Розточчя — Вікіпедія

Розточчя
Карта Розточчя
50°28′34″ пн. ш. 23°16′04″ сх. д. / 50.47611111113888427° пн. ш. 23.267777777805555672° сх. д. / 50.47611111113888427; 23.267777777805555672Координати: 50°28′34″ пн. ш. 23°16′04″ сх. д. / 50.47611111113888427° пн. ш. 23.267777777805555672° сх. д. / 50.47611111113888427; 23.267777777805555672
Країна	Україна
Регіон	Республіка Польща
Розташування	Польща  Україна Львівська область, Яворівський район, Жовківський район
Тип	гірський хребет
Висота	240—397 м (максимальна — 403,6 м)
Висота відносна	100—150 м
Розточчя Розточчя (Україна)
Розточчя у Вікісховищі

Розто́ччя (пол. Roztocze) — порівняно вузьке горбисте пасмо на заході України (Львівська область) та в південно-східній Польщі. Простягається від Львова (на південному сході) до Томашова, Щебрешина і Красника (на північному заході, Польща).

Географія[ред. | ред. код]

Абсолютні висоти 240—397 м, переважні 320—370 м (деякі до 400 м). Ширина пасма 12—32 км, довжина близько 180 км. В Україні простягається на 60 км від Львова до міста Рава-Руська та українсько-польського кордону. Розточчя підноситься над прилеглими рівнинами (в межах України) — Надсянською низовиною (на південному заході) і Надбужанською котловиною (на північному сході) — на 100—150 м. На території Польщі на півночі воно з'єднується з Холмською і Люблінською височинами.

Розточчя поділяється на три частини: Західне, Центральне (розташовані в межах Польщі) та Східне (Українське Розточчя).

Деякі вершини[ред. | ред. код]

• Середній Горб (395 м)
• Гострий Горб (350 м)
• Булава (397 м)
• Кубин (378 м)
• Березняки (378 м)
• Болтова Гора (360 м)
• Вовча Гора (387 м)

Геологія[ред. | ред. код]

Розточчя становить собою несиметричну антикліналь, складену з крейдових і доломітових міоценових відкладів, вкритих льодовиковими шарами і лесом; його межі з Надсянською низовиною і Надбужанською котловиною покриваються з лінією скидів. Південно-західні схили Розточчя порівняно прямолінійні, східчасті; північно-східні більше розчленовані з останцевими горбами. Води з південно-західних схилів Розточчя опливають до Сяну його притоками: Шклом, Вишнею, Любачівкою і Танвою, з північного сходу — до Вепра і Західного Бугу річками Полтвою, Ратою, Солокією і Гучвою; на півдні Верещиця пливе до Дністра, так що через південно-східне Розточчя проходить Головний європейський вододіл між Чорним і Балтійським морями. Долини річок широкі, переважно забагнені, творять подекуди стави (наприклад, у долині Верешиці — Янівський став); вони втинаються на 50—70 м, і тому Розточчя має краєвид мальовничого ерозійного низькогір'я. У місцях нагромадження лесу поширені яруги і балки (завглибшки до 50—100 м), у нагромадженнях пісків — еолові форми («Львівська Сахара»).

Ґрунти[ред. | ред. код]

Переважають ґрунти світло-сірі та сірі лісові, піщані, у зниженнях — дерново-підзолисті, місцями дерново-глейові.

Ліси[ред. | ред. код]

Ліси Розточчя — мішані (бук, ялиця, дуб), на піщаних масивах соснові бори. Ліс становить 40 %, орна земля 30 % всієї площі. Тут проходять межі суцільного поширення ялиці, смереки, бука й модрини.

Флора, фауна[ред. | ред. код]

Розточчя являє собою кліматичну, флористичну і фауністичну прикордонну зону. Воно є перешкодою західним і північно-західним вітрам, що приносять вологість до Галичини. Атмосферичних опадів в регіоні багато (понад 700 мм), що спричиняє велике нагромадження ґрунтових вод на південному заході. На Розточчі трапляються представники флори і фауни Поділля, Полісся, Українських Карпат, а також загальноєвропейські види.

Населення[ред. | ред. код]

Поселення і шляхи розміщені вздовж Розточчя, більші міста розташовані там, де перехід через Розточчя легкий: Львів, на північному сході — Жовква, Рава-Руська, Белз, Томашів та інші, а на південному заході — Івано-Франкове, Немирів, Білгорай та інші.

Північно-західне Розточчя не є повністю польською етнічною територією. Ця частина до 1946 р. лежала на українсько-польському етнічному прикордонні — Холмщині, а майже все південно-східне Розточчя й дотепер є частиною української етнічної території та входить до складу України.

Рекреація та охорона природи[ред. | ред. код]

Ще за часів Австро-Угорщини та Польщі цей край використовували задля лікування й оздоровлення. 1892 року в Янові були організовані стаціонарні літні відпочинкові центри. Розташовувались вони й у селах Верещиця, Лелехівка, Лозино, Ставки.

На території Розточчя (в межах України) створено природоохоронні території — Яворівський національний природний парк, Природний заповідник «Розточчя», Регіональний ландшафтний парк «Равське Розточчя», Завадівський заказник, заказник «Гряда», Заповідне урочище «Журі».

