Самохіна Анна Владленівна — Вікіпедія

Анна Владленівна Самохіна
Народилася	14 січня 1963; Гур'євськ, Кемеровська область
Померла	8 лютого 2010 (47 років); Санкт-Петербург, Росія; рак шлунка;
Поховання	Смоленське православне кладовище
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	акторка
Роки діяльності	1982–2009
Чоловік	Олександр Самохін
Діти	Олександра Самохіна
IMDb	nm0759972
	Анна Владленівна Самохіна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Підгорна.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самохіна.

А́нна Владле́нівна Само́хіна (у дівоцтві — Підго́рна) (нар. 14 січня 1963(19630114) — пом. 8 лютого 2010) — радянська, українська і російська акторка театру і кіно, співачка, телеведуча, конферансьє.

Батько — Владлен Дмитрович Підгорний (нар. 1936 — пом.1970), уродженець Ворошиловградської області Української РСР. У 1956 році — закінчив Єнакіївський металургійний технікум за спеціальністю «технік-сталеплавильник». На останньому курсі, під час навчальної практики у Запоріжжі, на «Запоріжсталі», три дні знімався у масовці стрічки «Весна на Зарічній вулиці», яку фільмували у місті. У сцені — йшов у натовпі робітників по мосту на завод (у фільмі — з 1:19:58 по 1:20:27). Після випуску, за розподілом, потрапив на роботу на металургійний завод міста Гур'євськ Кемеровської області РРФСР. Працював сталеплавильником, майстром на розливанні в мартенівському цеху. Вважався красенем і користувався популярністю у дівчат. Брав участь у конкурсах художньої самодіяльності, співав, ефектно розповідав зі сцени анекдоти. У 1956 році лікарі виявили у нього ваду сердця.

Мати — Ганна Григорівна Підгорна (у дівоцтві — Кондратьєва) народилася 12 серпня 1934 року у Таганрозі Ростовської області. У лютому 1957 року — закінчила Таганрозький металургійний технікум за спеціальністю «технік-електрик». Також потрапила за розподілом на роботу на завод Гур'євська — конструктором в конструкторське бюро. Згодом — працювала черговою з установок в електроцеху. У листопаді 1957 року — вийшла заміж за Владлена Підгорного. У 1958 році у них народилася донька Маргарита.

Дитинство і навчання[ред. | ред. код]

Анна народилася 14 січня 1963 року, у Гур'євську.

У 1964 році родина переїхала на батьківщину батька, у Ворошиловградську область. Але там йому не вдалося знайти роботу за спеціальністю, тому сім'я перебралася до Череповця Вологодської області Російської РФСР, де батьки влаштувалися на Череповецький металургійний комбінат. Ті часи акторка згадувала так:

«Наша сім'я жила в сімейному гуртожитку, місця було мало, тому ми з сестрою, як щенята, спали на матрацах у кутку... спільної кухні. Батько пив так, що років до 30 став закінченим алкоголіком.
Навіть не знаю, що було страшніше: коли він приходив додому п'яним або коли прокидався злий з похмілля і починав до всіх прискіпуватися — до нас із сестрою, до мами. Втім, у нашому гуртожитку пили всі чоловіки та багато жінок. Людей пригнічувала бідність, побутова невлаштованість, безпросвітність життя. П'яні бійки, крики, жіночий вереск, мат і брязкіт розбитого скла — все це було звичним для нас, не лякало і не дивувало. Люди спивалися, а то й вішалися, як, наприклад, наша сусідка тітка Валя.»^[1].

Оригінальний текст (рос.)

«Наша семья жила в семейном общежитии, места было мало, поэтому мы с сестрой, как щенята, спали на матрасах в углу... общей кухни. Отец пил так, что годам к 30-ти стал законченным алкоголиком.
Даже не знаю, что было страшнее: когда он приходил домой пьяным или когда просыпался злой с похмелья и начинал ко всем придираться — к нам с сестрой, к маме. Впрочем, в нашем общежитии пили все мужчины и многие женщины. Людей угнетала бедность, бытовая неустроенность, беспросветность жизни. Пьяные драки, крики, женский визг, мат и звон разбитого стекла — все это было привычным для нас, не пугало и не удивляло. Люди спивались, а то и вешались, как, например, наша соседка тетя Валя.».

