French
DeutschСамшит — Вікіпедія
| Самшит | |
|---|---|
 | |
| Самшит вічнозелений на остріві Корсика | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Buxales |
| Родина: | Самшитові (Buxaceae) |
| Рід: | Самшит (Buxus) L., 1753 |
 Вікісховище: Buxus | |
Самши́т, бушпан, букс, букшпан (Buxus) — рід рослин родини самшитових (Buxales). Самшит в природі зустрічається в Південній та Західній Європі, Східній, Південній та Західній Азії, Африці, на Мадагаскарі, півночі Південної Америки, в Центральній Америці, Мексиці. Більшість видів тропічні або субтропічні, лише деякі європейські та азійські види стійкі до морозів. Відомо 100 видів[1].
Це вічнозелені кущі й деревця, що повільно ростуть і виростають до висоти 2-12 м (зрідка 15 м). Наукова родова назва роду походить від грец. buxe — щільний — і вказує на виняткову щільність й твердість деревини.
Поширення й екологія[ред. | ред. код]
Виділяють три значних ареали:
- африканський — у лісах і лісостепах на південь від екваторіальної Африки та на Мадагаскарі,
- центрально-американський — у тропіках і субтропіках на південь від північної частини Мексики та на Кубі (25 ендемічних видів); американські види — найбільш крупнолисті рослини роду, часто досягають розміру дерев середньої величини (до 20 м),
- євро-азійський — від Британських островів через Південну Європу, Малу та Передню Азію, Китай до Японії та Суматри.
Ареал самшитів постійно скорочується внаслідок вирубувань.
Самшити досить невибагливі рослини: вони ростуть на кам'янистих завалах, на узліссях лісів, у чагарникових хащах і темних листяних лісах. Дуже тіньовитривалі, але й теплолюбні. В природі живуть на слабокислих ґрунтах. Можуть підмерзати, особливо верхні нові паростки. Тому їх підстригають навесні. З самшиту створюють живоплоти, садячи рослини одна від одної на відстані 15-25 см. Іноді саджають в шаховому порядку, таким чином щільність загороді буде досить густа. Однак, через повільне зростання годиться для малих живоплотів або топіарних форм невеликих розмірів.
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Листя — супротивне, від еліптичних до майже круглястих, цілокрайні, шкірясті.
Квіти — дрібні, однополі, в пазухових суцвіттях, ароматні.
Плоди — тригніздова коробочка, яка при достиганні розтріскується та розкидає чорне блискуче насіння.
Значення та застосування[ред. | ред. код]
Самшит — одна з найдавніших декоративних рослин, яку використовують для озеленення та в декоративному садівництві. Цінують за густу красиву крону, блискуче листя та здатність добре переносити стрижку, що дає можливість створювати з них живоплоти та бордюри, а також вигадливі фігури, що довго зберігають форму.
Католики в країнах Західної Європи та православні християни Грузії прикрашають гілками самшиту свої помешкання на вербну неділю.
Деревина[ред. | ред. код]
Самшит — без'ядрова порода. Це означає, що у свіжозрубаному дереві відмінність за кольором між заболонню та стиглою деревиною майже непомітна. Висушена деревина самшиту має рівномірне матове забарвлення від світло-жовтого до воскового кольору, який мало темніє з часом, і має однорідну будову з вузькими річними шарами. Судини дрібні, поодинокі, неозброєним оком не видно. Серцеві промені практично не помітні на розрізах. На смак деревина трохи гірка, особливого запаху немає.
Деревина самшита найміцніша і найщільніша з усіх, що зустрічаються в Європі. Її щільність від 830 кг/м³ (повністю суха) до 1300 кг/м³ (свіжозрубана), а твердість від 58 Н/мм² (радіальна) до 112 Н/мм² (торцева).
Шкідники[ред. | ред. код]
В Європі для різних видів самшиту шкідником є самшитова вогнівка, гусінь якої знищує зелену масу рослин.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Див. також[ред. | ред. код]
- 8852 Буксус — астероїд, названий на честь рослин[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ POWO
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Самшит // Садові декоративні рослини / О. М. Олєйнікова. — Харків : Веста, 2010. — С. 126. — ISBN 978-966-08-4940-2.
- Самшит // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|