Відносини Республіка Китай — Європейський Союз — Вікіпедія

Відносини Республіка Китай — Європейський Союз
Європейський Союз
Європейський Союз 		Китайська Республіка
Республіка Китай
Ця стаття про відносини між Європейським Союзом і Республікою Китай (Тайвань). Про відносини між Європейським Союзом і Китайською Народною Республікою див. Китайська Народна Республіка та Європейський Союз.

Міжнародні відносини між Тайванем (офіційно відомим як Китайська Республіка) та Європейським Союзом (ЄС) є предметом китайсько-європейських відносин, які ускладнюються тим фактом, що всі країни-члени ЄС визнають Китайську Народну Республіку. (КНР) як єдину суверенну державу під назвою «Китай» у політиці одного Китаю.[1]

І ЄС, і Тайвань (Китайська Республіка) мають спільні демократичні традиції та тісні високотехнологічні економічні зв’язки.[2] Хоча історично економічні відносини були значущими, вони часто були затьмарені відносинами ЄС з більшими торговими партнерами, такими як Японія та США. Зовсім недавно відносини з Тайванем були затьмарені бурхливими економічними можливостями в Китаї.[3]

ЄС керує "Європейським економічним і торговельним офісом" у Тайбеї, а Китайська Республіка керує "Представництвом Тайбею в ЄС та Бельгії" в Брюсселі.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Українсько-тайванські відносини

До існування Європейської спільноти багато європейських держав мали стосунки з династією Мін ще в 16 столітті. Найважливіші відносини, крім Великої Британії-Китай, пов'язували Китай з Францією та Німеччиною.  Багато держав мали дипломатичні відносини з Японською імперією, яка утримувала Тайвань з 1895 по 1945 рік.

Ще в 2001 році Комісія ЄС називала Тайвань «окремою митною територією, але не суверенною державою», підкреслюючи роль Тайваню як автономного економічного суб’єкта для цілей встановлення відносин з Європейським Союзом.[4]

У 2009 році в Європі навчалося понад 30 000 тайванських студентів. Також у 2009 році ЄС відкрив Центр Європейського Союзу на Тайвані.[5]

У вересні 2019 року Філіп Гжегожевський обійняв посаду голови Європейського економічного і торгового офісу (EETO) на Тайвані.[6]

У квітні 2020 року президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн висловила свою вдячність Тайваню за пожертвування 5,6 мільйонів масок країнам ЄС для боротьби зі спалахом COVID-19.[7]

У грудні 2020 року віце-президент Європейського парламенту Нікола Бір оголосила про свій намір відвідати Тайвань, як тільки це дозволить глобальна пандемія COVID-19.[8]

У листопаді 2021 року делегація Європейського парламенту, що складається з членів Спеціального комітету з іноземного втручання та дезінформації (INGE), відвідала Тайвань.[9]

У січні 2021 року Європейський парламент ухвалив дві резолюції, пов’язані з Тайванем. Усередині парламент ЄС підтвердив, що «Союз залишатиметься пильним щодо ситуації на Тайвані та покращення політичних і торговельних відносин між ЄС та Китайською Республікою (Тайвань)». Парламент закликав «ЄС та його держави-члени переглянути свою політику взаємодії з Тайванем». Крім того, тут парламент ЄС виступав за продовження та розширення участі Тайваню в міжнародних організаціях. Він також визнав і розкритикував посилення військових провокацій з боку Китайської Народної Республіки на території Тайваню та навколо нього. Парламент ЄС закликав не змінювати статус-кво фактичної незалежності Тайваню в односторонньому порядку. У цьому контексті резолюція також містила застереження «проти зусиль Китаю щодо посилення проєкції влади в регіоні».[10][11]

У вересні 2021 року депутати з Комітету Європейського парламенту із закордонних справ підготували доповідь, у якій пообіцяли зміцнити відносини та міцніше партнерство щодо Тайваню, водночас вітаючи Тайвань як ключового партнера ЄС та виявляючи серйозну стурбованість китайським військовим тиском на країни. острів.[12]

Торгівля[ред. | ред. код]

