня 2022 року.

За словами Марін, їй сказали, що виходити на вулицю дозволено, оскільки вона повністю вакцинована. Наступного дня вона отримала інформацію, що це не так, тому вона пояснила відсутність оновленої поради і вибачилася за свою необачність у Facebook.[36] Дві скарги на поведінку Марін були подані Канцлеру юстиції, який згодом виправдав її.[37] Відомі члени Центристської партії, партнера по п'ятипартійному коаліційному уряду Марін, стверджували, що Марін збрехала їм, змінивши свої пояснення подій; однак вони не надали доказів того, де це сталося.[38]

У серпні 2022 року витік відеозаписів вечірки та танців Марін у приватній квартирі в Гельсінкі став надбанням громадськості[39] і став вірусним.[40] У відповідь на те, що Марін назвала «серйозними звинуваченнями в публічному просторі» щодо вживання наркотиків, вона добровільно пройшла тест на наркотики 19 серпня «для власного юридичного захисту щоб розвіяти будь-які сумніви»[41], і тест виявився негативним.[42] Подальші суперечки розгорілися після того, як у мережу потрапила фотографія друзів Марін з вечірки в офіційній резиденції прем'єр-міністра, на якій були зображені дві жінки, що цілуються топлес, з написом «Фінляндія», що прикриває їхні груди.[43] Марін вибачилася за фотографію і назвала її «недоречною».[44]

Законодавство про права саамів[ред. | ред. код]

Прем'єр-міністр Марін подала прохання про відставку від Урядової ради Президенту Саулі Нііністьо 6 квітня 2023 року
Санна Марін та Магдалена Андерссон в Гельсінкі в березні 2022 року.

У жовтні 2022 року Санна Марін вибачилася перед корінним народом саамів за затримки в реформі законодавства про права людини саамів.[45] Законопроект розроблявся протягом трьох парламентських термінів безрезультатно. В кабінеті Марін закон неодноразово блокувався Центристською партією.[46] Марін заявила, що винесе закон на голосування в парламенті навіть без підтримки партії Фінляндського центру. 24 лютого 2023 року комітет з конституційного права проголосував 9-7 за призупинення роботи над законопроектом, запобігаючи прийняттю закону до парламентських виборів у Фінляндії 2023 року.[47] Під час голосування в комітеті Центристська партія проголосувала разом з консервативною опозицією, щоб заблокувати Закон про саамський парламент. В інтерв'ю на Ykkösaamu Марін висловила своє розчарування провалом законопроекту.[48]

У січні 2023 року Марін заявила, що якби Україна була в НАТО, то Росія не напала б на неї[49].

Вибори 2023 року[ред. | ред. код]

2 квітня 2023 року Марін визнала поразку своїм правоцентристським суперникам, Національній коаліції на чолі з Петтері Орпо, оскільки її партія посіла третє місце на парламентських виборах у Фінляндії 2023 року, поступившись NCP Орпо та націоналістичним фінам на чолі з Ріккою Пурра.[50][51][52] Незважаючи на те, що її партія опустилася на третє місце, СДП все ж вдалося здобути три місця на виборах і збільшити свою загальну частку голосів. Марін переобрали з рекордом округу Пірканмаа в 35 623 голоси.[53]

Докладніше: Парламентські вибори у Фінляндії 2023
Марін та Державний секретар США Ентоні Блінкен 2 червня 2023 року

5 квітня 2023 року Марін оголосила, що піде у відставку з посади голови Соціал-демократичної партії на наступному партійному з'їзді восени.[54] Її наступником став Антті Ліндтман 1 вересня 2023 року.[55]

Пост-лідерство[ред. | ред. код]

У 2023 році Марін заснувала компанію MA/PI Oy, через яку виставляє рахунки за свої виступи. Колишній спеціальний помічник Маріна Туулія Піткянен також є міноритарним акціонером компанії.[56] Окрім публічних виступів, галузь діяльності компанії включає видавничу справу та консалтинг.[57]

7 вересня 2023 року Марін оголосила про свій намір залишити посаду депутата і зайняти посаду стратегічного радника в Інституті глобальних змін Тоні Блера. 12 вересня 2023 року вона офіційно подала у відставку з парламенту Фінляндії.[58][59]

28 вересня 2023 року повідомлено, що вона уклала контракт з агентством талантів Range Media Partners.[60]

Марін підтримувала виборчу кампанію Ютти Урпілайнен і брала участь у запуску його кампанії в Гельсінкі. Через свою компанію MA/PI Oy вона підтримала виборчу кампанію Урпілайнена 50 000 євро [61].

