Референдум у Білорусі (1995) — Вікіпедія

Референдум у Білорусі 1995 — референдум, проведений 14 травня 1995 року з ініціативи президента Білорусі Олександра Лукашенка. Був вирішальним в історії Республіки Білорусь, в результаті якого він повернув країні радянську символіку, визначив напрямок на інтеграцію з Російською Федерацією та повернув статус російської мови як другої державної , в той час білоруська мова почала втрачати позиції перед російською, опинившись на межі зникнення, однією з причин стала багатовікова політика русифікації Білорусі (з 10-ти мільйонів населення країни білоруською може повноцінно спілкуватись тільки 3 мільйони). Білоруська опозиція назвала референдум незаконним посилаючись на конституцію 1994 року^[1].

Питання і результати[ред. | ред. код]

На референдум було винесено 4 питання:

Про зміну державної символіки. Пропонувалося змінити герб «Погоня» і біло-червоно-білий прапор на символи, що нагадували символи Білоруської РСР;

«За» проголосували 75,1 % виборців, «проти» — 20,5 %.

Про надання російській мові статусу державної поруч з білоруською;

«За» проголосували 83,3 % виборців, «проти» — 12,7 %.

Про підтримку дій президента, спрямованих на економічну інтеграцію з Російською Федерацією;

«За» проголосували 83,3 % виборців, «проти» — 12,5 %.

Про необхідність внесення змін в конституцію, які передбачали можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради Президентом у випадках систематичного або грубого порушення Конституції.

«За» проголосували 77,7 % виборців, «проти» — 17,8 %.

Попередній герб (Погоня)
Попередній прапор

Новий герб
Новий прапор

Правова оцінка референдуму[ред. | ред. код]

Невідповідність Конституції[ред. | ред. код]

Згідно зі статтею 148 Конституції Республіки Білорусь, заборонялося змінювати або доповнювати Конституцію протягом останніх шести місяців повноважень парламенту^[2].

Невідповідність законодавству[ред. | ред. код]

Згідно з «Законом про всенародне голосування (референдумі)», на всенародне голосування заборонялося виносити питання, які «порушують невіддільне право народу Республіки Білорусь на державні гарантії існування білоруської національної культури й мови» (стаття 3). Перший пункт плебісциту формулювався так: «Чи згодні Ви з наданням російській мові рівного статусу з білоруською?». На той час у юридичній практиці Білорусі існував прецедент: ініціативній групі громадян з Народного руху Білорусі восени 1994 року було відмовлено в проведенні референдуму з аналогічним питанням саме на підставі даної статті «Закону про всенародне голосування (референдум)». Заява цієї групи про ініціацію референдуму була розглянута в шести парламентських комісіях і в Міністерстві юстиції. Усі вони, як повідомлялася у пресі, «видали приблизно однакове мотивування відмови в проведенні референдуму». Ґрунтуючись на отриманих висновках і посилаючись на статтю 3 «Закону про всенародне голосування (референдум)», ЦВК пояснила подавцям заяви, що питання про надання російській мові державного статусу «прямо заборонено законодавством республіки»^[3].
При формуванні комісій для референдуму були порушені норми статей 18 і 20 «Закону про всенародне голосування (референдум)» у частині способу формування комісій^[4].

Інші правові суперечності[ред. | ред. код]

Призначення референдуму відбулося з порушенням регламенту Верховної Ради^[5].
На проведення агітації проти винесених на референдум пропозицій накладалися суттєві обмеження^[6].
Спостерігачами були зафіксовані фальсифікації на ділянках безпосередньо 14 травня^[7].
Парламентська асамблея ОБСЄ зробила висновок, що парламентські вибори й референдум у Білорусі не відповідали всім міжнародним нормам вільного і справедливого голосування. Зазначався контроль з боку уряду за ЗМІ (що спричиняло нестачу або спотворення інформації), втручання виконавчої влади у виборчий процес, перешкоди діяльності політичних партій та інше. Заяву стосовно виборів та референдуму в Білорусі зробив Державний департамент США. У ній було висловлено жаль з приводу того, «яким чином і в якій обставинах керівництво Білорусі провело вибори та референдум»^[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Колб, Аксана (14 травня 2021). Доўгі шлях да лепшай долі. Новы Час (біл.) (18 (726)): 1.
↑ Сяргей Навумчык. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным
↑ Всенародный референдум не произойдет // Народная газета, 22-24 октября 1994 г.
↑ Запрудзкі. Грамадскае сцвярджэнне беларускай мовы і парушэнні правоў беларускамоўных людзей
↑ Рэфэрэндум-95. Галадоўка ў парлямэнце, зьбіцьцё дэпутатаў^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Вирізувалися згадки про референдум з виступів кандидатів в депутати. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
↑ тут же. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
↑ Парламентские выборы в Беларуси; Заявление госдепартамента США по поводу выборов и референдума в Республике Беларусь // Белорусская деловая газета, 22 мая 1995 г.

Джерела[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про Білорусь.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Колб, Аксана (14 травня 2021). Доўгі шлях да лепшай долі. Новы Час (біл.) (18 (726)): 1.

[2] Сяргей Навумчык. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным

[3] Всенародный референдум не произойдет // Народная газета, 22-24 октября 1994 г.

[4] Запрудзкі. Грамадскае сцвярджэнне беларускай мовы і парушэнні правоў беларускамоўных людзей

[5] Рэфэрэндум-95. Галадоўка ў парлямэнце, зьбіцьцё дэпутатаў^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[6] Вирізувалися згадки про референдум з виступів кандидатів в депутати. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.

[7] тут же. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.

[8] Парламентские выборы в Беларуси; Заявление госдепартамента США по поводу выборов и референдума в Республике Беларусь // Белорусская деловая газета, 22 мая 1995 г.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]