Сайкевич Петро — Вікіпедія

Сайкевич Петро
Народився 1898
Діяльність лікар

Сайкевич Петро (1898 — 1985) — політичний і громадський діяч родом з Радехівщини (Галичина), лікар, (псевдо — Белюнь).

Учасник визвольних змагань в УГА й Армії УНР, провідний діяч УВО (член Крайової Команди) і ОУН. В'язень польських тюрем і концентраційного табору в Березі Картузькій.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

У 1918 році був поручником і сотником Радехівського куреня УГА[1]

Був крайовим провідником УВО. 1923 року прийняв присягу Романа Шухевича та Богдана Підгайного, а 1926 року організував вбивство польського освітнього куратора Станіслава Собінського[2]. Викритий і заарештований польською поліцією в березні 1928 року[3].

Призначений ПУН крайовим провідником ОУН на ЗУЗ у грудні 1930 р. Колишній чотар УГА, учасник Першого конгресу від УВО П.Сайкевич очолив ке ОУН із завданням активізувати діяльність крайової ОУН. Був одним з активних членів Групи Української Націоналістичної молоді, організації, що входила в число засновників ОУН. Конфлікт у системі УВО (починаючи з Ю.Головінського, одна особа мала б очолювати УВО і ОУН на ЗУЗ) призвів до добровільної його відставки з посади крайового команданта УВО. У той же час частина членства ОУН опиралася призначенню П.Сайкевича. Зі свого боку нарада крайовиків подала на затвердження Є.Коновальцю учасника Першого конгресу українських націоналістів, редактора нелегального «Бюлетеня крайової екзекутиви ОУН» Степана Охримовича. (http://www.archiveoun.info/oleksandr-kucheruk-kraiovi-providnyky-orhanizatsii-ukrainskykh-natsionalistiv-na-zakhidnoukrainskykh-zemliakh-vid-stvorennia-oun-do-pochatku-druhoi-svitovoi-viiny/) Довідавшись про вирішення Конференції, Сайкевич негайно передав пост Крайового Коменданта УВО сотникові Богданові Гнатевичеві, відділяючи той пост від посту Крайового Провідника ОУН, щодо якого він заявив свою некомпетентність (Мірчук П. Нарис історії ОУН. (Т.1: 1920-1939).

З 1948 року мешкав у Віндзорі (Канада).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. До Редакції "Вістей Комбатанта" 1973
  2. Святослав Липовецький. Українська мова, польський чиновник і куля в його голові. Історична правда, 6 ЛИПНЯ 2012
  3. Початки УВО в Галичині - II. Статті й матеріяли до діяння Української Військової Організації. Збірник ч. 2. Зібрав, упорядкував і зредаґував Зиновій Книш. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.

Література[ред. | ред. код]