У січні 2024 року Санна Марін розпочала роботу в новій Міжнародній робочій групі з питань безпеки та євроатлантичної інтеграції України, основною метою якої є «вироблення системного погляду на тіснішу інтеграцію України в євроатлантичний простір безпеки». Групу очолюють її засновники Андрій Єрмак і глава Адміністрації президента України Андерс Фог Расмуссен. Окрім них, членами робочої групи є 15 колишніх глав держав, дипломатів і офіцерів Європи та Північної Америки (включаючи Бориса Джонсона та Гілларі Клінтон). [62][63]

Особисте життя[ред. | ред. код]

1 серпня 2020 року Марін вийшла заміж за Маркуса Ряйккьонена. 20 січня 2018 року в них народилася дочка Емма.[64][65]. У травні 2023 року вона з чоловіком подали заяву на розлучення[66]. У січні 2024 року процес розлучення було завершено[67].

Їхнє постійне місце проживання — район Калева в Тампере[68], але під час пандемії COVID-19 вони проживали в Кесяранті. Вона сказала, що якби мала вибір, то переїхала б до сільської місцевості.[69]

Марін описує себе як вихідця з «райдужної сім'ї»[70], оскільки її виховували дві жінки-батьки.[71][72][73]

Марін є вегетаріанкою.[74]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Список 100 Women BBC, оголошеному 23 листопада 2020 року[75].
  • 9 грудня 2020 року за версією Forbes Марін посіла 85-е місце в списку 100 найвпливовіших жінок світу[76][77].
  • 2020 — Молодий глобальний лідер Всесвітнього економічного форуму[78].
  • Обрана для обкладинки тематичного випуску журналу Time «Time100 Next», у якому представлені сотні найвпливовіших лідерів із різних галузей і з усього світу[79].
  • Найвпливовіші жінки світу 2022 року.(За версіїю журналу Marie Claire)[80]
  • «Найкрутіший прем'єр у світі» 2022 року. (За версією Bild)[81]
  • У грудні 2022 року Financial Times включив Марін до списку 25 найвпливовіших жінок.[82]
  • На батьківщині Марін отримала Великий Орден Білої троянди.[83]
  • Нью-Йоркський університет: Почесний доктор, 2023[84]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sanna Marin. eduskunta.fi (фінською) . Процитовано 12 березня 2024.
  2. ↑ https://www.eduskunta.fi/FI/kansanedustajat/Sivut/1297.aspx
  3. ↑ Sanna Marin
  4. ↑ https://www.hs.fi/politiikka/art-2000006589480.html
  5. ↑ Finland's Social Democrats name Marin to be youngest ever prime minister
  6. ↑ Прем’єрка Фінляндії прибула до Києва.
  7. ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
  8. ↑ а б в Країна жінок. Як і завдяки чому жінки у Фінляндії очолили велику політику | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Процитовано 10 липня 2021.
  9. ↑ а б в г д Фінське диво: як жінки захопили владу в Фінляндії. UaPost - Ukrainian American Media. Процитовано 10 липня 2021.
  10. ↑ Паананен, Арья (11 грудня 2019). Российская пресса: «Финское правительство возглавит дочь двух мам» (Ilta-Sanomat, Финляндия). ИноСМИ.ru. Процитовано 13 грудня 2019.
  11. ↑ Uusi valtuuston puheenjohtaja jakoi nuorena Tamperelaista (фін.). Tamperelainen. 26 вересня 2013. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 20 березня 2021.
  12. ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
  13. ↑ Паананен, Арья (11 грудня 2019). Российская пресса: «Финское правительство возглавит дочь двух мам» (Ilta-Sanomat, Финляндия). ИноСМИ.ru. Процитовано 13 грудня 2019.
  14. ↑ Elected. Municipal Elections 2017 (англ.). Ministry of Justice. Процитовано 3 липня 2017.
  15. ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
  16. ↑ Шаблон:YLE-U
  17. ↑ Санну Марин избрали председателем СДП — зал аплодировал стоя // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 23 серпня 2020. }}
  18. ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
  19. ↑ The truth about Finland's PM Sanna Marin and the plan for a four-day week. The Independent. 7 січня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
  20. ↑ Дмитрий Вачедин (8 грудня 2019). В Финляндии выбран новый премьер-министр. Deutsche Welle. Процитовано 9 грудня 2019.
  21. ↑ Партии ушедшего в отставку правительства Финляндии войдут в его новый состав. ТАСС. 8 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  22. ↑ Шаблон:YLE-U
  23. ↑ Кабмин Финляндии возглавит самый молодой премьер-министр в мире. Фонтанка.Ру. 9 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
  24. ↑ Sanna Marin (фін.). Eduskunta. Процитовано 13 грудня 2019.
  25. ↑ Парламент Финляндии утвердил кандидатуру Санны Марин на пост премьера. РИА Новости. 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
  26. ↑ Teivainen, Aleksi (1 квітня 2020). Poll: Social Democrats overtakes Finns Party as most popular party in Finland. Uusi Suomi. Helsinki Times. Процитовано 2 квітня 2020.