У 2018 році двостороння торгівля між Тайванем та ЄС становила 51,9 мільярда євро (58,1 мільярда доларів США).[13]

Співпраця в галузі безпеки[ред. | ред. код]

У 2011 та 2012 роках Тайвань співпрацював з Військово-морськими силами ЄС в операції «Аталанта» для боротьби з піратством біля берегів Сомалі . З тих пір обміни та обмін інформацією тривали, у період з 2011 по 2015 роки представники ЄС із боротьби з піратством здійснили п’ять візитів на Тайвань.[14]

Кібербезпека є сферою стратегічного співробітництва між ЄС і Тайванем, і обидва стикаються зі значною кіберзагрозою з боку Китайської Народної Республіки.[15]

Представництво[ред. | ред. код]

У грудні 2021 року представництво ЄС на Тайвані запустило на YouTube серію коротких кулінарних фільмів під назвою «Смак Європи», щоб познайомити тайванців з регіональною європейською кухнею.[16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lim та Winkler, 2012, с. 170.
  2. ↑ Dekker, Brigitte. WHY THE EU SHOULD PAY MORE ATTENTION TO TAIWAN. www.clingendael.org. Clingendael. Процитовано 14 квітня 2020.
  3. ↑ Ash, Robert (March 2002). Economic Relations between Taiwan and Europe. The China Quarterly. 169 (169): 154—180. doi:10.1017/S0009443902000104. JSTOR 4618710.
  4. ↑ Lim, Paul & Winkler, Sigrid (2012). The European Union's Relations with the Republic of China (Taiwan). У Damm, Jens (ред.). European Perspectives on Taiwan. Springer VS. с. 179. doi:10.1007/978-3-531-94303-9. ISBN 978-3-531-18580-4.
  5. ↑ Peter Cramer, N. Why Taiwan-EU relations are improving. www.europeanbusinessreview.eu. European Business Review. Процитовано 14 квітня 2020.
  6. ↑ Hou, Elaine; Hsin-Yin, Lee. EU envoy looking to attract more Taiwan investment to Europe. focustaiwan.tw. Focus Taiwan. Процитовано 14 квітня 2020.
  7. ↑ Hutt, David. Taiwan sees doors open in Europe as virus response earns respect. asia.nikkei.com. Nikkei Asia Review. Процитовано 14 квітня 2020.
  8. ↑ Wang, Flor; Pei-chun, Tang. European Parliament vice president hoping to visit Taiwan. focustaiwan.tw. Focus Taiwan. Процитовано 4 грудня 2020.
  9. ↑ LIU, Diana. As EU-Taiwan ties deepen, cybersecurity is front and centre. france24.com. France 24. Процитовано 17 грудня 2021.
  10. ↑ European Parliament. European Parliament resolution of 15 January 2020 on the implementation of the common security and defence policy – annual report (2019/2135(INI)). www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 24 січня 2021.
  11. ↑ European Parliament. European Parliament resolution of 20 January 2021 on the implementation of the Common Foreign and Security Policy – annual report 2020 (2020/2206(INI)). www.europarl.europa.eu. European Parliament. Процитовано 24 січня 2021.
  12. ↑ EU-Taiwan relations: MEPs push for stronger partnership. eureporter. 2 вересня 2021.
  13. ↑ Taiwan-EU relations report spotlights flourishing economic ties. taiwantoday.tw. Taiwan Today. 17 липня 2019. Процитовано 14 квітня 2020.
  14. ↑ Glaser, Bonnie S.; Vitello, Jacqueline A. Taiwan’s Marginalized Role in International Security (PDF). csis-website-prod.s3.amazonaws.com. Center for Strategic and International Studies. Процитовано 16 листопада 2020.
  15. ↑ LIU, Diana. As EU-Taiwan ties deepen, cybersecurity is front and centre. france24.com. France 24. Процитовано 17 грудня 2021.
  16. ↑ Chen, Kelvin. EU representative office in Taiwan launches YouTube cooking show. taiwannews.com.tw. Taiwan News. Процитовано 17 грудня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відносини_Республіка_Китай_—_Європейський_Союз&oldid=41641434