Ренцо Буріні — Вікіпедія

	Ренцо Буріні
	Ренцо Буріні
Особисті дані
Народження	10 жовтня 1927
	Пальманова, Італія
Смерть	25 жовтня 2019 (92 роки)
	Мілан, Італія
Поховання	головний цвинтар Міланаd
Зріст	175 см
Вага	74 кг
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Пальманова»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Ренцо Буріні (італ. Renzo Burini, нар. 10 жовтня 1927, Пальманова) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за «Мілан», «Лаціо» та «Чезену», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 10 жовтня 1927 року в місті Пальманова. Вихованець футбольної школи клубу «Пальманова».

У дорослому футболі дебютував 1947 року виступами за команду клубу «Мілан». Дебютував в Серії А 4 січня 1948 року в поєдинку проти «Барі» (8:1), зробивши дубль, після чого швидко став основним гравцем. 1 лютого 1953 року проти «Палермо», отримав перелом правої ноги, через що більше за «Мілан» не грав. Загалом за «россо-нері» провів шість сезонів, взявши участь у 190 матчах чемпіонату в Серії А і у сезоні 1950/51 став чемпіоном Італії.

У 1953 році перейшов в «Лаціо». Тут Ренцо стає основним гравцем протягом 6 сезонів, провівши в цілому 148 матчів (140 у чемпіонаті і 8 в Кубку Італії) і забивши 40 голів (35 і 5 відповідно). У 1958 році з «біло-блакитними» Буріні здобув перемогу в Кубку Італії. Загалом провів 330 матчів і забив 123 голи в Серії А^[2].

Завершив професійну ігрову кар'єру 1962 року у клубі «Чезена» з нижчих дивізіонів, в якій протягом 1959—1961 років працював граючим тренером.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

8 квітня 1951 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в Лісабоні в товариському матчі проти збірної Португалії, забивши свій перший і єдиний гол за Скуадру Адзурру. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни лише 4 матчі, забивши 1 гол.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1959 року, очоливши тренерський штаб «Чезени». У 1962—1963 роках працював головним тренером клубу «Форлі».

У сезоні 1968/69, з метою бути недалеко від дому, приймає пропозицію «Про Патрії» із Серії С, де стає помічником Кало Рігалії. Цю посаду він обіймав протягом двох років. У сезоні 1970/71 Ренцо став головним тренером «бланкоблу», і врятував команду від вильоту із Серії С.

Пізніше працював в клубі «Оменья» та «Монца», де залишається на кілька років, в тому числі, працюючи з молодіжним сектором. У сезоні 1981/82 повернувся в «Про Патрію» із Серії С2, працюючи помічником Лео С'єгеля.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон	Клуб	Чемпіонат
Сезон	Клуб	Ліга	Ігор	Голів
1947–48	«Мілан»	A	19	6
1948–49		A	34	13
1949–50		A	35	21^[3]
1950–51		A	35	12
1951–52		A	36	22
1952–53		A	31	13
1953–54	«Лаціо»	A	32	6
1954–55		A	31	8
1955–56		A	30	7
1956–57		A	18	5
1957–58		A	20	7
1958–59		A	9	2
1959–60	«Чезена»	D	28	7
1960–61		C	24	2
1961–62		C	14	4

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

Статистика матчів і голів за збірну — Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
08/04/1951	Лісабон	Португалія	1 – 4	Італія	товариський матч	1
06/05/1951	Мілан	Італія	0 – 0	Югославія	товариський матч	-
25/11/1951	Луґано	Швейцарія	1 – 1	Італія	Кубок Центральної Європи 1948—1953	-
18/12/1955	Рим	Італія	2 – 1	ФРН	товариський матч	-
Усього		Матчів	4		Голів	1