  27. ↑ Heikkilä, Melissa (September 29, 2020), Finland's Sanna Marin to represent Sweden at EU summit Politico Europe
  28. ↑ Heikkilä, Melissa (October 16, 2020), Finnish PM Sanna Marin leaves EU summit as coronavirus precaution Politico Europe.
  29. ↑ Iltalehti: Sanna Marin pays for her family’s breakfast with taxpayers’ money. Helsinki Times (en-gb) . 25 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  30. ↑ Thursday's papers: PM's breakfast, Viking Sally drama, bring your own pen. News (англ.). 27 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  31. ↑ Marinin ateriaetu onkin ollut noin 850 euroa kuussa. Yle Uutiset (фін.). 30 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  32. ↑ а б Finnish prime minister faces more scrutiny over breakfast expenses. POLITICO (англ.). 31 травня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  33. ↑ Valtioneuvoston kanslia sai huomautuksen pääministeri Sanna Marinille maksetuista aamupaloista ja aterioista – toiminta rikkoi lakia. Yle Uutiset (фін.). 5 грудня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
  34. ↑ Juhlimassa ollutta pääministeri Marinia ei tavoitettu virkapuhelimesta yrityksistä huolimatta – valtion ohjeiden mukaan ministerien pitää olla tavoitettavissa aina. Yle Uutiset (фін.). 5 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  35. ↑ Finland’s prime minister criticised for clubbing till 4am despite Covid exposure. The Independent (англ.). 8 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  36. ↑ Sanna Marin: Finland's PM sorry for clubbing after Covid contact. BBC News (en-GB) . 8 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  37. ↑ Marinin yökerhoillasta tehty kaksi kantelua oikeuskanslerille. Yle Uutiset (фін.). 7 грудня 2021. Процитовано 20 червня 2023.
  38. ↑ Keskustasta kova väite: ”Marin valehteli meille – tarinat vaihtuvat koko ajan”. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 20 червня 2023.
  39. ↑ Sanna Marin: Finland PM partying video causes backlash. BBC News (en-GB) . 18 серпня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
  40. ↑ People around the world are posting dancing videos to show solidarity with Finnish Prime Minister Sanna Marin - CBS News. www.cbsnews.com (амер.). 23 серпня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
  41. ↑ Henley, Jon; correspondent, Jon Henley Europe (19 серпня 2022). Finland’s PM Sanna Marin takes drug test after party ‘to clear up doubts’. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
  42. ↑ Henley, Jon (22 серпня 2022). Finnish PM Sanna Marin tests negative for drugs after party video leak. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
  43. ↑ Marin apologises for "inappropriate" photo taken by friends at official residence. News (англ.). 23 серпня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
  44. ↑ Henley, Jon; Graham-McLay, Charlotte (24 серпня 2022). Finland’s PM Sanna Marin apologises for ‘inappropriate’ pictures at residence. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
  45. ↑ Sanna Marin apologises for lack of action on Sámi human rights. euronews (англ.). 29 жовтня 2022. Процитовано 20 червня 2023.
  46. ↑ Sámi parliament law delayed again as Centre takes more time. News (англ.). 10 листопада 2022. Процитовано 20 червня 2023.
  47. ↑ Constitutional Law Committee suspends work on reforming Sami Parliament act. web.archive.org. 27 лютого 2023. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  48. ↑ Marin "disappointed" in failure of Sámi Parliament Act reform. News (англ.). 25 лютого 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  49. ↑ Прем'єр Фінляндії дорікнула Заходу: Росія б не напала, якби Україна була в НАТО. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 січня 2023.
  50. ↑ Sanna Marin defeated by Finland's conservatives in tight race. BBC News (en-GB) . 2 квітня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  51. ↑ Henley, Jon; correspondent, Jon Henley Europe (3 квітня 2023). Sanna Marin suffers defeat in Finland election as SDP beaten into third place. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 20 червня 2023.
  52. ↑ Erlanger, Steven; Lemola, Johanna (2 квітня 2023). Finland’s Prime Minister Loses Tight Election; Her Party Came Third. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 20 червня 2023.
  53. ↑ Sanna Marinin äänisaalis pääministerikauden jälkeen on poikkeuksellinen – vaalipiirinsä suurin ääniharava kautta aikojen. Yle Uutiset (фін.). 2 квітня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  54. ↑ Outgoing Finnish leader Marin steps down as party leader. The Independent (англ.). 5 квітня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
