Російська окупація Запорізької області — Вікіпедія

Російська окупація Запорізької області
Мапа окупації Запорізької області:
      Територія, окупована Росією
      Деокуповано
      не було окуповано з 24 лютого 2022
Дата 24 лютого 2022 — т. ч.
Місце Україна Запорізька область, Україна
Координати 46°50′56″ пн. ш. 35°22′03″ сх. д. / 46.84888888891666170° пн. ш. 35.36750000002777483° сх. д. / 46.84888888891666170; 35.36750000002777483Координати: 46°50′56″ пн. ш. 35°22′03″ сх. д. / 46.84888888891666170° пн. ш. 35.36750000002777483° сх. д. / 46.84888888891666170; 35.36750000002777483
Організатори Росія Росія
Учасники  Збройні сили РФ
Результат триває
Сайт zo.gov.ru
Російська окупація Запорізької області. Карта розташування: Росія
Російська окупація Запорізької області
Російська окупація Запорізької області (Росія)
Мапа
Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.

Російська окупація Запорізької області — тривала військова окупація, яка почалася 24 лютого 2022 року, коли російські війська вторглися в Україну та почали захоплення частини Запорізької області[1]. 26 лютого місто Бердянськ перейшло під контроль Російської Федерації, після чого Росія здобула перемогу під Мелітополем 1 березня. Російські війська також взяли в облогу і захопили місто Енергодар, де розташована Запорізька атомна електростанція, яка перейшла під контроль Росії 4 березня.

Прапор, що використовується псевдо-керівниками окупованої частини Запорізької області

У травні 2022 року Росія почала видавати паспорти на окупованих територіях.[2] У липні Росія видала указ, який поширює російські закони про військову цензуру 2022 року на Запорізьку область і передбачає як покарання депортацію до Російської Федерації.[3] 30 вересня 2022 після фіктивного референдуму Євген Балицький підписав договір про «входження до складу РФ», і Росія формально анексувала Запорізьку область.[4][5] 2 вересня 2023 року почались «вибори до Законодавчих зборів Запорізької області».[6]

Тимчасова окупація[ред. | ред. код]

Бердянськ[ред. | ред. код]

Докладніше: Бої за Бердянськ

26 лютого 2022 року російські війська захопили порт Бердянськ та аеропорт Бердянськ.[7][8] Наступного дня російські військові повністю взяли під контроль місто.[9][10]

З 14 березня Бердянський морський порт використовувався росіянами як логістичний вузол для підтримки їхнього наступу на півдні України і, зокрема, облоги Маріуполя[11]. 21 березня російське ЗМІ «Звезда» повідомило про прибуття до Бердянська десантних транспортів. Офіцер російського ВМС назвав це «знаковою подією, яка відкриє логістичні можливості для Чорноморського флоту»[12].

24 березня українські війська завдали авіаудару по десантному кораблю «Саратов», який був знищений і затоплений. Один з двох десантних кораблів класу Ropucha отримав пошкодження, але зміг залишити порт[13][14]. На той час це була найтяжча морська втрата, яку зазнала Росія під час вторгнення, і один із найзначніших успіхів України[15][16].

Мелітополь[ред. | ред. код]

Докладніше: Бої за Мелітополь
Іван Федоров — мер Мелітополя
Євген Балицький —колаборант, призначений російськими окупантами керівником Мелітополя
Дмитро Табачник — колишній міністр освіти України за президентства Віктор Януковича — колаборант, радник Балицького[17]

1 березня 2022 року, невдовзі після захоплення міста, мешканці Мелітополя провели вуличну акцію протесту проти військової окупації міста. Протестувальники пройшли маршем і використали свої тіла для блокування колони російської військової техніки[18][19].

10 березня директорка Мелітопольського краєзнавчого музею Лейла Ібрагімова була заарештована вдома російськими силами та затримана в невідомому місці[20] Через день мер Мелітополя Іван Федоров був викрадений російськими військовими за відмову співпрацювати з ними і продовжував вивішувати український прапор у своєму кабінеті.[21]. Російська влада не коментувала зникнення Федорова, але прокуратура підтримуваної Росією самопроголошеної (розташованої на території України) «ЛНР» звинуватила його в «терористичній діяльності».