У 1970 році — батько помер (серцевий напад).

Із 7-ми років Анна навчалася грі на фортепіано. Спочатку — вдома, згодом — в музичній школі.

У 14 років — закохалася у хлопця із Череповця, Германа Волгіна (згодом він став хокеїстом). Зустрічалася з ним, доки батьки хлопця не заборонили їм бачитися і не відправили Германа на навчання у Москву.

Після восьмого класу вступила до Ярославського театрального училища, яке закінчила у 1982 році (майстерня Сергія Тихонова). У 16 років, у 1979, під час навчання, вийшла заміж за однокурсника, Олександра Миколайовича Самохіна, і взяла його прізвище.

Робота[ред. | ред. код]

За розподілом Самохіни потрапили на роботу в Ростов-на-Дону, в Ростовський ТЮГ імені Ленінського комсомолу.

1 листопада 1983 року — Самохіна народила доньку Олександру.

У 1987 році — дебютувала в кіно, зігравши головну жіночу роль (Мерседес) в українському пригодницькому трисерійному художньому фільмі Георгія Юнгвальд-Хількевича «В'язень замку Іф». Через рік — у фільмі «Злодії в законі». Із Михайлом Боярським — зіграла у фільмі «Дон Сезар де Базан». Самохіна стала секс-символом радянського перебудовного кіно.

У 1989 році — стала актрисою санкт-петербурзького Театру імені Ленінського комсомолу (нині — Санкт-Петербурзький державний театр «Балтійський дім»).

Знялась також в українських фільмах: «Ідеальна пара» (1992), «Пристрасті за Анжелікою», «Тринь-бринь» (1993), «Поїзд до Брукліна» (1994), «Сьомий Перстень Чаклунки» (1998, 4 серії) та інших.

У 2000-х — працювала в антрепризах: в Санкт-Петербурзькому театрі «Російська антреприза» імені Андрія Миронова, Санкт-Петербурзькому антрепризному Театрі Комедій. Також грала в Російському незалежному театрі. Зокрема, у «Майстрі і Маргариті» — разом з донькою. Грала з нею також і у виставі «Закоханий Мопассан» — вони зображали матір та доньку. Разом знімалися також у фільмах «Три кольори кохання» та «Чорний ворон-2».

Останні роки[ред. | ред. код]

У 2009 році планувала відпочити в Індії (в Гоа), але відчула біль у шлунку. Пройшла ендоскопічне обстеження. У листопаді 2009 року лікарі діагностували рак шлунка четвертого ступеня. Призначили хіміотерапію, яку акторка пройшла у грудні 2009 року.

Померла 8 лютого 2010 року у санкт-петербургзькому хоспісі № 3. Похована на Смоленському кладовищі Санкт-Петербуру, поряд із могилою свекрухи, Олександри Іванівни Самохіної (*1929 — †2007), матері першого чоловіка, Олександра Самохіна.

Родина[ред. | ред. код]

Була двічі одружена. З 1979 по 1994 рік — на однокурсникові по ярославському театральному училищу, Олександру Миколайовичу Самохіну. 1 листопада 1983 року у них народилася донька Олександра, яка, як і батьки, стала актрисою (у 2004 році закінчила Санкт-Петербурзьку Академію театральних мистецтв). У 2011 році у Олександри народилася донька Єва.

Другий чоловік — Дмитро Коноров, санкт-петербурзький ресторатор, фізик за освітою. Зустріла його вже у Санкт-Петербурзі. Вийшла за нього у 1994 році, через місяць після розлучення з першим чоловіком. Коноров мав невелике кафе у флігелі Воронцовського палацу, з якого Самохіна зробила свій перший ресторан — «Граф Суворов». Розлучилися — через 7 років спільного життя.

Третій обранець, з яким так і не оформила стосунки, — офіцер митної служби і співробітник Балтійської митниці Євген Федоров. Весілля було призначене на осінь 2004 року — але так і не відбулося.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Анна Самохіна зіграла у понад 50-ти художніх фільмах і створила галерею гострохара́ктерних образів у кіно. У тому числі — фатальних красунь, дворянок і дам. Стала секс-символом радянського перебудовного кіно.

