Ромео Менті — Вікіпедія

	Ромео Менті
	Ромео Менті
Особисті дані
Народження	5 вересня 1919
	Віченца, Італія
Смерть	4 травня 1949 (29 років)
	Суперга, Італія
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Ромео Менті у Вікісховищі

Ромео Менті (італ. Romeo Menti, нар. 5 вересня 1919, Віченца, Італія — пом. 4 травня 1949, Суперга, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав за національну збірну і «Торіно», провідний італійський клуб того часу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1934 року виступами за команду «Віченца». В першому сезоні клуб вилетів з Серії «В», але в тій першості Менті з'являвся на полі епізодично. Протягом наступних трьох чемпіонатів був основним гравцем лінії нападу. За чотири сезони провів у складі «Віченци» 82 лігових матчі (34 забитих м'ячі).

У турнірі 1937/38 забив 21 гол і привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якого приєднався з наступного сезону. Вніс вагомий внесок у перемогу в чемпіонаті 1938/39 серед команд Серії «В» і повернення, після річної перерви до еліти італійського футболу. Наступного сезону «фіалки» здобули кубок Італії. На шляху до фіналу були здобуті перемоги над «Міланом», «Лаціо» і «Ювентусом». У вирішальному матчі був забитий єдиний гол. У воротах «Дженоа» відзначився Маріо Челоріа.

1941 року уклав контракт з клубом «Торіно». В сезоні 1942/43 «гранатові» зробили дубль — перемогли в Серії «А» і національному кубку. Протягом усього сезону, на одній позиції грали Ромео Менті і Франко Оссола. Менті провів дві третини лігових матчів, Оссола грав у фіналі кубка проти «Венеції».

Наприкінці Другої світової війни грав у складі «Мілана» і «Стабії». У першому повоєнному чемпіонаті захищав кольори «Фіорентини».

1946 року повернувся до клубу «Торіно». У першому сезоні був дублером Оссоли, а в наступних двох — входив до основи атакувальної ланки команди (Лоїк — Маццола — Менті — Оссола — Габетто). Вніс вагомий внесок у здобуття трьох чемпіонських титулів. В елітній лізі італійського футболу провів 204 матчі (88 голів), у тому числі в Серії «А» — 177 матчів (80 голів).

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

У дебютному матчі за національну збірну відзначився «хет-триком» проти швейцарської команди. Гра відбулася 27 квітня 1947 року у Флоренції. «Гранатові» були базовою командою для збірної Італії, у кожному матчі виходили по шість-вісім гравців «Торіно».

Так, на наступний поєдинок проти угорців, 11 травня 1947 року, на поле відразу вийшли десять футболістів клубу і голкіпер «Ювентуса» Лучідіо Сентіменті (польові гравці: Балларін, Марозо, Грецар, Рігамонті, Кастільяно, Менті, Лоїк, Габетто, Маццола і Ферраріс).

До березня 1949 року, провів ще п'ять товариських матчів у складі італійської збірної: проти Чехословаччини (3:1), Франції (3:1), Англії (0:4), Португалії (4:1) й Іспанії (3:1). Забивав голи у ворота чехословаків і португальців.

Суперга[ред. | ред. код]

Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом Лісабон—Барселона—Турин.

Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.

На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентина»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.

Досягнення[ред. | ред. код]

Чемпіон Італії (4):

«Торіно»: 1943, 1947, 1948, 1949

Володар Кубка Італії (2):

«Фіорентина»: 1940

«Торіно»: 1943

Статистика[ред. | ред. код]

Статистика виступів у чемпіонатах Італії:

Сезон	Команда	Чемпіонат
Сезон	Команда	Ліга	Ігри	Голи
1934/35	«Віченца»	В	3	0
1935/36	«Віченца»	С	23	4
1936/37	«Віченца»	С	26	9
1937/38	«Віченца»	С	30	21
1938/39	«Фіорентина»	В	29	17
1939/40	«Фіорентина»	А	17	9
1940/41	«Фіорентина»	А	29	18
1941/42	«Торіно»	А	28	14
1942/43	«Торіно»	А	22	8
1944	«Мілан»	Д-1	9	1
1945/46	«Фіорентина»	Д-1	18	7
1946/47	«Торіно»	А	14	6
1947/48	«Торіно»	А	38	16
1948/49	«Торіно»	А	29	9
Усього в Серії «А»			177	80
Усього в Д-1			204	88
Усього за кар'єру			315	139

Статистика виступів за національну збірну:

Статистика матчів і голів за збірну — Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
27/04/1947	Флоренція	Італія	5 – 2	Швейцарія	товариський матч	3
11/05/1947	Турин	Італія	3 – 2	Угорщина	товариський матч	-
14/12/1947	Барі	Італія	3 – 1	Чехословаччина	товариський матч	1
04/04/1948	Париж	Франція	1 – 3	Італія	товариський матч	-
16/05/1948	Турин	Італія	0 – 4	Англія	товариський матч	-
27/02/1949	Генуя	Італія	4 – 1	Португалія	товариський матч	1
27/03/1949	Мадрид	Іспанія	1 – 3	Італія	товариський матч	-
Усього		Матчів	7		Голів	5

Посилання[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)
Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
Профіль (анг.) . EU-Football.info. Процитовано 28 березня 2016.