12 березня Запорізька обласна адміністрація повідомила, що виконувачем обов'язків міського голови призначена колишня радниця та депутат від Опозиційного блоку[22] Галина Данильченко[23]. СБУ стверджувала, що де-факто керує міською владою колишній народний депутат України Євген Балицький[24][25]. Тим часом сотні людей вийшли на акцію протесту біля мерії Мелітополя з вимогою звільнити Федорова. Ольгу Гайсумову, керівника громадської організації «Совісне товариство Мелітополя», організатора місцевих акцій протесту проти російських військ, заарештували[26].

13 березня Мелітопольська міськрада заявила, що «окупаційні війська Російської Федерації намагаються незаконно створити окупаційну адміністрацію міста Мелітополя»[22]. Вона звернулася до Генерального прокурора України Ірини Венедіктової з проханням розпочати досудове розслідування щодо Данильченка та її партії «Опозиційний блок» за фактом державної зради[22] Українська правда повідомляла, що російські військові викрали голову райради Мелітополя Сергія Прийму та намагалися викрасти секретаря міськради Романа Романова.[27]. Тим часом російська військова техніка по гучномовцям сповіщала про заборону мітингів і демонстрацій, а також про введення комендантської години з 18:00 до 06:00[28].

14 березня видання «Українська правда» повідомила, що російські сили запобігли новим протестам, перекривши центральну площу Мелітополя[29]. Там також стверджується, що «двох активістів викрали та вивезли в невідомому напрямку»[29].

16 березня Федорова було звільнено з полону. Деякі українські чиновники стверджували, що його звільнили в рамках «спецоперації»[30][31][32]. Проте згодом помічник Зеленського Дар'я Зарівна заявила, що його обміняли на дев'ятьох російських військовозобов'язаних, захоплених українськими силами[33].

23 березня 2022 року мер Федоров повідомив, що в місті виникли проблеми з їжею, ліками та паливом, а російські військові захоплюють підприємства, залякують місцеве населення та тримають під вартою кількох журналістів[34]. 22 квітня Федоров заявив, що під час окупації міста партизанами було вбито понад 100 російських солдатів[35].

Енергодар[ред. | ред. код]

Докладніше: Бої за Енергодар та Криза на Запорізькій АЕС

4 березня місто Енергодар і Запорізька атомна електростанція потрапили під російську військову окупацію.

Голова ОВА Запорізької області Олександр Старух 5 березня заявив, що російські війська залишили місто після його пограбування і ситуація в місті повністю контролюється місцевою владою. Однак Орлов спростував цю інформацію і заявив, що російські війська все ще окупували периметр міста та електростанцію, а місцева влада все ще керує містом[36]. Українська військова адміністрація на південному сході підтвердила 7 березня, що Енергодар перебуває під контролем російських військ[37].

6 березня МАГАТЕ оприлюднило заяву, в якій говорилося, що російські сили втручаються в роботу електростанції, в якій зазначено, що «будь-які дії керівництва станції, включаючи заходи, пов'язані з технічною експлуатацією шести реакторних блоків, потребують попереднього схвалення з боку російських командирів», і далі заявляючи, що «російські війська на місці об'єкта вимкнули деякі мобільні мережі та Інтернет, тому достовірну інформацію з місця неможливо отримати через звичайні канали зв'язку»[38].

9 березня міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що російські війська тримають працівників електростанції в заручниках і змусили кількох зняти пропагандистські відео[39].

Територіальний поділ[ред. | ред. код]

Після створення окупаційної адміністрації було створено її сайт, де поділ області на райони співпадав з українським. 3 березня 2023 року було прийнято новий територіальний устрій області, який загалом відповідає тому поділу, що діяв станом на 16 вересня 1991 року (тому створени в 1992—1993 роках Великобілозерський та Розівський райони не були відновлені), крім відсутності поділу на міські, селищні і сільські ради в районах. Крім того, територіальні одиниці на півночі області, не захопленої російською армією, не створювалися[40][41][42][43].

