French
DeutschСалман Радуєв — Вікіпедія
| Салман Бетирович Радуєв | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| бригадний генерал | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 13 лютого 1967 Гудермес, РРФСР | ||||
| Смерть | 14 грудня 2002 (35 років) Солікамськ (крововилив внутрішніх органів) | ||||
| Поховання | Солікамськ | ||||
| Громадянство |  Чеченська республіка Ічкерія | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність | Чеченська республіка Ічкерія | ||||
| Формування | Збройні сили ЧРІ | ||||
| Війни / битви | Перша чеченська війна, Battle of Gudermesd, Kizlyar-Pervomayskoye hostage crisisd і Друга чеченська війна | ||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Салман Бетирович Радуєв (13 лютого 1967, Гудермес, РРФСР — 14 грудня 2002, Солікамськ, Росія) — чеченський повстанець, один з польових командирів чеченських збройних сил часів Першої і початкового етапу Другої воєн Росії проти Чечні, бригадний генерал. Брав участь у військових діях проти російської федеральної влади, організатор низки гучних терактів на території Російської Федерації.
Біографія[ред. | ред. код]
Стверджував, що закінчив середню школу з відзнакою, потім отримав вищу економічну освіту. Під час служби в армії вступив в КПРС, був членом чечено-інгушського обкому ВЛКСМ. Після приходу до влади Джохара Дудаєва з червня 1992 року — префект Гудермесського району Чечні, з листопада 1992 — командир 6-ї бригади збройних сил Чеченської республіки[1].
З початку 1995 року, під час Першої ченченської війни, його формування вело бої в східних районах Чечні. Став широко відомим після походу на Кизляр в січні 1996 року, в ході якого захопив близько 3 тис. заручників. Після переговорів з російською федеральною владою з більш ніж 160 заручниками його загін вирушив в бік чеченського кордону, але був блокований в селі Первомайському, де кілька днів тримав оборону, в ході якої з частиною бойовиків прорвався до Чечні.
За його наказом у квітні 1997 року були проведені вибухи на вокзалах в Армавірі і П'ятигорську. Також, для підняття свого авторитету приписував собі й інші теракти.
Кілька раз піддавався замахам з боку федеральних сил, був поранений, втратив око.
Був затриманий в березні 2000 року в селищі Новогрозненське в Чечні. Після арешту піддавався тортурам[2]. 25 грудня 2001 Верховним судом Дагестану був звинувачений у тероризмі, захопленні заручників, розкраданні зброї, організації вбивств військовослужбовців, міліціонерів, а також в організації вибуху на залізничному вокзалі П'ятигорська 28 квітня 1997, при якому дві людини загинули, а ще понад 40 отримали поранення. Засуджений до довічного ув'язнення.
Помер у колонії «Білий лебідь», Солікамськ.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Как умирал Салман Радуев? [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Смерть: "Я слышал крики Салмана Радуева во время экзекуций" [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Салман Радуев о Провокациях / YouTube [Архівовано 8 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Салман Радуев / YouTube [Архівовано 21 червня 2014 у Wayback Machine.]