Див. також[ред. | ред. код]

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України
• Фізико-географічне районування Польщі
• Геологічні пам'ятки природи Львівської області
• Розточчя (заповідник)

Джерела[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Література[ред. | ред. код]

• Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
• Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
• Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
• Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

• Природоохоронні, екоосвітні, рекреаційно-туристичні та історико-культурні аспекти сталого розвитку Розточчя: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. / [В. В. Клід, Р. М. Гречаник, І. І. Шемелинець та ін.]. — смт. Івано-Франкове; Львів: ЗУКЦ, 2018. — 354 с. — ISBN 617-655-171-3.
• Розтоцький ландшафтно-геофізичний стаціонар: формування, розвиток, наукові надбання: монографія / Муха Б. П. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 126 с.

• (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
• (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Розточчя у сестринських Вікіпроєктах
	Файли у Вікісховищі?

• Орографічна карта України. [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Яворівський національний природний парк

Словники та енциклопедії Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN Нормативний контроль Freebase: /m/0dklj2 · GND: 4218494-0 · MAK: 9810568371805606 · NKC: ge1151746 · VIAF: 247253502

п о р Рельєф України Рівнинний Низовини Закарпатська Приазовська Придніпровська Полтавська рівнина Придніпровська рівнина Причорноморська Буджацька рівнина Поліська Волинське пасмо Височини Волинська Повчанська Мізоцький кряж Дністровські пагорби Хотинська Донецька Бахмут-Торецька Донецький кряж Приазовська Придніпровська Канівські гори Київське плато Мошногірський кряж Словечансько-Овруцький кряж Подільська Вороняки Гологори Кременецькі гори Розточчя Середньоросійська Тарханкутська Гірський Українські Карпати Бескиди Вододільний (Верховинський) хребет Вулканічний хребет Ґорґани Гриняви Передкарпаття Покутсько-Буковинські Карпати Полонинський хребет Рахівські гори Свидовець Чивчини Чорногора Перевали Верецький Вишківський Воловецький Тухольські ворота Ужоцький Яблуницький Кримські гори Головне пасмо Внутрішнє пасмо Зовнішнє пасмо Південне узбережжя Криму Перевали Ангарський Байдарські ворота Ласпінський Чучельський Узбережжя Затоки Арабатська Бердянська Джарилгацька Казантипська Каламітська Каркінітська Обитічна Сиваш Таганрозька Тендрівська Феодосійська Ягорлицька Лимани Березанський Бузький Дніпровський Дністровський Куяльницький Молочний Тилігульський Утлюцький Хаджибейський Бухти Балаклавська Севастопольська Миси Казантип Лукул Меганом Сарич Тарханкут Херсонес Острови Березань Джарилгач Довгий Зміїний Тендрівська Коса Тузла Річкові Жовнине Труханів Хортиця Півострови Бакальська коса Бердянська коса Білосарайська коса Бирючий Острів Білосарайська коса Кінбурнський Крива коса Кримський Арабатська Стрілка Керченський Тарханкутський Обитічна коса Чонгар Категорія Портал Портал Проєкт

п о р Регіони розселення українців Повністю або частково в межах сучасної України Бессарабія Біла Хорватія Брацлавщина Буджак Буковина Північна Буковина Шипинська земля Волинь Галичина Джамбуйлук Дике Поле Донбас Донеччина Єдисан Єдишкуль Закарпаття Запорожжя Київщина Край Герца Крим Таврія Лемківщина Лівобережна Україна Луганщина Мармарощина Північна Мармарощина Надбужжя Наддніпрянщина Наддністрянщина Надпоріжжя Надпруття Надсяння Північне Приазов'я Побужжя Поворскля Погорина Подесіння Поділля Подінців'я Подунав'я Полісся Західне Полісся Полтавщина Пониззя Поросся Посамар'я Посем'я Посулля Правобережна Україна Прикарпаття Бойківщина Гуцульщина Опілля Покуття Приорілля Розточчя Сіверщина Слобожанщина Сокальщина Угорська Русь Карпатська Україна Підкарпатська Русь Ханська Україна Харківщина Червона Русь Чернігівщина За межами сучасної України Берестейщина Берладська земля Воєводина Добруджа Донщина Жовтий Клин Закерзоння Зелений Клин Кубань Малиновий Клин Любачівщина Перемишльщина Південна Буковина Південна Мармарощина Підляшшя Пінщина Придністров'я Пряшівщина Сірий Клин Ставропольщина Стародубщина Східна Слобожанщина Терщина Холмщина Переселення та депортації Великий згін (1678—1679) Згін (1704) Згін (1711—1712) У Російській імперії (XVIII—XX століття) Біженство (1915) Виселення українців з Польщі до УРСР (1944—1946) Оптація українців Чехословаччини (1945—1947) Операція «Вісла» (1947) Операція «Захід» (1947) Радянсько-польський обмін ділянками територій (1951) Пов'язане Етнографічні групи українців Українська діаспора Діалекти української мови Історичні землі України Етнокультурні регіони України