Міські округи (міста обласного значення):

Муніципальні округи (райони):

Не створювалися адміністративно-територіальні та муніципальні одиниці на неокупованих територіях, де до 2020 року розташовувалися такі райони:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Два роки окупації Запорізької області: як точилися бої за найбільші міста (фото, відео). Акцент. 9 березня 2024.
  2. ↑ Chernov, Mstyslav (27 липня 2022). Putin expands fast-track Russian citizenship to all Ukraine. ABC. Процитовано 11 липня 2022.
  3. ↑ Psaropoulos, John (21 червня 2022). Russia resumes eastern Ukraine offensive and expands war aims. Al Jazeera Media Network.
  4. ↑ Russia plans to hold referendums in Kherson and Zaporizhzhia oblasts on 11 September Ukrainian intelligence. Yahoo News. 16 липня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  5. ↑ France-Presse, Agence (16 липня 2022). Ukraine's occupied Zaporizhzhia eyes Russia 'referendum' in autumn. Firstpost. Процитовано 14 липня 2022.
  6. ↑ В России и на аннексированных территориях — в условиях предельного контроля со стороны властей — начались выборы глав регионов и депутатов Звучит ужасно скучно. Но даже в этих условиях не все предсказуемо. Meduza (рос.). Процитовано 8 вересня 2023.
  7. ↑ Шагабудтдинова, Эльмира. Власти Бердянска заявляют о том, что вражеская техника заняла территорию бывшего аэропорта. 061.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 February 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  8. ↑ Military vehicles of Russian Federation occupy territory of former Berdiansk airport. Interfax-Ukraine (англ.). Архів оригіналу за 26 February 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  9. ↑ Ukraine crisis: Russian forces enter Sea of Azov port Berdiansk – report. The Jerusalem Post | JPost.com (амер.). Архів оригіналу за 28 February 2022. Процитовано 27 лютого 2022.
  10. ↑ Yulia Zakharchenko (28 лютого 2022). Бердянськ захопили бойовики, у Харкові та Сумах – тиша: Арестович про ситуацію в Україні. Fakty i Kommentarii. Архів оригіналу за 28 February 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  11. ↑ Trevithick, Joseph. Russian Amphibious Ships Arrive In Captured Ukrainian City. The Drive. Процитовано 3 квітня 2022.
  12. ↑ Santora, Marc. Ukrainian forces claim to destroy a Russian landing ship. The New York Times. Процитовано 3 квітня 2022.
  13. ↑ Russian military ship destroyed in Berdyansk, Ukrainian Navy claims. CNN. 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  14. ↑ Ukraine conflict: Large Russian ship, the Orsk, destroyed by Ukrainian military - reports. The Scotsman. 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  15. ↑ Filseth, Trevor. Ukrainian Attack Sinks Large Russian Landing Ship. The National Interest. Процитовано 3 квітня 2022.
  16. ↑ Ukrainian Attack Sinks Large Russian Landing Ship. Seven News. 25 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
  17. ↑ Ексміністр освіти Табачник балотується у «депутати» на окупованій території Запорізької області. Громадське. 27 квітня 2023.
  18. ↑ Russia-Ukraine conflict: Singing protesters throw themselves in front of Russian armored convoy in Melitopol. Global News. 1 березня 2022. Архів оригіналу за 1 March 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  19. ↑ Shots Fired In Ukrainian City As Locals Protest Against Russian Occupation. Radio Free Europe/Radio Liberty. 2 березня 2022. Архів оригіналу за 5 March 2022. Процитовано 4 березня 2022.
  20. ↑ In occupied Melitopol, invaders kidnapped a deputy of regional council. Rubryka. 10 березня 2022. Архів оригіналу за 10 March 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  21. ↑ Alan Cullison; Alexander Osipovich (11 березня 2022). Russian General Is Killed in Ukraine as Airstrikes Intensify. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 13 March 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  22. ↑ а б в Міськрада Мелітополя називає в.о мера від окупантів державною зрадницею. Українська правда (укр.). 13 березня 2022. Архів оригіналу за 13 March 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  23. ↑ New mayor installed in Russia-controlled Melitopol after the Ukrainian city's elected mayor was detained. CNN (англ.). 12 березня 2022. Архів оригіналу за 13 March 2022. Процитовано 12 березня 2022.
