Рудольф (кронпринц Австрії) — Вікіпедія
Рудольф Габсбург-Лотаринзький | |
---|---|
нім. Rudolf Franz Karl Joseph von Österreich-Ungarn | |
Прізвисько | Coco[1] |
Народився | 21 серпня 1858 Лаксенбург, Медлінг, Нижня Австрія, Австрія |
Помер | 30 січня 1889 (30 років) Маєрлінг[d], Алланд, Баден, Нижня Австрія, Австро-Угорщина ·вогнепальне поранення |
Поховання | Імператорський склеп |
Громадянство | |
Діяльність | офіцер, натураліст, політик |
Вчителі | Dionys von Gründ[2] |
Знання мов | німецька[3] |
Членство | Угорська академія наук |
Титул | кронпринц |
Посада | член Палати панів Імперської Ради[d] |
Конфесія | католицтво |
Рід | Габсбурги-Лотаринзькі |
Батько | Франц Йосиф I |
Мати | Єлизавета Баварська |
Брати, сестри | Ґізела Австрійська, Марія Валерія Австрійська і Софія Австрійська |
У шлюбі з | Стефанія Бельгійська |
Діти | Єлизавета Марія Австрійська |
Автограф | |
Нагороди | |
| |
Рудо́льф Габсбург-Лотаринзький (21 серпня 1858, Лаксенбург, Нижня Австрія — 30 січня 1889, Майєрлінг) — ерцгерцог, австро-угорський престолонаслідник, єдиний син цісаря Франца Йосифа і Єлизавети Баварської. Був названий на честь першого імператора Священної Римської імперії з династії Габсбургів — Рудольфа І
Біографія[ред. | ред. код]
Був третьою дитиною і єдиним сином цісаря. У дитинстві переважно був під наглядом вихователів, оскільки батько займався державними справами, а матір відсторонили від виховання. Після завершення навчання 24 червня 1877 року призваний на військову службу як командир 36 полку піхоти у Празі, згодом — Відні.
10 травня 1881 року одружився з бельгійською принцесою Стефанією Клотильдою Кобург, донькою короля Бельгії Леопольда II та Марії Генрієти Австрійської. 21 вересня 1883 року у шлюбі народилася єдина донька Елізабет Марія Габсбург.
Рудольф мав неврівноважений характер, любив подорожувати, описувати побачене, зловживав спиртними напоями, позашлюбними зав'язками, що викликало невдоволення Франца Йосифа, призводило до сварок з дружиною.
На відміну від батька був ліберальних поглядів, ставився прихильно до порозуміння з Францією і критично — до урядової системи в Австрії, тому був популярним серед неповноправних народів Австро-Угорщини, у тому числі й серед українців. Мріяв про велику Австрію в європейській політиці, соціальний переворот, що викликало незадоволення при дворі.
Наклав на себе руки у замку Маєрлінґ разом з баронесою Марією Вечерою, що стало темою багатьох легенд.
- Рудольф у військовому однострої (1862)
- Рудольф і Стефанія
- Франц Йосиф з родиною
- Баронеса Марія Вечера
- Поховання кронпринца Рудольфа (1889)
- Надгробки Франца Йосифа, Сісі, Рудольфа
Вшанування[ред. | ред. код]
На честь Рудольфа було названо декілька лікарень у Австрії. Ще за життя кронпринца Рудольфа, 1881 року його ім'ям було названо цісарсько-королівську гімназію у Бродах. Повна назва «Ц. К. вища реальна гімназія імені архикнязя Рудольфа» (нім. «R. R. Rudolfs Real — und Obergymnasium»), а на честь його дружини Стефанії Бельгійської було названо вулицю, що прямувала тоді від бродівської гімназії до центру міста. Про життя кронпринца Рудольфа відзнято декілька художніх кінострічок та написано книжок.
Фільмографія[ред. | ред. код]
На тему життя Рудольфа загалом знято 27 художніх фільмів і 2 телесеріали, зокрема:
- 1936 р. — Mayerling (США);
- 1956 р. — Остання любов кронпринца Рудольфа[de] (Австрія);
- 1957 р. — Mayerling (США, з Одрі Гепберн);
- 1968 р. — Маєрлінг (Велика Британія — Франція, з Катрін Денев, Омар Шарифом);
- 1976 р. — Приватні пороки, суспільні чесноти[it] (Італія — Югославія);
- 2006 р. — Остання любов кронпринца Рудольфа[de] (Німеччина — Австрія);
- 2006 р. — The Illusionist (США).
Література[ред. | ред. код]
- Schloss Schönbrunn Kultur — und Betriebsges.m.b.H./Bundesmobilienverwaltung (Hrsg.): «Kronprinz Rudolf — Lebensspuren» Info-Mappe (Beschriftungs- und Kapiteltexte) zur Ausstellung vom 21. August 2008 bis 30. Jänner 2009 im Hofmobiliendepot. (нім.)
- Jean-Paul Bled: Kronprinz Rudolf. Wien: Böhlau 2006, ISBN 3-205-05238-2 (нім.)
- Sigrid-Maria Größing: Rudolf. Herzensbrecher, Freigeist, Psychopath. A & M, Salzburg 2006, ISBN 3-902509-23-6 (нім.)