  55. ↑ Antti Lindtman confirmed as SDP leader. News (англ.). 1 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  56. ↑ Pitkänen, Perttu (8 вересня 2023). Sanna Marinin varallisuus oli alkuvuonna kaksi asuntoa, joista oli velkaa liki 700 000 euroa. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 6 березня 2024.
  57. ↑ Sanna Marin | Sanna Marin alkaa tehdä puhujakeikkoja: siirtyy samaan toimistoon kuin Obamat. Helsingin Sanomat (фін.). 13 липня 2023. Процитовано 6 березня 2024.
  58. ↑ Sanna Marin joins Tony Blair Institute. POLITICO (англ.). 7 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  59. ↑ Finland's ex-PM Marin to join Blair think tank, leave parliament. Reuters (англ.). 7 вересня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023.
  60. ↑ Wrye, Harriet Kimble (20 травня 2018). Lone Star: Signs, Borders and Thresholds. Psychoanalysis and Film. Routledge. с. 93—100. ISBN 978-0-429-47870-3.
  61. ↑ Sanna Marin laittaa Urpilaisen kampanjaan 50 000 euroa. www.iltalehti.fi (фін.). Процитовано 6 березня 2024.
  62. ↑ Андрій Єрмак та Андерс Фог Расмуссен започаткували Міжнародну робочу групу з безпекових питань та євроатлантичної інтеграції України (укр.).
  63. ↑ Karkkola, Minna (31 січня 2024). Sanna Marin, Hillary Clinton, Boris Johnson – Ukraina perusti Nato-ryhmän: Tämä tehdään ”Putinille selväksi”. Uusi Suomi (фін.). Процитовано 6 березня 2024.
  64. ↑ Matson-Mäkelä, Kirsi (31 січня 2019). Kansanedustaja Sanna Marinille syntyi vauva. Yle Uutiset (фін.). Процитовано 3 грудня 2019.
  65. ↑ Nast, Condé (31 березня 2020). “In Every Position I’ve Ever Been In, My Gender Has Always Been The Starting Point”: Sanna Marin Opens Up About Sexism In Politics. British Vogue (en-GB) . Процитовано 10 березня 2023.
  66. ↑ Finland’s prime minister Sanna Marin files for divorce. The Guardian (англійською) . 10 травня 2023. Процитовано 12 травня 2024.
  67. ↑ Sanna Marin and Markus Räikkönen finalise divorce. YLE (англійською) . 15 січня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  68. ↑ Kuka Sanna? | Sanna Marin. web.archive.org. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
  69. ↑ Pääministeri Marin haluaisi muuttaa maalle – esteenä yksi henkilö: "Jatkan keskustelua". Maaseudun Tulevaisuus (фін.). Процитовано 10 березня 2023.
  70. ↑ Meet the world's youngest prime minister and daughter of a 'rainbow family'. The Independent (англ.). 10 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
  71. ↑ Uusi valtuuston puheenjohtaja jakoi nuorena Tamperelaista | Tamperelainen. web.archive.org. 9 грудня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
  72. ↑ Finnish minister Sanna Marin, 34, to become world's youngest PM. BBC News (en-GB) . 9 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
  73. ↑ Specia, Megan (10 грудня 2019). Who Is Sanna Marin, Finland’s 34-Year-Old Prime Minister?. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 березня 2023.
  74. ↑ Yhdessä yössä huomion keskipisteeksi – pääministeri Sanna Marin kertoo erikoishaastattelussa, miltä on tuntunut elämän muuttuminen ja nousu vallan huipulle: ”En ole hyppinyt riemusta”. Satakunnan Kansa (фін.). 23 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2023.
  75. ↑ BBC 100 Women 2020: Who is on the list this year?. BBC News (en-GB) . 23 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
  76. ↑ #85 Sanna Marin — Forbes
  77. ↑ Mandalia, Bhavi (9 грудня 2020). Power Forbes selected Prime Minister Sanna Marin as one of the most influential women in the world. PledgeTimes. Процитовано 9 грудня 2020.
  78. ↑ World Economic Forum's Young Global Leaders Community - Sanna Marin. World Economic Forum. Процитовано 29 грудня 2020.
  79. ↑ Solberg, Erna (17 лютого 2021). Sanna Marin is on the TIME100 Next 2021 List. Time. Процитовано 17 лютого 2021.
  80. ↑ published, Christina Vuleta (22 листопада 2022). Marie Claire's 1st Annual Power List. Marie Claire Magazine (англ.). Процитовано 3 вересня 2023.
  81. ↑ Finnland hat die coolste Politikerin der Welt: Regierungschefin Marin kann auch Party!. bild.de (нім.). 14 серпня 2022. Процитовано 3 вересня 2023.
  82. ↑ The FT’s 25 most influential women of 2022. Financial Times. 1 грудня 2022. Процитовано 9 лютого 2024.
  83. ↑ Katso tästä, ketkä kaikki saavat itsenäisyyspäivän kunniamerkin. Maaseudun Tulevaisuus (фін.). Процитовано 9 лютого 2024.
  84. ↑ STT; Väänänen, Ville; Pitkänen, Juho (17 травня 2023). Pääministeri Sanna Marin vihitään tänään New Yorkin yliopiston kunniatohtoriksi. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 3 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
 