Фільм	роль	рік	режисер	кіностудія
В'язень замку Іф	Мерсе́дес — головна жіноча роль	1988	Георгій Юнгвальд-Хількевич	Одеська кіностудія, Intra Media
Злодії в законі	Рита — головна роль	1988	Юрій Кара	Кіностудія ім. М. Горького
На залізниці	Марія — головна роль	1988	Віктор Дерюгін	Студія ім. Ю. Тарича, Білорусьфільм
Дон Сезар де Базан	Маритана — головна жіноча роль	1989	Ян Фрід	Ленфільм
Оскаженілий автобус	Тамара — головна жіноча роль	1990	Георгій Натансон	ТО «Ладья», ім. М. Горького
Вовча зграя	Рунак	1990	Асхат Ашпаров, Тайфур Патаі	Курдска фільм Форенінген, Едельвейс
Жіночий день	Ірина Єрохіна — головна роль	1990	Борис Яшин	Мосфільм
Царське полювання	Єлизавета — головна роль	1990	Віталій Мельников	Голос, Ленфільм
Брюнетка за тридцять копійок	Ія/Мімі — головна роль	1991	Сергій Никоненко	ТО «ОРФ»
Дура	Антуанетта, дружина слідчого	1991	Олексій Корєнєв	ТО «ОРФ»
Виплодок пекла	Ерна, хімік, бомбістка	1991	Василь Панін	ТХО «Скіфи»
Сім'янин	Раєчка, дружина Коливанова	1991	Сергій Никоненко	МЖК «Електрон» (місто Новосибірськ), Студія «Імпульс»
Вовчиці	Жюлія	1992	Леонід Кулагін	Центрнаукфільм (ТО «Зов»)
Гангстери в океані	Анна Григорівна, лікарка на судні	1992	Степан Пучинян	ім. М. Горького, Американо-радянська кіноініціатива, Hong Joong Corporation
Детонатор	Вона	1992	Олександр Клименко	«РУССКОЕ КИНО»
Ідеальна пара	Марина — головна роль	1992	Олександр Полинніков	«Аура» (Одеська кіностудія)
Рекет	Настя	1992	Ернест Ясан	Ленфільм, Кіностудія «Петрополь», Ленінтерфільм
Тартюф	Маріана	1992	Ян Фрід	«Петрополь»
Зроби мені боляче	Віра Самаріна — головна роль	1993	Олександр Ісаєв	Одеська, «Дальвент Ф»
Пристрасті за Анжелікою	Анжеліка Іванівна Кудріна — головна роль	1993	Олександр Полинніков	«Аура» (Одеська кіностудія)
Колесо кохання	Катерина Львівна, підприємиця, власниця приватної клініки	1994	Ернест Ясан	Ленфільм
Російський транзит	Олександра	1994	Віктор Тітов	Ленфільм
Тринь-бринь	продавчиня	1994	Радомир Василевський	Одеська
Бульварний роман	Ольга Палем — головна роль	1995	Василь Панін	Асоціація «Наше Кіно», OST-WEST Korporation (OWK)
Поїзд до Брукліна	Віра — головна роль	1995	Валерій Федосов	«Лінгком», «Будущєє»
Театр ЧехонТВ. Картинки з недавнього минулого	дружина	1996	Ігор Масленников	«Троїцький міст»
Сьомий Перстень Чаклунки	королева Кора — головна роль	1998	Борис Небієрідзе	Пелікан, ТВ-центр, Укртелефільм
Китайський сервіз	Зінаїда Аполінаріївна Волошина — головна роль	1999	Віталій Москаленко	Мосфільм, Кіностудія «Жанр»
Вулиці розбитих ліхтарів-2	8-ма серія: «Дама з собакою». Лариса Віталіївна Курбатова	1999		«Російський відео-фільм» на замовлення ТНТ-Телєсєть
Дім Надії	медсестра	2000	Євген Леонов-Гладишев
Російський водевіль	Фільм 1: «Блідолиций брехун». Луїза Карлівна Зюдерзе, господарка квартири. Фільм 2: «Віцмундир». Ганна Єгорівна Любецька	2001	Віталій Москаленко, Олександр Орлов, Володимир Грамматиков
Чорний ворон	Ада Захаржевська, дружина професора Захаржевського — головна роль	2001-2004	Борис Горлов, Андрій Кравчук, Ігор Москвітін	«Новий російський серіал», «Пан Терра», «Дельфін»
Дружна сімейка	12-а серія: «Калим». Зухра	2002	Юрій Стицьковський, Олександр Полинніков	Компанія «Меріот»
Бандитський Петербург. Фільм 4. Арештант	1-5, 7-а серія. Катерина Дмитрівна Гончарова — головна роль	2003	Андрій Бенкендорф, Владислав Фурманов	МакДос, 2-Б-2