- Brigitte Hamann: Kronprinz Rudolf. Ein Leben. Amalthea, Wien 2005, ISBN 3-85002-540-3. (als Taschenbuch: Piper, München 2006, ISBN 3-492-24572-2) (нім.)
- Peter Urbanitsch: Rudolf Franz Carl Joseph, Erzherzog von Österreich. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 22, Duncker & Humblot, Berlin 2005, ISBN 3-428-11203-2, S. 181 f. (Digitalisat) (нім.)
- Georg Markus: Kriminalfall Mayerling. Leben und Sterben der Mary Vetsera. Mit neuen Gutachten nach dem Grabraub. Wien/ München 1993 (нім.)
- Friedrich Weissensteiner (Hrsg.): Lieber Rudolf. Briefe von Kaiser Franz Joseph und Elisabeth an ihren Sohn. Ueberreuter, Wien 1991, ISBN 3-8000-3374-7 (нім.)
- Rudolf. Ein Leben im Schatten von Mayerling. Ausstellungskatalog, Wien 1990 (нім.)
- Brigitte Hamann: Rudolf. Majestät, ich warne Sie…, Geheime und private Schriften. Wien/ München 1979 (нім.)
- Oscar von Mitis: Das Leben des Kronprinzen Rudolf. Leipzig 1928 (нім.)
- Constantin von Wurzbach: Habsburg, Rudolph Franz Karl Joseph. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 7, Verlag L. C. Zamarski, Wien 1861, S. 145 f (нім.)
Нагороди[ред. | ред. код]
Австро-Угорщина[ред. | ред. код]
- Орден Золотого руна (1858)
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1877)
Королівство Пруссія[ред. | ред. код]
- Орден Чорного орла з ланцюгом
- Орден Червоного орла, великий хрест
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест
Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]
- Орден Вірності (Баден) (1873)
- Орден Церінгенського лева, великий хрест (1873)
Королівство Італія[ред. | ред. код]
- Вищий орден Святого Благовіщення (6 травня 1881)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (6 травня 1881)
- Орден Корони Італії, великий хрест (6 травня 1881)
- Константинівський орден Святого Георгія, великий хрест (Герцогство Парма)
- Орден Святого Йосипа, великий хрест (Велике герцогство Тоскана)
Російська імперія[ред. | ред. код]
- Орден Андрія Первозванного
- Орден Святого Олександра Невського
- Орден Білого Орла (Російська імперія)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня
Сіам[ред. | ред. код]
- Орден Білого слона, великий хрест
- Орден Корони Таїланду, великий хрест
Британська імперія[ред. | ред. код]
- Орден Підв'язки (20 червня 1887)
- Золота медаль Золотого ювілею королеви Вікторії (1887)
Інші країни[ред. | ред. код]
- Орден Мексиканського орла, великий хрест з ланцюгом (1865)
- Орден Святого Губерта з діамантами (Королівство Баварія; 1868)
- Орден Високого Портрету з діамантами (Каджарський Іран; 1 серпня 1873)
- Орден Слона (Данія; 24 листопада 1873)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське; 1873)
- Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1873)
- Орден Карлоса III, великий хрест з ланцюгом (Іспанія; 5 червня 1875)
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія; 1876)
- Орден Серафимів (Шведсько-Норвезька унія; 15 квітня 1879)
- Орден Леопольда I, великий ланцюг (Бельгія; 1880)
- Орден Хризантеми з ланцюгом (Японська імперія; 14 лютого 1881)
- Орден Південного Хреста, великий хрест (Бразилія)
- Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест
- Орден Почесного легіону, великий хрест (Франція)
- Орден Спасителя, великий хрест (Греція)
- Бальї Великого хреста честі і відданості (Мальтійський орден)
- Орден Вендської корони, великий хрест з короною в руді (Мекленбург)
- Орден князя Данила I, великий хрест (Князівство Чорногорія)
- Орден Золотого лева Нассау (Герцогство Нассау)
- Орден Нідерландського лева, великий хрест
- Орден «Османіє» 1-го ступеня
- Пояс двох орденів, великий хрест (Португалія)
- Орден Зірки Румунії, великий хрест
- Орден Святого Марина, великий хрест (Сан-Марино)
- Орден Таковського хреста, великий хрест (Князівство Сербія)
- Орден дому Хусейнидів з діамантами (Туніс)
Джерела[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Сядро В., Скляренко В., Рудычева И. Загадки истории. Монархи-долгожители. — Харків : Фоліо, 2011. — С. 223-230. — ISBN 978-966-03-5500-2. (рос.)
- J. T. Salvendy Buntownik z Mayerlingu. Portret psychologiczny arcyksięcia Rudolfa. — Warszawa, 1995 (пол.)
- Albert Zipper. Działalność literacka Ś. P. Następcy tronu Arcyksięcia Rudolfa. — Lwów, 1889 (пол.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://archive.org/details/dli.ministry.14407/page/176/mode/1up
- ↑ Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 2, 1897. — S. 438.
- ↑ CONOR.Sl
Посилання[ред. | ред. код]
- Mayerling-Sammlung Friedrich (нім.)
- Kronprinz Rudolf — Lebensspuren (нім.)
- Меч кронпринца Рудольфа «Weidmanns heil für immer»(рос.)
Див. також[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |