Російська окупація Харківської області — Вікіпедія

Російська окупація Харківської області
Мапа окупації Харківської області:
      територія, окупована Росією
      деокуповано
      не було окуповано з 24 лютого 2022
Дата 24 лютого 2022 — дотепер
Місце Україна Харківська область, Україна
Організатори Росія Росія
Учасники Збройні сили РФ
Результат триває
Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.

Російська окупація Харківської області – це тривала військова окупація, яка почалася 24 лютого 2022 року після того, як російські війська вторглися в Україну та почали захоплення та окупацію частини Харківської області України. Обласний центр Харків не був захоплений російськими військами, проте інші міста, зокрема Ізюм, Куп’янськ та Балаклія, були захоплені російськими військами і деокуповані ЗСУ в результаті наступальних дій на Харківщині у вересні 2022 року.

8 липня 2022 року Віталій Ганчев, призначений Російською Федерацією керівник харківської зони окупації, заявив, що Харків є «невіддільною» частиною російської території та Російська Федерація має намір анексувати Харків.[1]

На початку вересня 2022 року Україна почала масштабну контрнаступальну операцію, повернувши собі населені пункти в області та ліквідувавши численні окупаційні військові чи військово-цивільні адміністрації.[2] До 11 вересня Російська Федерація втратила більшість раніше окупованих нею населених пунктів області, в тому числі Куп'янськ та Вовчанськ, де базувалася російська окупаційна адміністрація. Окупованою залишається невелика малонаселена частина області на межі з Луганською областю та Росією.[3][4]

Окупація[ред. | ред. код]

Ізюм[ред. | ред. код]

Докладніше: Бої за Ізюм (2022)

Місто Ізюм було захоплено російськими військами 8 березня 2022 року, розпочавши російську військову окупацію міста.

4 квітня 2022 року The Guardian повідомила, що на основі повідомлень очевидців мешканців та військових чиновників тривають інтенсивні бої поблизу Ізюма.[5] Як повідомляє The Guardian, жителі міста три тижні прожили у своїх підвалах без електрики, опалення та води.[5] У звіті також стверджується, що російські солдати підготували списки осіб, на яких потрібно «полювати», власників зброї, багатих людей та інших, яких вважають «небезпечними», таких як бізнесмени, активісти, військові та їхні родини.[5] Російську армію також звинуватили у забороні пропуску гуманітарних конвоїв, поки в місті закінчувалися продукти та медикаменти.[5]

10 квітня кілька представників американської оборони заявили, що російські війська збираються в Ізюмі в рамках підготовки до наступальної кампанії між Ізюмом і Дніпром.[6] Повідомляється, що з 5 квітня російські війська передислокували свої сили з київського та сумського напрямку до Ізюма.[7]

18 квітня Україна заявила про повернення «ряду населених пунктів» в районі Ізюма або поблизу нього.[8] Російські війська в місті почали масову депортацію жителів міста на територію Російської Федерації.[9]

21 квітня Росія призначила Віталія Ганчева головою російської окупаційної адміністрації в Харківській області.[10] 6 липня Ганчев заявив, що Російська Федерація має намір створити в Харкові 4 окупаційні райони.[11]

Великобурлуцька селищна громада[ред. | ред. код]

Великобурлуцька селищна громада була захоплена російськими військами у березні 2022 року, під час російського вторгнення в Україну у 2022 році, розпочавши військову окупацію, яка перетворилася на «військово-цивільну адміністрацію». 11 липня 2022 року внаслідок підриву автомобіля загинув призначений Російською Федерацією керівник військово-цивільної адміністрації Євген Юнаков.[12]

Балаклія[ред. | ред. код]

Докладніше: Бої за Балаклію

Місто Балаклія було спочатку захоплене проросійськими силами 3 березня 2022 року на ранніх етапах російського вторгнення.

Деокупація[ред. | ред. код]

Докладніше: Харківський контрнаступ Збройних сил України (2022)

6 вересня 2022 року Збройні сили України провели великий контрнаступ на балаклійському напрямку, звільнивши прилеглі населені пункти та передмістя, зокрема Вербівку, Нову Гусарівку та Байрак.[13]

До 8 вересня 2022 року українські війська повністю відвоювали місто. Пізніше було оприлюднено відео, на якому українські військові вивішують український прапор на будівлі райдержадміністрації, а на землі лежить російський прапор.[14][15]

До вечора 8 вересня українські війська пройшли понад 50 км і вже були на околицях автомобільного та залізничного вузла Куп’янська, потенційно перериваючи російську лінію постачання та зв’язку на південь до Ізюма.

10 вересня Україна відбила Ізюм, припинивши військову окупацію в місті.[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ N/A, N/A (16 липня 2022). Russia wants to annex Kharkiv Oblast, unveils flag for region with imperial symbols – ISW. Yahoo. Процитовано 10 липня 2022.
  2. ↑ Ukraine-Russia war: Russian forces ‘taken by surprise’ as Ukrainian counter-offensive advances 50km, says UK – live. the Guardian (англ.). 10 вересня 2022. Процитовано 10 вересня 2022.
  3. ↑ Russian defense ministry shows retreat from most of Kharkiv region. Meduza. 11 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
  4. ↑ Russian Defence Ministry Showed Map Of New Frontline In Kharkiv Region, Хартии'97, 11 September 2022.
  5. ↑ а б в г No safe way out of Izyum: ‘I can’t imagine how it will end’, The Guardian (4 April 2022)
  6. ↑ Engelbrecht, Cora; Zucchino, David; Arraf, Jane (10 квітня 2022). What Happened on Day 46 of the War in Ukraine. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 18 квітня 2022.
  7. ↑ Russian Offensive Campaign Assessment, April 6. Critical Threats. Процитовано 18 квітня 2022.
  8. ↑ Ukrainian Armed Forces liberated several settlements around Izium. www.ukrinform.net (англ.). Процитовано 18 квітня 2022.
  9. ↑ Russia will deport Ukrainians from Izium to Russia. Ukrayinska Pravda (англ.). Процитовано 18 квітня 2022.
  10. ↑ NEXTA on Twitter. Twitter (англ.). Процитовано 7 липня 2022.
  11. ↑ In the Kharkiv region, they declared their desire to become part of Russia. TASS (рос.). Процитовано 7 липня 2022.
  12. ↑ Leader of Russian-occupied Ukrainian town killed by car bomb -TASS. Reuters. Процитовано 11 липня 2022.
  13. ↑ Institute for the Study of War. Institute for the Study of War (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 9 вересня 2022.
  14. ↑ Subramaniam, Tara; Guy, Jack; Upright, Ed (8 вересня 2022). September 8, 2022 Russia-Ukraine news. CNN (англ.). Процитовано 9 вересня 2022.
  15. ↑ Ukrainian Flag Raised Over Recaptured City of Balaklia. uk.news.yahoo.com (en-GB) . Процитовано 9 вересня 2022.
  16. ↑ BREAKING: Russian troops abandon Balakleya and Izyum as Ukrainian forces advance, both sides confirm. BNO News. Процитовано 10 вересня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Харківської_області&oldid=41799283