Сабурова Євдокія Богданівна — Вікіпедія

Сабурова Євдокія Богданівна
Народилася невідомо
Померла 28 листопада (8 грудня) 1620[1]
Діяльність аристократка
Знання мов давньоруська
Титул принцеса
Конфесія православ'я
Рід Сабуровиd
Батько Bogdan Saburovd[2]
Брати, сестри Mikhail Saburovd
У шлюбі з Іван Іванович (син Івана Грозного)[1]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сабурова.

Євдокія Богданівна Сабурова-Висловуха[3], у постригу інокиня Олександра (пом. 28 листопада 1614/1619/1620) — перша дружина царевича Івана Івановича, невістка Івана Грозного. Через рік після весілля заслана до монастиря.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ілля Рєпін. «Огляд наречених»

У 1571 році цар Іван Грозний влаштував огляд наречених для вибору собі третьої дружини. Євдокія була однією з учасниць, і хоча царицею стала Марфа Собакіна, руку Сабурової віддали царевичу Івану[4]. Весілля відбулася 4 листопада того ж року в Троїцькому соборі міста Александрова, шістьма днями пізніше весілля батька та Собакіної.

Як відзначають історики, це весілля була вигідним для роду Годунових[5], оскільки Сабурови перебували з ними в тісному спорідненні.

Постриг[ред. | ред. код]

Пострижена до монастиря в 1572 році[6] під ім'ям Олександри[7], як вважається, через бездітність, як і її тітка Соломонія. Як і колишню велику княгиню, її молодшу родичку заслали до Покровського монастиря міста Суздаля, де з 1579 року до неї приєднається Параскева Солова, друга дружина царевича Івана, яка не змогла народити йому дитину за чотири роки шлюбу.

Питання, чи була пострижена Євдокія саме через бездітність, спірне: на відміну від Параскеви, якій дали чотири роки, за які вона очевидно не змогла зачати, Євдокія була заміжня близько року, а цей період вважається недостатнім, щоб переконатися у безплідності жінки. Припускають, що незабаром після весілля невістка з певної причини стала неугодна свекру, царю Івану, і він наказав заслати її, незважаючи на те, що сам царевич дружину кохав[8]. «Нитка, що зв'язувала Сабурових та Годунових з царською сім'єю, обірвалася»[5], після чого Борис Годунов, приклавши зусилля, обручив з іншим сином Грозного, царевичем Федором, свою сестру Ірину.

Покровський монастир

«Євдокія Богданівна жила в Покровському монастирі як привілейована особа. Вона мала свої вотчини: село Бережок, село Биково з селами і бортними угіддями, рибними ловами і бобровими гонами. Крім того, мала власні келії, штат служителів і приказну людину Івана Прошина. В 1608 році, коли польські війська захопили Суздаль, Євдокія Богданівна визнала Лжедимитрія своїм братом царевичем Димитрієм, за що зуміла отримати від нього палацове село Лопатніци, колишню родову вотчину Івана Петровича Шуйського»[9].

Смерть і поховання[ред. | ред. код]

Провівши кілька десятиліть у стінах Покровського монастиря, Євдокія там же й померла. Новий літописець про її смерті повідомляє:

Про преставлення цариці Олександри. У той же час померла цариця [дружина] царевича Івана Івановича, сина царя Івана Васильовича всієї Русії, а була пострижена в Суздалі в Покровському дівочому монастирі; а була [вона] донька Богдана Юрійовича Сабурова; а постриг її цар Іван Васильович за життя царевича Івана Івановича. Похована вона у Вознесенському монастирі з царицями разом[10].

Вона була похована у південно-східному куті Покровського собору (поховання № 5)[11][12]. Після смерті Євдокії всі її вотчини перейшли у володіння Покровського монастиря.

У 1972 році в соборі проводилися розкопки, в результаті яких могила була розкрита. Черниця, як повідомляє Т. Д. Панова, була знайдена похованою в дубовій колоді човноподібної форми[13]. Витягнутий звідти саван Євдокії Сабурової було реставровано в 1995 році, через 23 роки після вилучення його з гробниці. Реконструкція його в кольорі відтворена І. М. Калиновою. Саван являє собою залишки італійської (венеціанської) шовкової камки з великим рапортом[12]. У 1999 році відбулася передача савана з усипальниці Покровського собору до фондів Суздальського музею.

У Музеях Московського Кремля зберігається невелика ікона Вишгородської Божої Матері в коштовному окладі, що знаходилася в монастирській келії царівни[8].

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Сабурова, Евдокия Богдановна // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1904. — Т. 18. — С. 15.
  2. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ Т. Панова. Та самая царская невеста // Наука и жизнь
  4. ↑ Село Сабурово
  5. ↑ а б Р. Г. Скринников. Борис Годунов
  6. ↑ Зимин А. А. в книге «В канун грозных потрясений: Предпосылки первой Крестьянской войны в России» (М., 1986) дает дату 4 ноября 1571 года, очевидно, перепутав с днём свадьбы.
  7. ↑ Евдокия Богдановна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. ↑ а б Музеи Московского Кремля
  9. ↑ Покровский монастырь | Достопримечательности Суздаля | Суздаль Онлайн
  10. ↑ Новый летописец, XVIII
  11. ↑ Суздаль. Покровский монастырь.
  12. ↑ а б Данные об атрибуции находок, обнаруженных П. И. Куглюковским под Покровским собором в г. Суздале
  13. ↑ Т. Д. Панова. Царство смерти. Погребальный обряд средневековой Руси XI—XVI веков

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сабурова_Євдокія_Богданівна&oldid=39829009