  24. ↑ Що відомо про депутата Євгена Балицького, який співпрацює з окупантами [What is known about the deputy Yevhen Balytskyi, who cooperates with the occupiers]. Zaporizhzhian Investigation Centre (укр.). 25 березня 2022. Процитовано 1 травня 2022.
  25. ↑ Lotareva, Anastasiya; Zakharov, Andrei (1 квітня 2022). Экс-"регионал", бухгалтерша и горный инженер: кто стал новой властью на оккупированных украинских территориях [Ex-regional, accountant and mining engineer: who became the new government in the occupied Ukrainian territories?]. BBC (рос.).
  26. ↑ Irina Znas (13 березня 2022). Российские оккупанты похитили организаторку протестов в Мелитополе. Dzerkalo Tyzhnia (рос.). Архів оригіналу за 13 March 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  27. ↑ У Мелітополі триває терор: окупанти викрали голову райради. Українська правда (укр.). 13 березня 2022. Архів оригіналу за 13 March 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  28. ↑ Окупанти заборонили мелітопольцям мітинги, ті відповіли традиційно: агресор - нах#й. Українська правда (укр.). 13 березня 2022. Архів оригіналу за 13 March 2022. Процитовано 13 березня 2022.
  29. ↑ а б Russian occupying forces block people's protests in Melitopol – Media. Українська правда (English) . 14 березня 2022. Архів оригіналу за 14 March 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  30. ↑ Melitopol mayor freed after kidnapping by Russian forces. news.yahoo.com (амер.). Процитовано 16 березня 2022.
  31. ↑ Captured Melitopol Mayor Ivan Fedorov rescued by Ukrainian forces: Report. Washington Examiner (англ.). 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  32. ↑ Карловский, Денис. Мэра Мелитополя освободили из плена русских. Украинская правда (рос.). Процитовано 16 березня 2022.
  33. ↑ Ukraine swapped nine Russian soldiers to free detained mayor. Reuters (англ.). 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  34. ↑ Melitopol mayor accuses Russians of seizing businesses in the city (англ.). CNN. 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
  35. ↑ Mayor claims partisans killed more than 100 Russian soldiers in occupied Melitopol - KyivPost - Ukraine's Global Voice. KyivPost. 22 квітня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
  36. ↑ Российские войска покинули Энергодар: последствия обстрелов (уточнено). Gazeta.ua (рос.). 5 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  37. ↑ Ukraine after 11th night of war: Mayor killed, towns taken, Moscow promises civilian corridors to Russia. Baltic News Network. 7 березня 2022. Архів оригіналу за 7 March 2022. Процитовано 7 березня 2022.
  38. ↑ Russian forces interfering at Ukraine nuclear plant: IAEA. Al-Jazeera. 6 березня 2022. Архів оригіналу за 6 March 2022. Процитовано 7 березня 2022.
  39. ↑ Russian soldiers 'torturing staff' inside Zaporizhzhia nuclear power plant. news.yahoo.com (амер.). Процитовано 17 квітня 2022.
  40. ↑ Окупанти не змогли захопити Запоріжжя, тому обрали нову "столицю" Запорізької області. Рубрика. 3 березня 2023.
  41. ↑ Столицей Запорожской области официально стал Мелитополь. Коммерсантъ (рос.). 3 березня 2023.
  42. ↑ Указ временно исполняющего губернатора Запорожской области «О статусе и границах муниципальных образований Запорожской области» (PDF). https://zapgov.ru/ (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2023. Процитовано 12 жовтня 2023.
  43. ↑ Указ временно исполняющего губернатора Запорожской области «Об административно-территориальном устройстве Запорожской области» (PDF). https://zapgov.ru/ (рос.). 3 березня 2023. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2023. Процитовано 12 жовтня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російська_окупація_Запорізької_області&oldid=42315133