Репресії проти есперантистів в УРСР — Вікіпедія

Репресії проти есперантистів в Україні можна розділити на дві хвилі: перша 1924—1927 роки, після другої хвилі 1937—1938 років розвиток есперанто в СРСР майже повністю призупинено.

В середині 1930-х есперанто в СРСР оголосили «мовою дрібної буржуазії і космополітів»^[1]. Друга половина 30-х років виявилася фатальною для українських есперантистів: більшість з них стали жертвами сталінських репресій і були фізично знищені, зокрема В.Бобинський, С.Пилипенко, М.Ірчан, В.Кузьмич, Є.Михальський, Є.Ізгур, В.Колчинський та ін. З приходом більшовиків у Західну Україну був вивезений на Сибір Орест Кузьма. Частина галицьких есперантистів емігрувала на Захід. Під час перебування в таборі для переміщених осіб в Авґсбурзі у 1946—1947 роках ними видавався часопис «Український есперантист»^[2].

Репресії 1937—1938 років були організовані і здійснені під безпосереднім керівництвом ЦК ВКП (б), його верхівки. Про це свідчать матеріали лютнево-березневого Пленуму ЦК ВКП (б) 1937 року^[3]. Саме на ньому були добиті керівники «правої опозиції» і поставлено завдання викорчовування (дослівно: «викорчувати і знищити») в країні всіх організаторів шкідництва, диверсій і шпигунства, загниваючі елементи не бажають функціонувати за соціалістичними законами господарства країни.

Директива НКВС[ред. | ред. код]

З весни 1937 року почалося активніше, ніж раніше, дії на виявлення і вилучення есперантистів. Але головний поштовх масовим репресіям дала директива НКВС від 25 липня 1937 р., що розв'язала руки каральним органам на місцях.

• У 1937 році за надуманим приводом НКВС заарештовують і розстрілюють видатного есперанто-поета Євгена Михальського; Михальский, як активний діяч есперанто-руху, мав широкі міжнародні зв'язки, що й послужило формальним приводом для звинувачення у шпигунстві^[4].
• Зонненберг-Федоровський Вальтер Олександрович (Володимир Степанович), за документами — німець, українець — за власною заявою; заарештований 1936-10-16; розстріляний 1937-10-15.
• Суржаненко Петро Омелянович — 1891 р.н., місце народження — м. Ананьїв. Заарештовано — 1936-08-23
• Колчинський Віктор Мойсейович, 1904 р.н., м. Миколаїв. Своєї провини не визнав, засуджений до розстрілу 1937-09-03 (ст. ст. 54.8, 54.9 і 54.11).
• Погорєлов Дмитро Іпатійович, 1883, гір. Стародуб, член партії з 1934 р., керівник секції робочого автората Київського Партвидавництва. Арештований 1937-01-31. Розстріляний 1937-09-02.
• Лембке Пауль Генріхович, 1904, харківський студент, свого часу — бібліотекар у м. Сталіно (за рекомендацією Є.Михальского), заарештований 1937-09-01. Висланий з СРСР.
• Платнер Вільгельм Вільгельмович, 1911, заарештований 1937-03-27, Висланий з СРСР — 1937-08-23.
• Вікторов-Чехович Дмитро Вікторович, 1888, Пензенська губернія, с. Серомяга, росіянин, лектор при Комітеті народної освіти в Києві, заарештований 1937-03-18 (за іншими даними, 1936-11-06), розстріляний 1937-09-02
• Пота Олександр Миколайович, 1907, Макіївка, 1930—1937 рр.. — Конструктор-кресляр, був арештований у 1936 р., був звинувачений в читанні «Сеннаціуло». Подальша доля не відома.
• Юргенсон (за іншими документами — Юргенс) Олександр Миколайович, 1903, Іркутськ, керівник Есперанто-організації у Сталіно (саме на його запрошення Михальский переселився з Вознесенська у Сталіно), активний есперантист, але з різних свідченнями, практично не міг говорити мовою есперанто, засуджений до розстрілу 1937-09-20.
• Лільє Август Абрамович, 1891, Естонія, член партії (КПБУ) з 1925 р., госп. Керівник в Києві. Арештований 1938-03-21. Розстріляний 1938-10-14.
• Кречет Олександр Семенович, лікар, засуджений до розстрілу 1937-10-14.
• Ізгур Ілля Юхимович — єврейський поет, есперантист. Розстріляний в Києві 3 вересня 1937 року.