Пер Евінд Свінгувуд (1917—1918) • Юго Паасиківі (1918) • Лаурі Інґман (1918—1919) • Каарло Кастрен (1919) • Юго Веннола (1919—1920) • Еріх Рафаель (1920—1921) • Юго Веннола (1922—1922) • Кюесті Калліо (1922—1924) • Лаурі Інґман (1924—1925) • Вяйньо Таннер (1926—1927) • Юхо Суніла (1927—1928) • Кюесті Калліо (1929—1930) • Тойво Ківімякі (1932—1936) • Рісто Рюті (1939—1940) • Пер Евінд Свінгувуд (1930—1931) • Йоган Ранґелл (1941—1943) • Юго Паасіківі (1944—1946) • Лаурі Інґман • Карл-Август Фагергольм (1948—1950) • Урго Кекконен (1950—1953) • Сакарі Туоміоя (1953—1954) • Ральф Торнгрен (1954) • Урго Кекконен (1954—1956) • Йоганнес Віролайнен (1964—1966) • Мауно Койвісто • Калеві Сорса (1972—1975) • Калеві Сорса (1975—1979) • Мауно Койвісто (1979—1981) • Калеві Сорса (1982—1987) • Гаррі Голкері (1987—1991) • Еско Аго (1991—1995) • Пааво Ліппонен (1995—2003) • Аннелі Яаттеенмякі (2003) • Матті Ванганен (2003—2010) • Марі Ківініемі (2010—2011) • Юркі Катайнен (2011—2014) • Олександр Стубб (2014—2015) • Юга Сіпіля (2015—2019) • Антті Рінне (2019) • Санна Марін (2019—2023) • Петтері Орпо (з 2023)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Санна_Марін&oldid=42013177