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Грабенко Л. Анна Самохина: «В школе особого внимания мальчики на меня не обращали, а мама вообще говорила: «Ты косая, как заяц» [Архівовано 2021-11-23 у Wayback Machine.]// Бульвар Гордона. — 2009. — №39 (28 вересня).

Джерела[ред. | ред. код]

Алексєєва І. «Якесь здивування»: донька Анни Самохіної прокоментувала чутки про роман актриси з Дмитром Нагієвим// Факты и комментарии. — 2021. — 2 вересня.
Анна Самохіна на сайті kino-teatr.ru (рос.)
Анна Самохіна на сайті ru.kinorium.com (рос.)
В Петербурге простятся с Анной Самохиной// Сегодня. — 2010. — 10 лютого.
Грабенко Л. Анна Самохина: "В школе особого внимания мальчики на меня не обращали, а мама вообще говорила: «Ты косая, как заяц»// Бульвар Гордона. — 2009. — № 39. — 28 вересня.
Грабенко Л. Даже в хосписе Анна Самохина до последнего дня делала себе маникюр// Бульвар Гордона. — 2010. — № 12. — 22 березня.
Максименко Л. Актрисе Анне Самохиной готовят в Петербурге памятник, а на родине в Кузбассе — мемориальную доску. Рецепт красоты самой красивой актрисы России продолжает волновать зрителей; кузбасский «крестный отец» Анны раскрыл его «Комсомолке»// Комсомольская правда. — 2012. — 6 березня.
Максименко Л. Кузбасский крестный отец раскрыл секрет красоты актрисы Анны Самохиной// Комсомольская правда. — 2012. — 1 червня.
Миличенко И. Дочь Анны Самохиной: «Хотела назвать дочь в честь мамы, но отговорили»// Сегодня. — 2013. — 14 січня.
Не стало актрисы Анны Самохиной// Бульвар Гордона. — 2010. — № 6. — 8 лютого.
Панченко А. Самохина смертельно больна// Сегодня. — 2010. — 1 лютого.
Раззаков Ф. И. Досье на звезд: правда, домыслы, сенсации. Кумиры всех поколений. — М.: ЭКСМО-Пресс, 1998. — 746 с. — С. 547—552. — (Досье на звезд, Том 3). — ISBN 5-04-001567-4, ISBN 978-5-04-001567-2
Рюмочкін С. ТОП-5 зірок, життя яких занадто рано забрав рак// Сегодня. — 2015. — 19 червня.
Самохина авантюр боится, но Маргариту играет// Дело. — 2007. — 1 січня.
Скончалась Анна Самохина// Сегодня. — 2010. — 8 лютого.
Ткаченко Д. Ганна Самохіна: «…Треба займатися тим, що любиш»// Дзеркало тижня. — 2003. — № 47 (5-12 грудня).
У Самохиной две новости: обе хорошие!// Аргументы и Факты (Санкт-Петербург). — 2004. — № 15 (556). — 14 квітня.
Усік А. Актриса Анна Самохіна померла в хоспісі// Gazeta.ua. — 2010. — 9 лютого.
Кинословарь. — Т. З. — СПб., 2001. — С. 75.

Біографії Український кінематограф Телебачення

[1] Грабенко Л. Анна Самохина: «В школе особого внимания мальчики на меня не обращали, а мама вообще говорила: «Ты косая, как заяц» [Архівовано 2021-11-23 у Wayback Machine.]// Бульвар Гордона. — 2009. — №39 (28 вересня).

[1]