Реабілітація есперанто[ред. | ред. код]

Перша відкрита згадка в пресі УРСР про репресії в історії руху есперантистів з'явилась у квітні 1988 року в газеті «Вечірня Одеса», де літній есперантист наважився публічно закликати до реабілітації есперантистів^[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Степанов Микола, Як це було? (дзеркало^{[недоступне посилання з липня 2019]}) (рос.), Історія есперанто в Росії.
• Степанов Микола, Репресії проти есперантистів в Україні (рос.) з посиланням на лист В.Корнілова від 1992-07-16.

Див. також[ред. | ред. код]

• Репресії проти есперантистів в Німеччині

п о р Злочини та каральні операції тоталітарного режиму СРСР Червоний терор (1917—1921)1 Жовтневий переворот 1917 Розстріл сім'ї Романових Червоний терор у Криму Придушення тамбовського повстання Філософський корабель Окупація України 1918—1920 Розстріли полонених в Базарі Воєнний комунізм Військові окупації Радянським Союзом Сталінські репресії (до 1950-х років) ГУЛАГ Знищення кобзарів та лірників Розкуркулення Розкозачення Насильницька колективізація «Вороги» народу Сталінські списки Великий терор Процес Спілки визволення України Справа «Союзу визволення Білорусі» Справа СОФІН Розстріляне відродження Репресії проти кобзарів та бандуристів Польська операція НКВС Грецька операція НКВС Вінницька трагедія Куропати Сандармох Биківня Чорна ніч Катинський розстріл Масові розстріли в'язнів НКВС Розстріли в'язнів у Дубно Репресії проти есперантистів Справа Ленінградського товариства глухонімих Сталінські репресії в Азербайджані Єврейський антифашистський комітет Справа лікарів Терор голодом Голодомор 1921—1923 Голодомор 1932—1933 Голодомор у Казахстані 1932—1933 Голодомор в Білорусі Закон про п'ять колосків Голодомор 1946—1947 Депортація народів у СРСР Кримські татари Фіни Корейці Китайці Понтійські греки Чеченці та інгуші Німці Карачаївці Балкарці Калмики Турки-месхетинці Часткові виселення: Червнева депортація Операція «Юг» Балтійські народи Українці Масові знищення: Убивство в Хайбаху Злочини Другої світової війни Пакт Молотова — Ріббентропа Вторгнення СРСР до Польщі Окупація Західної України Майнільський інцидент Агресія проти Фінляндії Окупація балтійських країн Злочини Червоної армії проти українців у роки Другої світової війни Злочини радянських партизанів на українських землях Повоєнні Військові окупації Радянським Союзом Спецгрупи НКВС Голодомор 1946—1947 Операція «Вісла» Блокада Західного Берліна Болгарська осінь 1949 року Придушення повстання в Берліні 1953 Придушення «Угорської революції» 1956 Новочеркаський розстріл 1962 Вторгнення до Чехословаччини 1968 Операція «Північ» Інтервенція в Афганістан 1979 Чорнобильська катастрофа Антирелігійний терор Фінляндизація Русифікація в Україні у Білорусі у Польщі Замовні політичні вбивства та замахи на вбивство Симон Петлюра (1926) Володимир Оскілко (1926) Ґарет Джонс (1935) Євген Коновалець (1938) Лев Троцький (1940) Лев Ребет (1957) Степан Бандера (1959) Примітка: 1 В цьому розділі об'єднано політику де-юре різних комуністичних режимів (РРФСР, УРСР, БСРР, ЗСФРР), які де-факто мали одне керівництво.